Данило Дажбогович Задеревецький також ЗадеревицькийМихайло Грушевський. Запись руська 1473 р. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 66 – 67. ( ? — після 22 квітня 1424 чи 1427) — руський шляхтич гербу Корчак, галицький (1401) та жидавчівський старостаВіталій Михайловський. Історія одного розмежування біля Крилоса в 1412 році // Вісник львівського університету. Серія історична. — Львів, 2010. — Вип. 45. — С. 521–544 .
Життєпис 1371 року володів принаймні одним власним селом – ЗадеревачемKodeks dyplomatyczny Małopolski / Wyd. F. Piekosiński. Kraków, 1887. T. III: 1333—1386. Nr DCCCXLIV. S. 254—255Wyrostek L., Ród Dragów — Sasów na Węgrzech i Rusi Halickiej, Kraków 1932. S. 77, отримавши в подальшому спочатку від королеви Єлизавети села Лисовичі, Дирин та Григорів, які межували з його маєтностями (1371 р.).
Від короля Ягайла 29 червня 1394 року отримав села Чагрів (Czachrowo), Загвіздя (Zahwozdzie) і Журів (Dziurow) з трьома присілками у Галицькому і Жидачівському повітах з умовою військової служби в два списи і десять стрільцівArchiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie / Podkierownictwem Z. L. Radzimińskiego przy współudziale P. Skobielskiego i B. Gorczaka. Lwów, 1887. T. I: 1366—1506. Nr XVIII. S. 17Володимир Розов. Українські грамоти. Том 1: XIV в. і перша половина XV в. — К., 1928. — 4 с. + 176 с. + 75 с. + IX с. Історично-Філологічний Відділ Української Академії Наук, Збірник № 63. С. 53–54. № 29Szelińska W., Tomaszewicz J. Katalog dokumentów pergaminowych Biblioteki Czartoryskich w Krakowie. Kraków, 1975. Cz. IDokumenty z lat 1148—1506. Nr 274. S. 117.
Грамота про цю подію є першою згадкою про низку населених пунктів Івано-Франківської та Львівської областей — Колоколин, Михальків, Черемхів, Княжа Лука, Пилипова Руда (сторінка 123—125 видання Грамоти XIV ст. Пам'ятки української мови. / Упорядкування, вступна стаття, коментарі і словники-покажчики М. М. Пещак. — Київ: Наукова думка, 1974. — 219 с.) та інші.
У 1415 році Данило Задеревецький згаданий як свідок у ерекційному документі (видавалася землевласником і довічно закріплювала за церквою земельні угіддя та інші права), яким засновано жидачівський костел. В цьому документів Данило Задеревецький згаданий під прізвиськом «Волох» (dominus Danilo heres Zadarzewsko Wolosko dictus Milewkowic) AGZ. 1870. T. II. S. 65. Nr XXXIX; Tylus S. Fundacje kościołów parafialnych w średniowiecznej archidiecezji lwowskiej. Lublin, 1999. S. 243—244.. Таке прізвисько дало підстави науковцям вважати його вихідцем із Волощини, який рутенізувався.
Данило Дажбогович Задеревицький імовірно помер після 22 квітня 1424 чи 1427 рокуHalecki O. Z Jana Zamoyskiego InwentarzaArchiwum Koronnego. Materiały do dziejów Rusi i Litwy w XV wieku. Kraków, 1917. S. 13.
Сім'я Був одружений з невідомою на ім'я жінкою. від неї мав синів: Дмитро з Журова (†після 1450 р.) — одружений з Юрковською гербу Гримала, сестрою Павла Невідомий на ім'я син, який на думку А. Бонецького взяв своїм уділом Чагрів. Після його смерті село отримала дочка, ймовірно одружена з Івашком Чагрівським, стрийом і опікуном внуків Дмитра Даниловича у 1462 р.
Див. також Даниловичі Примітки
Джерела Целуйко О. Рід Даниловичів у кінці XVI — на початку XVIII ст.: історико-генеалогічне дослідження . Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. - T. 1: 1366—1506. - S. 3. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1 — T. 4. — S. 86.