Вале́рій Анато́́лійович Дру́зь ( 2 лютого 1940, Харків) — український фізіолог, психолог, доктор біологічних наук (1987), професор (1989), винахідник.
З життєпису Від 1965 року (з перервами) працював в Харківському педагогічному інституті. 1974 року закінчив Харківський державний університет.
В 1974—1983 роках — завідувач кафедри та керівник науково-дослідницької лабораторії Харківського авіаційного інституту. Протягом 1983—1994 років — завідувач кафедри Харківського державного педагогічного інституту імені Григорія Сковороди. Від 1994 року — начальник кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ.
1995 року у Харківському національному університеті внутрішніх справ створено першу спеціалізовану вчену раду з психологічних наук, яку очолив Валерій Анатолійович Друзь, який на той час очолював кафедру прикладної психології університету. Упродовж 1995–2001 років було захищено 16 дисертаційних досліджень здобувачів наукового ступеня кандидата психологічних наук.
У 2001 році у Харківському національному університеті внутрішніх справ було відкрито спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю юридична психологія. Її головою, як і попередньої, став В. А. Друзь. У 2001–2006 роках було захищено 24 кандидатські дисертаційні дослідження з різних аспектів юридичної психології.
У 2009—2010 роках очолював кафедру спортивних та рухливих ігор Харківської державної академії фізичної культури. Упродовж 2014—2019 років Валерій Друзь очолював кафедру легкої атлетики Харківської державної академії фізичної культури. Під його керівництвом захищено 24 кандидатські та 3 докторські дисертаційні роботи. Він є автором 286 наукових праць, у тому числі 10 монографій та 6 навчально-методичних посібників. Під його керівництвом виконувалися наукові дослідження спрямовані на інформаційно-синергетичне обґрунтування індивідуальної норми можливостей людини в фізичному вихованні та спорті.
Напрями наукових досліджень: прикладна математика, загальна та прикладна психологія, фізіологія.
Серед робіт «Моделювання спортивного тренування» (1976); «Визначення індивідуальної норми стану та оцінка динаміки адаптаційних можливостей людини» (1983); «Оцінка адекватності операторської діяльності в екстремальних умовах» (у співавторстві; 1985); «Конфликтология» (у співавторстві; 1997); «Психология власти» (у співавторстві; 1998); «Этнопсихология» (у співавторстві, 2000); «Практична психологія» (2003); «Особливості індивідуального фізичного розвитку дітей дошкільного віку» (співавтори — Артем'єва Галина Павлівна, Нечитайло Марія Валеріївна; 2014); «Моделирование в самоорганизующихся системах» (співавтори — Валерій Самсонкін, Федорович Олена Сергіївна; 2010); «Единая теория самоорганизующихся систем» (2022); «Єдина теорія систем, що самоорганізуються» (2023).
У співавторстві з Валерієм Самсонкіним розробив теоретичний підхід управління складними системами та її різними функціями — під назвою «Метод статистичної закономірності».
Серед патентів «Апарат отримання дихального повітря з води» (співавтори Церковна Олена Вікторівна, Чорноус Олександр Іванович, Красногоров Олександр В'ячеславович; 2014). «Спосіб побудови антропометричної моделі будови тіла людини для діагностики та контролю фізичного розвитку і фізичної підготовленості» (співавтори Церковна Олена Вікторівна, Пятисоцька Світлана Сергіївна, Ашанін Володимир Семенович, Пугач Ярославна Ігорівна; 2013). «Спосіб діагностики порушень взаємодії функціональних систем організму» (співавтори Задорожна Ельнара Алекберівна, Баканова Олександра Феліксівна, Завгородня Ганна Миколаївна, Малахов Володимир Олександрович; 2012).
Джерела