Ґепа́рд або Gepard 1A2 ( — танк протиповітряної оборони з зенітною гарматою «Гепард») — німецька зенітна самохідна артилерійська установка виробництва компанії Krauss-Maffei в співпраці з іншими підприємствами. Використано модифіковане шасі від танка Leopard 1 та артилерійську частину на основі двох 35 мм гармат Oerlikon KDA. Надійшла на озброєння Німеччини, Бельгії, та Нідерландів у другу половину 1970-х років.
Призначена для захисту бронетанкових колон на марші та стаціонарних об'єктів від атак з вертольотів та літаків на малих і надмалих висотах вдень і вночі за будь-яких погодних умов та в умовах інтенсивної радіоелектронної протидії супротивника.
Бойове хрещення відбулось в 2022 році під час російсько-української війни. В рамках даної війни, Gepard 1A2 є одними з найбільш ефективних засобів ППО проти російських дронів та крилатих ракет.
Історія
Розробка Gepard почалась у 1966, коли виникла потреба заміни американської ЗСУ M42 Duster, яка на той час стояла на озброєнні Бундесверу.
У 1969 почали випробування чотирьох прототипів, на які були встановлені гармати різних калібрів: 30 мм та 35 мм. 25 червня 1970 було вирішено використати артилерійську установку калібру 35 мм. Підбір озброєння відбувався на основі необхідності боротьби з сильно броньованими бойовими вертольотами, такими як Мі-24, броня якого здатна захищати від снарядів калібру до 23 мм.
5 лютого 1973 було ухвалене рішення про серійний випуск. Компанія Krauss-Maffei отримала контракт на 432 турелі та 420 корпусів, загальною вартістю 1,2 млрд німецьких марок. Перші машини з'явились в армії у грудні 1976.
Всього протягом 1976—1980 років було виготовленоGepard The History Of German Anti Aircraft Tanks, сторінка 192: 420 Gepard B2 та B2L. На експорт було виготовлено: 95 FlakPz CA1-3 для Нідерландів, 55 FlagPz Gepard B2 для Бельгії.
Моделі відрізняються літерою та цифрою в суфіксі назви: Прототипи (серійні номери 351—357): 1 покоління: A 2 покоління: B Нідерландська версія: C Передсерійні моделі (серійні номери 3501-3517): З конічним скануванням простору: B1 З оптимізованим радаром: B2R Нідерландська версія: CA Серійні моделі: Німеччина: B2, B2L (серійні номери 35001-35420) Нідерланди: CA1, CA2, CA3 (серійні номери 35501-35595) Бельгія: B2 (серійні номери 35601-35655).
Основна відмінність між різними серійними моделями полягала в конструкції бортових РЛС.
У 1996 систему було модернізовано.
Наприкінці 2000-х з'явились плани по зняттю ЗСУ Gepard з озброєння в Німеччині (а також у Бельгії та Голландії). Частину установок продали до інших країн.
Вдосконалення
Протягом доволі тривалої історії розробки та експлуатації системи вона проходила через різні програми модернізації та підвищення бойової ефективності. Іще під час серійного виробництва було змінено конструкцію приладів для відстрілу димових гранат. Було замінено пристрої вимірювання початкової швидкості снарядів v0 на витриваліші.
Починаючи з 1985 року більшу частину машин моделі B2 було додатково обладнано лазерним далекоміром, завдяки чому кількість машин моделі B2L на озброєнні Бундесверу зросла до 382 одиниць. Також бортові радіостанції SEM 25 були замінені на сучасніші радіостанції SEM 90.
В 1984 році розпочались роботи над створенням модернізованої моделі Gepard 2. Нова модель мала скоротити експлуатаційні витрати, підвищити бойову ефективність та усунути відомі недоліки наявної системи. Серед іншого, аналоговий балістичний обчислювач мав бути замінений на цифровий. Мали бути створені нові снаряди, можливість обміну даними, поліпшено ергономічність.
В 1986 році почалось опрацювання технічного завдання проєкту Gepard 2, а в 1988 році — розробка.
В 1992 році було виготовлено перший прототип. Однак через раптову зміну безпекової ситуації у Світі проєкт був визнаний надто дорогим та невиправданим.
