Валдай – Псков – Рига – трубопровід, створений в часи існування СРСР для постачання природного газу до західних областей Росії та у Латвію.
В 1972-му почалась повноцінна експлуатація газопроводу Вуктил – Ухта – Торжок, що подав на північний захід Росії блакитне паливо із Комі, а в 1977 – 1981 роках до Торжка вивели газопроводи із Західного Сибіру зі складу системи "Сяйво Півночі". Подальше транспортування природного газу від Торжка могло здійснюватись кількома маршрутами, зокрема, через введений у 1972 році газопровід довжиною 660 кілометрів та діаметром 1000 мм, що прямував через Валдайську височину в район Пскова та далі до Риги (можливо відзначити, що вперше блакитне паливо надійшло до Риги на початку 1960-х з південного напрямку внаслідок продовження газопроводу Дашава – Мінськ).
Від траси газопроводу Валдай – Рига спорудили ряд відгалужень, зокрема відвід до Пскова довжиною 24 км (тут великим споживачем є Псковська ТЕС) та відгалуження у північному напрямку від Ізборська до Тарту в Естонії, яке в подальшому продовжили до Раквере та з’єднали з газопроводом Кохтла-Ярве – Таллінн.
У комплексі з трубопроводом використовується споруджене в 1968 році Інчукалнське підземне сховище газу, розташоване на північний схід від Риги. У 1987 році від нього до Ізборська проклали другу нитку діаметром 700 мм.
На трасі трубопроводу для перекачування газу працює компресорна станція «Ізборська», що пройшла модернізацію у кінці 2000-х років.
В першій половині 2020-х на тлі агресії Росії проти України країни Балтії припинили закупівлі російського природного газу, після чого східна та західна ділянки газопроводу стали використовуватись у обособленому режимі. Також варто відзначити, що наразі до газового хабу в Торжку окрім "Сяйва Півночі" підведені трубопроводи СРТО – Торжок, Ухта – Торжок та Тула – Торжок.
Примітки