Пол Ентоні Пірс (; 13 жовтня 1977, Окленд, Каліфорнія) — колишній американський професійний баскетболіст, який упродовж 19 сезонів грав у НБА.

Пол провів п'ятнадцять років своєї кар'єри, граючи за команду Бостон Селтікс, яка обрала його під 10-м номером на драфті 1998 року. Двічі, у 2008 та 2010 роках, виходив з нею у фінал НБА, ставши чемпіоном в сезоні 2007/2008. Був названий найціннішим гравцем тієї фінальної серії. Десять разів брав участь у Матчі всіх зірок НБА, чотири рази був включений за підсумками сезону в символічну збірну всіх зірок. Є другим за результативністю гравцем в історії «Селтікс».

Життєпис

Юність Пол Пірс народився в Окленді, але після 6-го класу школи з матір'ю перебрався в Інґлвуд, передмістя Лос-Анджелеса. Його мати — Лоррейн Хоссі — мати-одиначка. Пол ніколи не знав свого батька, але ріс у щасливій робочій сім'ї. Інтерес до баскетболу, заохочуваний матір'ю, з'явився після знайомства з грою династії «Лос-Анджелес Лейкерс» 1980-х років. Нове захоплення дозволило Полу і двом його старшим братам, Джамалу і Стівену, уникнути сутичок з вуличними бандами. Джамал пізніше грав у баскетбол за університет штату Вайомінг, а Стівен став бейсболістом і був обраний в першому раунді драфту МЛБ клубом «Сан-Франциско Джайентс», коли Полу було 12 років.

Мріючи стати новим Меджиком Джонсоном, Пол робив свої перші кроки в спорті під наглядом Скотта Колінза, поліцейського, який був відомим в Інґлвуді громадським діячем. Коллінз тренував дітей в , організації, яка давала можливість дітям з небагатих сімей займатися різними видами спорту, тому, крім баскетболу, Пол вже з сьомого класу грав у волейбол і був непоганим боулером . Крім того, працюючи охоронцем на іграх «Лейкерс» у «» (домашній арені «Озерних» з 1967 по 1999 рік), Коллінз давав можливість своїм вихованцям насолодитися , двох найбільш непримиренних на той момент команд НБА. Також у дитинстві Пол був завзятим фанатом ігор студентського чемпіонату , кожного року записуючи ігри Фіналу чотирьох і невпинно їх переглядаючи.

Старша школа Інґлвуда Пол вступив у старшу школу Інґлвуда в 1991 році. Не маючи ні швидкості, ні високого зросту (на той момент близько 175 см), він не потрапив у шкільну баскетбольну команду «Сентінелс». Наполегливо тренуючись кожного дня перед уроками з 5-ї ранку, Пол у перший рік навчання виступав за молодшу команду школи і потрапив-таки у поле зору тренера шкільної команди Пета Роя, який на другий рік навчання перевів Пірса в резерв основної команди «Сентінелс». Пол був гравцем глибокого запасу, і тренер планував незабаром відправити його назад у молодшу команду, але Пірсу допоміг випадок. На черговому матчі більшість основних гравців команди були відсутні через різдвяні свята, і «Сентінелс» програвали 19 очок у третій чверті, коли тренер від безсилля випустив на майданчик юного Пірса. Пол набрав 21 очко, зробив 9 підбирань, віддав 6 передач і власноруч виграв матч.

Таким чином, застовбичивши за собою місце в шкільної команди, на третій рік навчання Пол привів команду до 30 перемог в сезоні і завоював титул чемпіонів дивізіону. Він переступив позначку в 6 футів (180 см), продовжуючи рости. На четвертий рік навчання Пірс став співкапітаном команди, фанати почали просити автографи, його взяли на замітку скаути найбільших університетів країни. За короткі строки досягнувши піку зросту (201 см), Пол домінував у шкільному баскетболі і був визнаний кращим гравцем штату Каліфорнія, набираючи в середньому 24,5 очка, роблячи 11,5 підбирань і 4 передачі за гру, і його запросили для участі на разом з такими майбутніми зірками НБА як Кевін Гарнетт, Антуан Джеймісон, Стефон Марбері і Вінс Картер. У рамках турніру взяв участь у конкурсі за кидками зверху, програвши у фіналі Картеру, майбутньому переможцю аналогічного конкурсу в НБА.

Отримавши безліч пропозицій з різних коледжів по всій країні, зупинився на Канзаському університеті.

