Ле́нінськ-Кузне́цький () — місто (з 1925, раніше, в 1922—1925 рр. Ле́ніно, в 1763—1922 рр. Кольчу́гіно) в Росії, адміністративний центр Ленінськ-Кузнецького округу Кемеровської області, центр Ленінськ-Кузнецького міського округу. За даними перепису 2024 року населення складало 92 244 осіб.
Основне багатство міста — вугілля, запаси якого обчислюються мільярдами тонн.
Розпорядженням Уряду РФ від 29.07.2014 N 1398-р (ред. Від 13.05.2016) «Об утверждении перечня моногородов», включений в список мономіст Російської Федерації з ризиком погіршення соціально-економічного становища. Распоряжение Правительства РФ от 29.07.2014 N 1398-р «Об утверждении перечня моногородов»
Етимологія Назва «Кольчугіно», яке використовувалося в дореволюційні роки відбувалося від роду діяльності засновника села.
Місто Ленінськ-Кузнецький — перший населений пункт у світі, названий на честь В. І. Леніна, ще за його життя. При отриманні статусу міста 1925 року до назви «Леніно» (Ленінськ) була додана друга частина назви — «Кузнецький», оскільки в цей же час біля Омська був дан статус міста селищу Ленінськ, і щоб не виникало плутанини, йому було дано назву місто Ленінськ-Омський. Через 5 років Ленінськ-Омський був включений до складу Омська, а Ленінськ-Кузнецький залишився, на той момент часу, єдиним містом Ленінським в СРСР, так що приставка «Кузнецький» виявилася вже зайвою. Приставку в назві міста прибирати не стали.
Фізико-географічна характеристика
Географія Місто Ленінськ-Кузнецький знаходиться в західній частині Кемеровської області, у центрі Кузнецької улоговини, на перехресті «семи доріг» між Алтайським краєм, Новосибірської областю та Красноярським краєм. Місто розташоване на річці Іні (притока Обі), в 70 км на південь від Кемерово. Займає територію понад 12,5 тис. га.
Часовий пояс Місто Ленінськ-Кузнецький, як і вся Кемеровська область, знаходиться в часовому поясі Красноярський час. Зсув відносно UTC складає+7:00. Щодо московського часу часовий пояс має постійний зсув +4 години і позначається в Росії як MSK+4.
14 вересня 2009 року урядом Російської Федерації було прийнято постанову про застосування на території Кемеровської області часу п'ятого часового поясу — Омського часу . Перехід на новий часовий пояс в області стався 2010 року, коли в Росії здійснювався плановий перехід на літній час. В результаті різниця в часі між Ленінськ-Кузнецьким і Москвою скоротилася з чотирьох до трьох годин.
1 липня 2014 Держдума прийняла постанову про застосування на території Кемеровської області часу шостого часового поясу — Красноярського часу при плановому переході на зимовий час. В результаті різниця в часі між Ленінському-Кузнецьким і Москвою знову збільшилася з трьох до чотирьох годин .
Екологічна ситуація Екологічна ситуація в місті досить складна, так як місто опалюється за рахунок вугільних котелень. Грає свою роль в екології і сам видобуток вугілля, на підроблених ґрунтах будувати досить складно. Єдина велика річка в межах міста — Іня — дуже забруднена, вода має багато домішок за рахунок скидів води з Бєловської ДРЕС і залишків токсичних речовин нині закритого КСК.
Місто забезпечене сировиною для виробництва цегли: є родовища будівельних пісків, глин, вапняків.
Історія Перша згадка про заїмці Кольчугіно Коливанської губернії відноситься до 1763 року. Тоді це був населений пункт, що нічим не відрізнявся від буль-якого села. Однак згодом з'ясовується, що Кольчугіно знаходиться у самого ложа вугленосних пластів, що потім зіграє чималу роль у розвитку села.
1883 року в Кольчугіно відкривають шахту «Успех», після чого село стає вугледобувної столицею Алтайського округу.
У січні 1913 року Кольчугінський рудник переходить під управління акціонерного товариства Кузнецьких Кам'яновугільних Копалень — Копікуз.
1914 року в місті з'являються вокзал і будинок керуючого Кольчугінським рудником — перша кам'яна двоповерхова будівля в місті.