Та на початку 1990-х років з'явилась проблема з постачанням запасних частин і технічним обслуговуванням наявного парку Gepard. Тому в 1996—2000 роки 147 машин пройшли модернізацію з подовженням терміну служби. Під час модернізації було використано частину напрацювань проєкту Gepard 2 і нова модель отримала назву Gepard 1A2. В цьому проєкті з модернізації взяли участь і Нідерланди з 60 машинами.
Оновлена модель отримала новий цифровий балістичний комп'ютер на основі 32-бітового мікропроцесора Motorola 68020 із математичним копроцесором, поліпшено інтеграцію в систему управління боєм та розвідки сухопутних військ (), радіостанції SEM 93. Також була додана підтримка нових снарядів FAPDS з істотно більшою ефективною дальністю й вищою початковою швидкістю.
Подальший розвиток
Після об'єднання основних розробників комплексу в єдину компанію Krauss-Maffei Wegmann, було створено прототип модернізації з встановленою спареною пусковою установкою зенітних ракет FIM-92 Stinger на гондолі правої гармати.
Також було створено прототип системи, яка отримала назву з можливістю дистанційного управління вогнем, наприклад, із захищеного місця, бункера, тощо.
Конструкція
ЗСУ базується на модифікованому шасі танка Leopard 1. На башті, що здатна обертатись на 360°, встановлені дві 35 мм гармати Oerlikon KDA та два радари: пошуковий та відстежувальний. Для електродвигунів керування баштою служить електрогенератор потужністю 40 кВт, для якого, у свою чергу, передбачений окремий дизельний двигун Mercedes-Benz OM 314 об'ємом 3,8 л.
Кожна з гармат має швидкострільність 550 пострілів на хвилину. Довжина стволів складає 90 калібрів (3,15 м), початкова швидкість снарядів 1440 м/с, ефективна дальність ураження 5500 м. До боєкомплекту входять 640 снарядів для ураження повітряних цілей та 40 бронебійних снарядів для стрільби по наземних цілях.
Існувала практика супроводження цієї ЗСУ загонами піхоти, озброєними протиповітряними ракетами Stinger; в такому випадку солдати використовували інформацію, отриману від радарів ЗСУ. Також існував проект по розміщенню на Gepard ракетних модулів, однак від нього відмовились через вартість та появу ракетної ЗСУ «Ozelot» на основі БМД «Візель».
РЛС
«Гепард» має дві РЛС — оглядову для пошуку цілей та стеження для наведення на обрану ціль.
Оглядовий радар встановлений на даху башти, в робочому положенні він здіймається над баштою, в похідному положенні складається позаду башти. Оглядова РЛС здатна працювати під час руху машини.
Оглядовий радар робить 60 обертів на хвилину й може працювати на одній з шести частот.
Німецькі «Гепарди» мають оглядові радари Siemens MPDR 12, що працюють в S-діапазоні та горизонтальній поляризації. Оглядова РЛС також має інтегровану систему «свій-чужий» MSR 400 Mk XII.
Ефективний радіус роботи оглядової РЛС сягає до 15 км.
Радар стеження знаходиться в передній частині башти, прямо між гарматами. Він працює на двох частотах в Ku-діапазоні та має ефективну дальність 15 км. Під радомою знаходиться чотири рупорні антени. Радар стеження за ціллю встановлений на поворотному кронштейні, й здатен наводитись на ціль в секторі близько 200° без потреби додатково повертати башту.
Коли радар стеження за ціллю не потрібен, його можна обернути менш захищеною пластиковою радомою в бік башти.
Над радаром стеження встановлений лазерний далекомірDatenblatt des Schleifringes des Folgeradars auf 'Schleifring.de' (PDF; 65 kB).
Обидві РЛС працюють незалежно, мають механізми захисту від засобів радіоелектронної протидії та вбудовані системи самодіагностики .
Оглядовий радар Німеччина/Бельгія Нідерланди Діапазон частот S-діапазон X-діапазон Ефективна дальність 15 км 15 км Темп обертів 60/хвилину 60/хвилину Загасання 60 dB 43 dB Коефіцієнт підсилення антени близько 23 dB близько 23 dB Поляризація горизонтальна кругова Вибір частоти 6 6 Допоміжний радар 1 1
Стеження Німеччина/Бельгія Нідерланди Діапазон частот Ku-Діапазон X/Ka-Діапазон Ефективна дальність 15 км 13 км Вибір частот 2 6 Придушення завад близько 23 dB близько 30 dB Частоти імпульсів 3 3 Форма антен парабола парабола
Оптичні прилади
Додатково ЗСУ «Гепард» має два перископа — для командира екіпажу та стрільця-навідника. З можливістю перемикатись між 1,5 та 6-ти кратним збільшенням.
