Антиферомагне́тики — магнітновпорядковані кристалічні речовини, які за низьких температур мають дві повністю намагнічені спінові ґратки, які повністю компенсують одна одну.
Історія Існування антиферомагнетиків відкрив Луї Неель у 30-х роках XX-го століття. В 1970 за дослідження в галузі магнітних властивостей твердих тіл він отримав Нобелівську премію.
Антиферомагнетизм
Антиферомагнетизм — явище, пов'язане з магнітновпорядкованим станом кристалічної речовини, в якому всі або частина сусідніх атомних магнітних моментів спрямовані так (як правило антипаралельно), що сумарний магнітний момент елементарної магнітної комірки кристала дорівнює нулю (або ж складає малу частку атомного магнітного моменту).
Загальна характеристика антиферомагнетиків Антиферомагнетик — речовина, в якій наявний антиферомагнітний порядок магнітних моментів атомів або іонів. Характеризується температурою Нееля (TN) і від'ємною температурою Кюрі θ.
Температура переходу антиферомагнетиків із магнітновпорядкованого стану в невпорядкований стан називається температурою Нееля. Зазвичай речовина стає антиферомагнітною нижче точки Нееля і залишається нею до абсолютного нуля. Наприклад, твердий кисень у θ-модифікації (TN < 24 K), Mn (TN = 100 K), Cr (TN = 310 K), MnF2, оксиди перехідних елементів типу MnO.
До антиферомагнетиків належать FeO, NiO, CoO, , NiSO4 тощо.
За малих зовнішніх магнітних полів антиферомагнетики поводяться, як парамагнетики. Утім, починаючи з певної критичної напруженості магнітного поля, в них з'являється намагніченість, яка спочатку зростає лінійно з ростом напруженості зовнішнього поля, а потім виходить на насичення.
Елементарними збудженнями в антиферомагнетиках є магнони.
Див. також Альтермагнетизм Антисегнетоелектрики Метамагнітний перехід Феримагнетики Феромагнетики
Література
Вакуленко М. О. Російсько-український словник фізичної термінології / За ред. проф. О. В. Вакуленка (додаток: «Російсько-український фізичний словник»: Близько 6 000 термінів). — К., 1996. — 236 с. Біленко І. І. Фізичний словник. — К.: Вища школа, Головне видав. 1979. — 336 с.