«Канзас Джейгоукс»

У Канзасі, крім вивчення курсу по злочинності та правопорушенням, Пірсу належало виступати під керівництвом — легендарного баскетбольного тренера, нині члена Баскетбольної зали слави.

У першому сезоні в новій команді Пірс виходив у старті у всіх іграх крім однієї, набираючи в середньому 11,7 очка і роблячи на щитах 5,3 підбирання, на пару з Чонсі Біллапсом одержавши приз найкращого новачка .

Заявити про себе в повний голос гравцеві вдалося вже в наступному сезоні, під час свого другого року навчання. Партнер Пірса по команді Раф Лафренц був обраний в першу команду всіх зірок американського студентського баскетболу, тоді як сам Пол потрапив тільки в третю збірну центральних штатів, хоча багато фанатів були впевнені, що Пірс набагато перспективніший. Привівши команду до перемоги в чемпіонаті університетів центральної Америки, Пірс здобув титул найкращого гравця турніру, а команда коледжу Канзас посіла в рейтингу перше місце в країні (вперше у своїй історії) і мала всі шанси потрапити у фінальну стадію (березневого божевілля), але програла Арізоні на стадії 1/16 фіналу. Втім, під час виставкового матчу в обидва гравці — Лафренц, який одержав звання гравця року центральних штатів, і Пірс — публічно заявили про те, що залишаються в коледжі ще на рік.

На початку свого третього сезону Пірс трохи відійшов на другий план, але після того, як Лафренц зазнав перелому пальця, Пол знову повернувся в роль лідера, підвищивши не лише свою результативність, але й захисну ефективність в умовах постійних пасток і , які проповідував тренер Вільямс як основу стилю канзаської оборони того періоду.

В останній домашній грі регулярного сезону Пол набрав 31 очко у рекордній, 60-й поспіль, домашній перемозі над Університетом Оклахоми 83-70, змусивши уболівальників на трибунах скандувати «Ще один рік!», натякаючи на можливе продовження Пірсом виступів за коледж.

Пірс удруге поспіль привів «Канзас Джейгоукс» до перемоги у Великій Дюжині, знову здобувши титул найкращого гравця. Але в плей-офф NCAA їх знову спіткала невдача, і Пірс закінчив свій виступ за університет поразкою від Род-Айленда в другому раунді. Попри потрапляння в Першу команду всіх зірок студентського баскетболу, Пірс все ж після недовгих роздумів і розмов з тренером Вільямсом скликав прес-конференцію в рідній Старшій школі Інґлвуда, де й повідомив про своє рішення виставити свою кандидатуру на драфт НБА 1998 року.

Загалом за роки виступів у коледжі Пірс продемонстрував високий рівень баскетбольного інтелекту і різнопланової гри. Неодноразово брав на себе відповідальність у вирішальні моменти гри, проявляючи себе як лідер команди. Наприклад, у перемозі над Техасом (102-72), яку транслювало телебачення, Пірс продемонстрував силу свого характеру, набравши 31 очко, граючи з травмою гомілкостопу, розтягненими зв'язками коліна і пошкодженим в попередніх матчах оком. Статистичні показники за час виступів за «Канзас»: 16,4 очка і 6,3 підбирання в середньому за гру.

Статистика виступів за коледж

| align="left" | 95-96 | align="left" | Канзас | 34 || 33 || 25.4 || 41.9 || 30.4 || 60.6 || 5.3 || 1.8 || 1.3 || 0.8 || 11.9 |- | align="left" | 96-97 | align="left" | Канзас | 36 || 35 || 28.1 || 48.8 || 46.5 || 71.7 || 6.8 || 2.1 || 1.7 || 0.8

|| 16.3 |- | align="left" | 97-98 | align="left" | Канзас | 38 || 38|| 30.4 || 51.3 || 33.9 || 73.8 || 6.7 || 2.6

|| 1.1 || 1.1 || 20.4 |- |-class="sortbottom" | align="left" | Загалом | align="left" | | 108 || 106 || 28.1 || 48.1 || 35.5 || 69.7 || 6.3 || 2.2 || 1.4 || 0.9 || 16.4

Новий лідер «кельтів» (1999-2001)

Драфт НБА-98 Перед драфтом 1998 року Пірс тренувався в стані 5-ти команд, зарекомендувавши себе як перспективний, універсальний форвард з хорошими фізичними даними і широким діапазоном умінь. Під 3-м загальним номером був обраний партнер Пірса по «Канзасу» Раф Лафренц. Під 4-м і 5-м — старі знайомі зі шкільної лави: Вінс Картер і Антуан Джеймісон — обидва студенти університету Північної Кароліни. Самого Пірса обрав під загальним 10-м номером клуб «Бостон Селтікс», попри прогнози бути обраним набагато вище. Уродженець Лос-Анджелеса, потрапив у стан заклятого ворога в не найкращі його роки. Сезон 1997 року став найневдалішим в історії команди (67 поразок), сезон 98 року не вніс особливих поліпшень. Новоприбулий став надією команди на світле майбутнє.