Перископи потрібні для візуального розпізнавання та спостереження за ціллю, огляду бойової обстановки та наведення на наземні цілі (РЛС проти наземних цілей не працює).
Перископи стабілізовані чим значно полегшують завдання огляду бойової обстановки та наведення на наземні цілі в русі.
Вони мають системи підігріву, підсвічування міток, щітки для протирання об'єктиву.
Під час наведення радаром стеження на ціль перископ стрільця-навідника автоматично наводиться на неї також. Таким чином, стрілець має додаткову можливість ідентифікувати ціль та перевірити дані системи «свій-чужий».
Перископи можуть бути використані для наведення на повітряні цілі у випадку виведення з ладу РЛС або ж для уникнення виявлення зенітної установки засобами радіоелектронної розвідки за випромінюванням радарів.
Система управління вогнем
Установка має гіроскоп, завдяки якому система управління вогнем здатна врахувати нахил машини на нерівній поверхні. Також до уваги беруться дані про атмосферний тиск, температуру та вологість повітря, швидкість та напрям вітру.
На дульному зрізі гармат встановлено спеціальний пристрій вимірювання початкової швидкості снарядів, адже вона істотно впливає на точність вогню та коливається в залежності від температури набоїв, камори, тощо.
Система управління вогнем має до шести основних режимів застосування та до трьох допоміжних. Вибір режиму залежить від типу цілі (вертоліт, літак, тощо), стану справності РЛС, наявності радіозавад, тощо. В залежності від встановленого режиму система обчислює оптимальну кількість снарядів, необхідну для ураження цілі.
У версії Gepard 1А2 система управління вогнем була модернізована. Нова версія була створена компанією EADS, вона стала цифровою на основі 32-бітового мікропроцесора Motorola 68020, отримала можливості командування, управління і зв'язку (, C3) — тобто, може обмінюватись даними з іншими системами протиповітряної оборони. Також машина отримала пристрій супутникової навігації GPS.
Озброєння
Основним озброєнням зенітної артилерійської установки «Гепард» є пара 35-мм гармат Oerlikon KDA L/90. Гармати встановлені ззовні на башті установки. Уразливі частини (наприклад, затвор) прикриті сталевими листами.
Довжина ствола — 3150 мм, з приладом вимірювання дульної швидкості — 3710 мм, а повна довжина зібраної гармати — 4740 мм.
Таке розташування гармат полегшує доступ для обслуговування та ремонту а також запобігає потраплянню порохових газів всередину башти.
Кожна гармата живиться окремо від іншої та отримує снаряди у сталевій розбірній стрічці. Основний боєкомплект — 320 снарядів для ураження повітряних цілей, знаходиться спеціальних нішах в нижній частині башти, снарядами всередину. Також у магазині в гондолі кріплення гармати знаходиться 20 снарядів для ураження наземних цілей.
Снаряди 35×228 мм мають спеціальний паз для кріплення в ланках стрічки (т. зв. ).
Темп вогню кожної гармати — 550 пострілів на хвилину, разом — 1100 пострілів на хвилину.
Перемикання між подачею снарядів для ураження повітряних та наземних цілей відбувається з середини башти.
Система здатна вести вогонь навіть при виведенні з ладу однієї з гармат.
Повне перезаряджання системи з підготовлених стрічок займає близько 20 хвилин.
Таким чином боєкомплект системи складається з 640 снарядів для ураження повітряних цілей та 40 снарядів для стрільби по наземних цілях. Сукупна вага боєкомплекту дорівнює близько 1,1 т.
Номенклатура боєприпасів
Основними типами боєприпасів головного озброєння є снаряди 35×228 мм:
HEI-T (Фугасно-запалювальний-трасуючий снаряд з самоліквідатором) Дальність: Максимальна: 4000 м (на цій відстані спрацьовує механізм самознищення) Горіння трасеру: понад 3100 м Ефективна висота: 3100—4000 м Час до самознищення: 6—12 с
SAPHEI-T (Бронебійно-фугасно-запалювально-трасуючий снаряд) Дальність: 4000 м Дальність до самознищення: 4000 м Ефективна висота: близько 4000 м Час до самознищення: 6—12 с