У березні-квітні 1919 року відбулося Кольчугінське повстання, яке сильно послабило тил Білої Армії.
10 липня 1922 року місто перейменовано в Леніно. В цей же час Кузнецький і Щегловський повіти Західно-Сибірського краю були перетворені в Кузнецький (Ленінський) округ з центром в селі Леніно. Округ проіснував до 1939 року, після чого центром цієї території стало місто Щегловськ (нині — Кемерово).
З 6 червня 1925 року — місто Ленінськ-Кузнецький.
Під час німецько-радянської війни в місто з європейської частини країни було евакуйовано багато заводів.
1972 року в місті був побудований унікальний для світового спорту Палац спортивної гімнастики, який підготував безліч радянських і російських гімнастів.
1989 року, внаслідок усунення поділу міста на Жовтневий і Кольчугінський райони, зі складу міста виведено окреме місто Полисаєво.
У 1990-ті роки місто переживало досить суперечливий час — з одного боку, міська футбольна команда «Заря» грає з московським клубом «Динамо», будується одна з найбільших лікарень в країні; з іншого боку — несприятливе демографічне становище, загострення кримінальної ситуації, закриваються шахти і заводи.
Демографія
Станом на 1 січня 2016 року за чисельністю населення місто перебувало на 178 місці серед міст Російської Федерації.
З початку ХХ століття населення міста зростало у міру зростання промисловості. З кінця 1980-х років населення міста постійно зменшується. У 1990-х роках з підпорядкування Ленінськ-Кузнецького було виділено місто Полисаєво, що також негативно позначилося на демографії міста. Наприкінці першого десятиліття XXI століття демографічна ситуація в місті почала поступово стабілізуватися.
Символіка Герб Герб міста Ленінськ-Кузнецького являє собою геральдичний щит французької форми червоного і зеленого кольорів.
Вугілля з вихідними від нього променями сяйва — символ життя і тепла, що виділяється при його згоранні.
Молот і кайло доповнюють символіку міста Ленінськ-Кузнецького, де крім вугільної промисловості розвинене машинобудування, металообробка, хімічне виробництво.
Блакитна смуга, облямована сріблом, символізує річку Іня, притоку Обі, на якій розташоване місто Ленінськ-Кузнецький.
Прапор Прапор розроблений на основі герба, який мовою символів і алегорій відображає природні та економічні особливості міста Ленінськ-Кузнецького.
Гімн Гімном міста є пісня «Город горняков» (Місто гірників). Музика І. Другова на вірші Н. Попова.
Адміністративний устрій Забудова і заселення міста відбувалися хаотично: шахта — селище. У 1980-х роках була спроба ввести в місті районний поділ, були утворені два райони: Кольчугінський і Жовтневий. Жовтневий район був створений на базі робочого селища Полисаєво. Незабаром райони були скасовані. Полисаєво став містом. 1994 року був розроблений генеральний план розвитку міста. Місто ділиться на кілька районів: північна частина — промзона північно-східна — житлові мікрорайони (1-й, 2-й, 3-й, 4-й, 7-й), Лапшіновка, сел. Будівельний, Лісове містечко — вільні безвугільні землі південно-східна — сел. Дачний центральний район — на правому березі Іні (ККД Лазурний, Воєнка, Ластівка, Центр), на півночі межує з Журінською балкою (Мурав'ї), на сході обмежений залізницею південний форпост — зрощення міст Ленінськ-Кузнецького і Полисаєво (район Кірзавод) на південно-заході — селища шахти «7 Ноября», «Комсомолець» (Сімка, Комсомолка), Телецентр, район Закамишанской лікарні на заході — шахтарські робітничі селища — четверта і десята дільниці.
Культура В місті є кінотеатр «Побєда» Кинотеатр «Победа» , що був відкритий 1938 року (перший звуковий кінотеатр). 2002 року в ньому був проведений капітальний ремонт і встановлена звукова система Dolby Digital Surround EX. 2008 року кінотеатр «Побєда» став розважальним центром. Наразі РЦ «Побєда» — це кінозал на 230 місць, боулінг-центр, більярдний клуб, кафе. Місцезнаходження: площа Перемоги (Центральний район).
