Аківа бен Йосеф (, нар. бл. 17 н. е., за іншими даними, бл. 40—50 рр. н. е. — 137 н. е.) відомий як рабі Аківа (, «мій рабин Аківа») — філософ періоду Танаху, один зі значних книжників, основоположник систематизації Усної Тори.
Біографія Бідний і незнатного походження, Аківа був, за переказами, нащадком гоя, став гером, і перейшов в юдаїзм. Його батько Йосеф, праведний гер, походив із нащадків ханаанського полководця Сісри, що воював проти Ізраїлю за часів пророчиці Девори.
У книгах кабали вказано, що р. Аківа був втіленням душі праотця Якова — і як Яаків пас стада свого майбутнього тестя Лавана, так і р. Аківа пас стада свого майбутнього тестя Калба Савуа (Седер га-дорот).
До 40 років він служив у багатія Калба Савуа і не тільки не вивчав Тору, але й не вмів читати (Авот дерабі Натан 6:2). У той час він ненавидів знавців Тори (ІТ, Назір 7:1). Дочка господаря, Рахель, помітивши в ньому хороші душевні якості, захотіла стати його дружиною. Але коли Аківа полюбив Рахель, та поставила умову: вони зможуть одружитися тільки в тому випадку, якщо він сам стане вчити Тору (Ктубот 62б). Батько чути не хотів про вибір дочки, але, попри це, шлюб відбувся. Калба-Савуа вигнав з дому дочку та її чоловіка і позбавив їх спадщини. Аківа і Рахель жили в глибокій бідності. Для того, щоб прогодувати сім'ю, Аківа збирав хмиз і частину його продавав. Виходячи заміж, Рахель поставила Аківі умову, що він буде вчити Тору. Так у віці 40 років, за наполяганням своєї дружини, він пішов разом зі своїм сином у Хедер і почав вчитися читати. Усі сили він віддавав навчанню і незабаром перевершив усіх вчителів. Отримавши згоду Рахелі, Аківа на 24 роки покинув сім'ю і пішов у Лод вчитися в єшиву до р. і р. .
Він почав з вивчення алфавіту. У Авот дерабі Натан (6:2) розповідається, що Аківа звернув увагу на наскрізний отвір, пробитий у скелі водою, що спадала по краплині з обриву — і він зробив висновок: можна змінити долю наполегливою, щоденною працею.
За роки навчання рабі Аківа досяг вищого ступеня рабинського вчення. Коли він у супроводі безлічі учнів повернувся додому, тесть відновив свою дочку і знаменитого зятя у спадщині.
Надалі рабі Аківа став главою йешиви у Бней-Брак, в центральній частині Юдеї. Слава про нього обійшла всю землю і до нього почали сходитися учні, кількість яких сягала 24 тисяч. Майже всі його учні загинули під час епідемії. Пізніше рабі Аківа почав навчати кількох учнів. Серед них були р. Меїр, р. Шимон Бар Йохай і інші мудреці, на основі думок яких згодом була записана Мішна.
Рабі Аківа названий серед чотирьох мудреців, які увійшли в Пардес.
Рабі Аківа був одним із керівників Сангедрін в Явне і знав 70 мов.
Рабі Аківа перший зробив спробу скласти звід Мішни, згодом остаточна редакція цього зведення була зроблена Єгудою га-Насі.
Попри похилий вік, рабі Аківа брав активну участь у повстанні Бар-Кохби, якого оголосив царем-месією, проти імператора Адріана, здійснював далекі подорожі до єврейських колоній поза Юдеєю, збираючи гроші й вербуючи воїнів для повстання. Після придушення повстання та взяття фортеці Бейтар (135 р. н. е.) рабі Аківа був страчений римлянами на арені амфітеатру в Кесарії. Страта була вкрай жорстокою — його шкіру здирали залізними гаками. За переказами, це сталося, коли йому було 120 років. Ця подія глибоко вразила сучасників і стала легендарним прикладом мучеництва за віру. Мудреці розповідають, що рабі Аківа до останнього подиху не втрачав віри і продовжував вимовляти святе ім'я Бога. У релігійному сприйнятті така смерть стала для нього не кінцем, а переходом у вічність, де він продовжив своє служіння Торі. Похований у Тіверії (сучасна Тверія) на березі озера Кінерет.
У Єрусалимському талмуді (Брахот 9:7, 14б) так описуються останні години життя рабі Аківа:
Примітки
Джерела Акіб бен-Йосиф // Єврейська енциклопедія Брокгауза і Ефрона. — СПб., 1908—1913.
Посилання Аківа бен Йосеф //