1998/1999 Ознаменувавши собою закінчення «ери Джордана», регулярний сезон 99 року був скорочений до 50 ігор через локаут . У своєму дебютному матчі в Лізі проти «Торонто Репторс» Пол Пірс набрав 19 очок, зробив 9 підбирань, 5 передач і 4 рази заблокував кидки суперника. «Селтікс» під керівництвом Ріка Пітіно перемогли лише в 19 із 50 ігор, що не затьмарило дебютний сезон народжуваної «Істини»: лідер команди за кількістю успішних і виконаних кидків по кільцю з-за дуги (10-те і 18-те місця в Лізі) і за відсотком їх реалізації (41-ше, 10-те), другий серед новачків за кількістю очок за гру (16,5), підбирань (6,4) і перехоплень, четвертий за блок-шотами (1,04), п'ятий за передачами (2,4), шостий за кількістю дабл-даблів (3) і десятий за відсотком реалізації кидків з гри (44). У лютому отримав нагороду Новачка місяця; за підсумками сезону був обраний у Першу збірну новачків, був третім у голосуванні за найкращого новачка сезону, але Матч Новачків на Вікенді Всіх Зірок був скасований, як і центральний матч, через скорочений сезон.

1999/2000

Ставши другорічником, Пірс підняв свою середню результативність за гру ще на три бали (до 19,5) і досяг успіху у вдосконаленні своїх захисних навичок, ставши другим у лізі за кількістю перехоплень за гру (2,08). Взяв участь у Матчі новачків на боці другорічників, провівши на майданчику 24 хвилини, встиг кинути 11 трьох-очкових, з яких 5 влучних. Той матч став бенефісом новачка Елтона Бренда на підбираннях (12 відскоків у нападі) і Джейсона Вільямса як асистента, про якого сам Пол висловився у виключно позитивному ключі. Пірс же закінчив програний в овертаймі матч з 18 очками в активі, 4 підбираннями, передачею та перехопленням. «Селтікс» же були нестабільні в ході всього сезону, розпочавши чемпіонат з трьох перемог поспіль, далі вони чергували перемоги з затяжними серіями поразок, видавши під кінець чемпіонату, на стику березня і квітня серію з 10-ти поразок поспіль. Таким чином, вони завершили сезон достроково, вигравши менш як половину матчів (42 %) і розташувалися на третьому з кінця місці Атлантичного дивізіону зі співвідношенням перемог і поразок 35-47.

2000/2001 У новому сезоні Пірс продовжив шлях завоювання асоціації: єдиним з «Селтікс» вийшовши на майданчик у всіх 82 іграх регулярного сезону (і всі 82 — у стартовому складі), він збільшив свою результативність до восьмого показника в лізі — 25,3 очка за гру, в березні 2001 року отримав нагороду найкращого гравця тижня і став першим «кельтом» після Реджі Льюїса в 1992-му, хто отримав її. Логічно, що і нагорода гравця місяця теж перейшла в руки Пірса; він став першим за 15 років представником клубу з Бостона володарем цієї нагороди. Закінчив сезон з 12 дабл-даблами у своєму доробку, набравши за сезон 2071 очко, став першим після Ларрі Берда, кому підкорився рубіж у 2 тисячі набраних очок за сезон. Встановив рекорд клубу за кількістю виконаних штрафних кидків за сезон (738) і реалізував 550 з них, ставши третім за цим показником в історії НБА після Седріка Максвелла (574 в сезоні 78/79) і Джона Гавлічека (554 в сезоні 70/71).

Крім того, в ході сезону з поста головного тренера пішов Рік Пітіно, і йому на зміну прийшов , під керівництвом якого «Селтікс» завершили сезон з солідним для себе нейтральним балансом перемог-поразок: 24-24. Дуже вразивши керівництво такими темпами розвитку, О'Браєн офіційно став головним тренером «Селтікс» на майбутній сезон, що й дозволило таланту 34-го номера «кельтів» розкритися повною мірою.

«Момент Істини» (2001-2003)

2001/2002