Кіноцентр «Кіногалактика» — це сучасний тризальний кіноцентр, що поєднує в собі все краще і передове, що є сьогодні в індустрії кіно в світі. Кіноцентр відкрився 14 лютого 2013 року в торгово-розважальному комплексі «Фабрика». В ньому є 3 кінозали: прем'єрний зал № 1, розрахований на 150 місць, другий зал — на 77 місць, третій — 80 місць. Кінотеатр пропонує глядачам широкий вибір фільмів в зручний час: наявність декількох залів дозволяє демонструвати кілька фільмів, на будь-який смак, з мінімальною перервою між сеансами, а щочетверга в репертуарі — нові прем'єри російського кінопрокату.
БК ім. Ярославського — культурний центр, оформлений в стилі грецького акрополя. Кінозал, концертний зал, танцпол, гуртки і секції.
Центральний Палац культури Центральный дворец культуры розташований в центральній частині міста між зупинками «площа Перемоги» і «ЦЕММ». Одне з найстаріших закладів культури в місті. Є концертний зал, ряд творчих колективів, гуртки і секції.
В місті є власний телеканал «ТНТ-Ленинск ТВ».
Культурні установи міста:
Палац культури ім. Ярославського Палац культури ім. Леніна Центральний Палац культури Будинок культури «Строитель» Будинок культури «Никитинский» Краєзнавчий музей Виставковий зал, тераріум Централізована бібліотечна система ім. Крупської Дитяча художня школа № 4 Дитяча музична школа № 12 Дитяча школа мистецтв № 18.
Визначні місця та пам'ятки
Основні визначні пам'ятки зосереджені в центральній частині міста. Серед них варто відзначити Кінотеатр «Побєда» 1938 зведення, бюст двічі Героя СРСР А. П. Шиліна, обеліск в сквері Березневого Повстання і єдина в місті пішохідна вулиця — вул. Ломоносова. В районі ЦПК є пам'ятник жертв аварії на Чорнобильській АЕС. В місті є кілька пам'ятників жертвам німецько-радянської війни: в районі шахти ім. Кірова в районі КДК. на самому початку вулиці Ломоносова, на площі Перемоги. Композицію утворюють гармата, вічний вогонь, орден Великої Вітчизняної війни та монумент в районі шахти ім. Рубана Функціонують фонтани: на Площі Перемоги. Світло-музичний 2 фонтани в районі шахти Рубана фонтан на площі шахти Кірова біля «Горэлектросеть» фонтан на площі біля Палацу спортивної гімнастики Так само були фонтани у БК ім. Ярославського і в парку ім. Горького.
Основні площі міста — Площа Перемоги, площа біля БК ім. Ярославського, площа у шахти ім. Кірова, площа перед Палацом спортивної гімнастики і міська Площа урочистостей ім. В. П. Мазикін. Між вул. Пушкіна і пр. Кірова в районі БК ім. Ярославського проходить Алея Шахтарської Слави. Була відкрита в 2002 році з нагоди проведення в місті обласного Дня Шахтаря. 2008 року з нагоди видобутку 1 мільярд тонн вугілля на Ленінському (Кольчугінськом) руднику була відремонтована. Встановлена стела з нагоди даної події, а також міська дошка пошани. Раніше в місті було три пам'ятника В. І. Леніну, проте з часом залишився один, біля будівлі суду.
Архітектура У центральній частині присутні будинки в стилі сталінського ампіру. Саме там розташовуються основні культурні точки міста, наприклад, Краєзнавчий музей.
У південній частині міста переважає приватна дерев'яна забудова.
У південно-західній частині (виїзд в напрямку Новосибірська) є вулиці з двоповерховими багатоквартирними будинками, побудованими з якісного круглого, завжди дефіцитного для Кузбасу, лісу.
У районі «Ласточки», автовокзалу та Палацу спортивної гімнастики переважають хрущовки. Однак в районі заводу «Кузбассэлемент» також присутні 2-х і 3-х поверхові будинки сталінської епохи.
У північно-східній частині міста переважає приватна забудова. На півночі, в 1, 2, 3, 4 і 7-му мікрорайонах, ведеться основне будівництво, будинки там здебільшого 9-поверхові. У Лісовому Містечку знаходяться котеджні селища.
Економіка
Промисловість Життя міста забезпечують підприємства різних галузей промисловості: вугільної, машинобудування, хімічної, будівельних матеріалів, харчової.