Городище в селі Заріччя — залишки давньоруської фортеці (города) на річці Стугна у Обухівському районі Київській області.
Історія Городище розташоване на лівому березі річки Стугна на мисові, утвореному двома ярами.
Поселення складалося із двох укріплених частин — дитинця та острогу. Загальна площа городища складає близько 1,5 гаКуза А. В. Древнерусские городища X—XIII вв. Свод археологических памятников. — М., 1996. С. 172.. Висота валу з напільної частини — 2 м, глибина рову — 5 м.
Городище досліджували П. Раппопорт і Б. Рибаков (у 1963—1964 рр.). Під час розкопок в валу городища виявили сирцеву кладку (характерну для будівництва епохи князя Володимира Святославича) і дубові городні. Значну зацікавленість викликають ворота (з дитинця до остроги) у вигляді вузького отвору, обкладеного дубовими плахами. Ворота були перекриті баштою.
Весь матеріал, знайдений на городищі, датується кінцем X — початком XI століть. На території городища було знайдено срібники Володимира Святославича. Згідно даних археологічних досліджень, городище загинуло внаслідок сильної пожежі (очевидно було спалене печенігами або в результаті міжусобної боротьби після смерті Володимира Святославича).
Припущення щодо назви
Згідно припущення Б. Рибакова, городище в Заріччі — це місто Новогород Малий, згадане в Новгородському третьому літописі в статті за 1030 рік в контексті згадки про походження Феодосія Печерського:
Згідно сучасних досліджень, Новогородський третій літопис — компіляція більш пізніших часів, а тому допис про Малий Новогород, скоріше за все, з'явився набагато пізніше, коли поселення в Заріччі припинило своє існування.
Галерея
Примітки
Джерела та література
Куза А. В. Древнерусские городища X—XIII вв. Свод археологических памятников. — М., 1996. С. 172. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с.