«Жемчужина-Сочі» () — російський футбольний клуб з міста Сочі.
Історія Команда створена в 1991 році. Свою назву отримала від свого першого засновника — готелю «Жемчужина». Представляла також адміністрацію міста Сочі і однойменний футбольно-спортивний клуб. У чемпіонаті СРСР — у другій нижчій лізі і в кубку РРФСР в 1991 році. У кубку СРСР не грала. З 1992 в чемпіонаті Росії. У першому дивізіоні — в сезонах 1992 і 2000. З 2001 по 2003 і з 2008 — у другому дивізіоні. З 1993 по 1999 — у вищому дивізіоні. Найвище досягнення — 9-те місце в 1994 році. Основних успіхів команда досягла під керівництвом Арсена Найдьонова.
У 1992 році команда мала назву «Жемчужина-Амерус Ентерпрайзис» на честь фірми-спонсора Вілена Райкіса.
У 2003 році команда припинила існування. У 2007 році клуб був відроджений. У липні 2011 року клуб знову припинив своє існування і був відроджений в 2012 році. У квітня 2013 року «Жемчужина» втретє припинила своє існування.
За період з 1991 по 2013 роки в команді змінилося 13 тренерів.
СезонТренер1991—1997Арсен Найдьонов1998—1999 (до травня)Анатолій Байдачний1999 (травень-червень)Гаур Афанасьєв (в. о.)1999 (з червня)Віктор Антихович2000Арсен Найдьонов2001Іштван Секеч2002Назім Сулейманов2003 (до жовтня)Арсен Найдьонов2003 (з жовтня)Геннадій Бондарук (в. о.)2007Арсен Найдьонов2008 (до червня)Юрій Нестеренко2008 (з червня)Геннадій Бондарук2009—серпень 2010Олег Василенкосерпень—вересень 2010Зураб Санаявересень-грудень 2010Олег Василенкогрудень 2010-липень 2011Станіслав Черчесовквітень-жовтень 2012Олександр Тумасянлистопад 2012-квітень 2013Юрій Биков
Арсен Найдьонов
Початок футбольного клубу «Перлина» був закладений 26 грудня 1990 року, коли мер Сочі Сергій Дерендяєв, який приїхав з Новоросійська, вирішив створити в місті команду за допомогою добре знайомого ще по Новоросійську Арсена Найдьонова1991 год // Історія ФК «Перлина» м. Сочі.
Після довгих пошуків спонсорів, команду взяли під своє фінансування готель «Жемчужина» на чолі з Юрієм Арінцевим (який також 3 роки розміщував футболістів у готелі) й адміністрація міста Сочі. Дерендяев і Найдьонов зробили мрію сочинських любителів футболу реальністю: в місті з'явилася професійна (хоча такою її ще в той час назвати було не можна) команда. Клуб не мав великих коштів, спочатку допомогли 20 000 рублів, виділені вболівальником, а трохи пізніше з'явився Вілен Райкіс, американський єврей з російським минулим, господар компанії «Амерус Ентерпрайзіс», який виділив команді 300 000 рублівЗагиблі команди. «Перлина» // «СЕ», 10 січня 2004..
Заявившись вперше на другу лігу союзної першості, сочинська команда за один сезон змогла піднятися дивізіоном вище, зайнявши 1-ше місце з відривом у 7 очок (за 2-очковою системою), забивши більше всіх і пропустивши менше всіх. Саме в ті роки в сочинській команді став розкриватися талант, тоді ще молодого, перспективного форварда Гочі Гогрічіані, який стане головною надією сочінського футболу. Піднявшись рангом вище, команда не зупинилася на досягнутому і змогла через рік дістатися до вищого дивізіону. Під керівництвом Найдьонова команда грала в жорсткий футбол без будь-якої імпровізації, але, незважаючи на це, трималася у вищому дивізіоні і могла дати відсіч будь-якому фавориту.
Анатолій Байдачний Після декількох років тренерства Найдьонову довелося за станом здоров'я покинути команду, йому на зміну прийшов Анатолій Байдачний — тренер з хорошим розумінням гри і тренувального процесу. За кілька років до приходу в сочинську команду Байдачний зумів привести мінське «Динамо» до золотих медалей чемпіонату Білорусі і з молодіжною збірною Сирії виграти кубок Азії. Приїхавши в Сочі, Байдачний відразу ввів жорсткі правила в команді, став більше працювати над технічним і тактичним вдосконаленням гри, привіз разом з собою декілька перспективних новачків, здатних підсилити гру команди, став більше звертати увагу на місцевих футболістів, більше коштів стало виділятися на розвиток футбольних шкіл. Під керівництвом Байдачного команда відразу ж «вистрілила», в першому колі сезону 1998 року сочінці довгий час трималися в трійці, але потім стали нагадувати про себе фінансові проблеми і, врешті-решт, клуб закінчив чемпіонат на 13-му місці, програвши останню гру чемпіонату елістинському «Уралану» з рахунком 2:6. У міжсезоння з команду залишили декілька лідерів, а рівноцінної заміни їм знайдено не було через фінансові проблеми команди. Тренер, не знаходячи в резерві гравців, здатних змінити гру команди, вирішив домогтися цього шляхом збільшення фізичних навантажень і помилився, навантаживши команду до межі. Почавши чемпіонат, команда після першого кола не здобула жодної перемоги і вважалася явним аутсайдером. Байдачний же, розуміючи, що не може вже нічого змінити, пішов з команди.
Віктор Антихович У червні 1999 року на зміну Байдачному запросили Віктора Антіховича. Він часто опинявся в тих клубах, які або боролися за вихід, або за те, щоб залишитися. З'явившись в команді, він зумів згуртувати колектив, але добитися довгоочікуваної перемоги так і не вдавалося.
Після першого кола в команду були запрошені Максим Деменко, який у 18 років вже виступав в основному складі київського «Динамо», а також Костянтин Коваленко, який в міжсезоння разом з Германом Кутарбою перейшов з «Жемчужини» в «Аланію». Ще був запрошений Рустам Мустафін, відомий своїми виступами за московське «Торпедо», пізніше в команду прийде Петро Хрустовський з Камишина, Дмитро Градиленко, який залишився на півроку без футболу і належав «Торпедо». Посилена команда починає громити всіх підряд. Для виходу з небезпечної зони вильоту з Ліги у другому колі після 6 перемог на своєму стадіоні і нічиїх в Москві з «Локомотивом» і в Елісті з «Ураланом» їй залишалося в Сочі перемогти «Ротор». Але сочінці на своєму стадіоні першими пропустили гол — лідер сочинської команди Геннадій Тумілович не зміг парирувати удар головою Єсипова. Але ще до перерви Арташес Калайджян, який діяв на позиції правого захисника замість травмованого Бондарука, подав м'яч в штрафну, де ліберо Деменко, зависнувши в повітрі, зумів головою переправити м'яч у кут воріт Чічкіна. Манук Какосян прийняв довгий пас від Коваленка і прострілив на дальню штангу, де м'яч вже чекала нога Хрустовського. Рахунок 2:1. Але після того, як сочінці не реалізували два виходи один на один Єсипов зрівняв рахунок — 2:2. «Жемчужина» опинилася в першому дивізіоні.
Перший дивізіон Після вильоту з вищого дивізіону у команди не було коштів, щоб заявитися в перший дивізіон, з великими труднощами був знайдений спонсор (розглядалося навіть питання про об'єднання з краснодарською «Кубанню»)Новому краснодарському симбіозу Найдьонов пропонує назву «Перлина Кубані» // «СЕ», 13 березня 2000.. Більшість гравців з колишнього складу поїхали в інші клуби. Після повернення на Батьківщину Арсен Найдьонов насилу знайшов гравців: під прапори команди були запрошені 36-річні Назім Сулейманов, Тимур Богатирьов, Гоча Гогрічіані. Команда закінчила перше коло на восьмому місці. Пізніше в команду прийшли Євген Сонін, Олександр Єщенко, Арташес Калайджян (повернувся в Сочі, півроку провів у Новоросійську), і навіть ця команда, посилившись, не змогла залишитися в першій лізі; в кінці чемпіонату вистрілив Назім Сулейманов, мабуть, згадавши про те, як в 1995 року громив «Спартак» в складі «Аланії» і приносив їй чемпіонство, в двох останніх матчах відзначився п'ять разів, і в команди з'явилися примарні шанси, але їх не стало після поразки від «Арсеналу» з Тули і нічиєї з липецьким «Металургом». Так закінчилася історія «Жемчужини» тих років.
Другий дивізіон Після вильоту з першого дивізіону був запрошений новий тренер — Іштван Йожефович Секеч, який поставив завдання виховати гравців, а потім виходити класом вище. Клуб був розділений на три команди.
Перша під керівництвом Секеча виступала в зоні «Південь» другого дивізіону, а друга — на першість краю в першій лізі, в ній були зібрані хлопці 1983/1984 років народження, тренером цієї команди був Назім Сулейманов, який нещодавно закінчив вищу школу тренерів. Третя команда виступала на першість міста під керівництвом В'ячеслава Васильовича Васильєва. Підсумок — 9-те місце й невиразна гра.
Наступний сезон команда провела під керівництвом нового головного тренера, колишнього гравця «Жемчужини», Назіма Сулейманова, якого також не вдалося привести клуб до поставленої мети.
Свій останній сезон «Жемчужина» знову починала з Арсеном Найдьоновим, який пропрацювали до жовтня і передав виконання обов'язків головного тренера легенді сочинського футболу Геннадію Бондаруку.
Після третього невдалого сезону в 2-му дивізіоні і величезних боргів було вирішено розформувати клуб.
Відродження клубу
Аматорська футбольна ліга У 2007 році Арсен Найдьонов вирішив відродити сочинську «Жемчужину». Команду назвали «Жемчужина-А», кістяк складали гравці шахтинського «Буревісника-ЮРГУЕС», який під керівництвом Найдьонова завоював в 2006 році Кубок Південного федерального округуКубок ПФО у «Буревісника-ЮРГУЕС» // Новини ЮРГУЕС, 1 вересня 2006. і став віце-чемпіоном на міжнародному турнірі в Ірландії. Президентом і головним тренером відроджуваної «Жемчужини» став сам Арсен Юдилійович, а допомагав йому Гоча Гогрічіані. Клуб впевнено виступив у Аматорській футбольній лізі (ЛФЛ), посівши друге місце в чемпіонаті ПФОФутбол Росії. Аматорська ліга зона ПФО 2007 // Федерація футболу Південного і Північно-Кавказького федеральних округів. 3 дивізіон ПФО-ПКФО і четверте — в кубку ПФОКубок ПФО з футболу серед аматорських команд-2007 // Федерація футболу Південного і Північно-Кавказького федеральних округів. 3 дивізіон ПФО-ПКФО, й по праву заслужив повернення в професійний футбол.
Другий дивізіон. Сезон 2008 2008 рік для сочинського вболівальника став роком відродження улюбленої для багатьох команди «Жемчужина», поява якої в професійному футболі знову змусило «битися» серця її відданих уболівальників, в пам'яті яких ще не забуті колишні успіхи й часи, коли сочинський футбол був у всіх на устах в Росії. У міжсезоння зусиллями президента клубу А. Ю. Найдьонова був підібраний непоганий склад. Упевнені результати товариських матчів вселяли надію на успішний виступ в першості.
Початок сезону для сочинської команди видався важким. Так, під керівництвом головного тренера Юрія Нестеренка футбольний клуб «Жемчужина-Сочі» в 10 матчах 1 кола набрав всього 10 очок (2 перемоги, 4 нічиї, 4 поразки) і знаходився на 12-му місці в декількох кроках від зони «вильоту», що було незадовільним результатом, враховуючи гучні заяви «батька» відродженого клубу А. Ю. Найдьонова про високі завдання на сезон.
Далі Юрія Нестеренка на посаді головного тренера футбольного клубу «Жемчужина-Сочі» змінив Геннадій Бондарук (офіційно головними тренерами були Віктор Гузь та Гіві Керашвілі, так як Бондарук не мав належної категорії, але де-факто командою керував він), в минулому гравець і капітан команди, який зіграв в її складі 182 матчі у Вищій ЛізіЗміни в тренерському штабі команди , «Сайт уболівальників ФК „Жемчужина-Сочі“, 18 червня 2008». Окрім цього, відбулися зміни і в керівництві: президентом клубу став Дмитро Якушев (відомий бізнесмен), генеральним директором призначений Антон Мілов. З такими змінами «Жемчужина» закінчила перше коло на позитивній ноті, зайнявши 8-му сходинку в турнірній таблиці (ще 4 перемоги, 2 нічиї, 1 поразка).
Після проведеного періоду дозаявок клуб підсилився декількома досвідченими гравцями: Степан Акелькін («Динамо» Брянськ), Сергій Акімов («Ротор»), Едуард Гикан («Машук-КМВ»), Олександр Клюєв («Дмитров»)Нові придбання ФК «Перлина-Сочі» , «Сайт уболівальників ФК „Жемчужина-Сочі“, 17 липня 2008 року», Лев Корольов («Сочі-04»), Дмитро Пінчук й Євген Шворень («Олімпія»).