Історія технології — історія розвитку технологій або історія вдосконалення методів, процесів і матеріалів, котрі використовуються в різних галузях діяльності людини, а також історія наукового опису способів технічного виробництва. Технології охоплюють широкий спектр засобів: від простих кам'яних знарядь до складних методів генної інженерії та інформаційних технологій, що з'явилися після 1980-х років. Термін технологія походить від грецьких слів techne, що означає мистецтво або ремесло, та logos —слово або вчення. Спочатку це поняття використовували для опису прикладних мистецтв, але сьогодні воно описує досягнення та зміни, що впливають на навколишнє середовище.
Нові знання дали змогу людям створювати нові інструменти, і, навпаки, багато наукових досліджень стали можливими завдяки новим технологіям, зокрема науковим приладам, які дозволяють вивчати природу значно детальніше, ніж це доступно нашим природним органам чуття.
Оскільки значна частина технологій є прикладною наукою, історія техніки тісно пов'язана з історією науки. Оскільки технології використовують ресурси, історія техніки також тісно пов'язана з економічною історією. Використовуючи ці ресурси, технології створюють інші ресурси, зокрема технологічні артефакти, що застосовуються у повсякденному житті. Технологічні зміни впливають на культурні традиції суспільства і водночас зазнають їхнього впливу. Вони є рушійною силою економічного зростання та засобом формування й проєктування економічної, політичної й військової могутності та багатства.
Вимірювання технологічного прогресу Багато і антропологів створили соціальні теорії, що стосуються соціальної та еволюції. Деякі з них — зокрема Льюїс Генрі Морган, та — вважали технологічний прогрес головним чинником, що визначає розвиток людської цивілізації. Концепцію Моргана про три основні стадії соціальної еволюції (дикість, варварство і цивілізацію) можна поділити за технологічними віхами, такими як опанування вогню. Вайт стверджував, що критерієм, за яким слід оцінювати еволюцію культури, є енергія.
Для Вайта «основною функцією культури» є «опанування й контроль енергії». Вайт розрізняє п'ять стадій : На першій люди використовують енергію власних м'язів. На другій — енергію . На третій — енергію рослин (аграрна революція). На четвертій — вони навчаються використовувати енергію природних ресурсів: вугілля, нафти, газу. На п'ятій — опановують ядерну енергію. Вайт увів формулу P=E/T, де P — індекс розвитку, E — міра споживаної енергії, а T — міра ефективності технічних чинників використання енергії. За його власними словами, «культура еволюціонує в міру того, як зростає кількість енергії, що припадає на одну особу за рік, або підвищується ефективність інструментальних засобів залучення цієї енергії до праці». Микола Кардашов екстраполював цю теорію, створивши шкалу Кардашова, яка класифікує рівні споживання енергії розвиненими цивілізаціями.
Підхід Ленскі зосереджується на інформації. Чим більше інформації та знань (зокрема тих, що дають змогу формувати природне середовище) має певне суспільство, тим більш розвиненим воно є. Він виокремлює чотири стадії розвитку людства, спираючись на поступ у . На першій стадії інформація передається через гени. На другій, коли люди набувають , вони можуть навчатися й передавати інформацію через досвід. На третій люди починають використовувати знаки та розвивають логіку. На четвертій вони здатні створювати символи, розвивати мову й писемність. Розвиток комунікаційних технологій веде до змін в економічній і політичній системах, , соціальній нерівності та інших сферах суспільного життя. Він також розрізняє суспільства за рівнем розвитку технологій, комунікації та економіки:
мисливсько-збиральні; прості аграрні; розвинені аграрні; індустріальні; спеціалізовані (наприклад, рибальські суспільства).
В економіці продуктивність є мірою технологічного прогресу. Продуктивність зростає тоді, коли для виробництва одиниці продукції використовується менше ресурсів (класично — праці та капіталу, хоча деякі показники також враховують енергію й матеріали). Іншим індикатором технологічного прогресу є створення нових товарів і послуг, що є необхідним для компенсації безробіття, яке інакше виникало б унаслідок скорочення витрат праці. У розвинених країнах з кінця 1970-х років зростання продуктивності сповільнюється; водночас у деяких секторах економіки, зокрема в обробній промисловості, воно було вищим . Так, у США частка зайнятих у промисловості скоротилася з понад 30 % у 1940-х роках до трохи більш як 10 % через 70 років. Подібні зміни відбулися й в інших розвинених країнах. Цей етап зазвичай називають постіндустріальним.
Наприкінці 1970-х років соціологи і антропологи, зокрема Елвін Тоффлер (автор терміну Футурошок), Деніел Белл і , звернулися до теорій постіндустріального суспільства, стверджуючи, що сучасна епоха індустріального суспільства добігає кінця, а сфери послуг та інформації стають важливішими за промисловість і матеріальні товари. Деякі радикальні візії постіндустріального суспільства, особливо в , разюче нагадують уявлення про суспільства напередодні сингулярності та після неїDaniele Archibugi, and Mario Planta. «Measuring technological change through patents and innovation surveys.» Technovation 16.9 (1996): 451—519..
За періодами та географією
Нижче подано стислий огляд історії технологій за часовими періодами та географічною ознакою: * Кам'яна технологія Ломекві — 3,3 млн років тому. Кам'яна технологія Олдувай stone technology (Олдувайська культура) — 2,5 млн років тому (скребла; використання для оброблення туш мертвих тварин). Хатини — 2 млн років тому. Ашельська кам'яна технологія — 1,6 млн років тому (ручні рубила). Створення та контроль вогню — використовується з палеоліту, можливо Homo erectus уже близько 1,5 млн років тому. Приготування їжі — близько 500 тис. років тому. — близько 400 тис. років тому. Клей — близько 200 тис. років тому. Одяг — щонайменше 170 тис. років тому. Homo sapiens — формування сучасної анатомії людини приблизно 100 тис. років тому. Кам'яні знаряддя, використані Homo floresiensis, — можливо близько 100 тис. років тому. Гарпуни — ймовірно близько 90 тис. років тому. Лук і стріли — близько 70 тис. років тому. Швейні голки — приблизно 73–70 тис. років тому. Флейти — близько 42 тис. років тому. Рибальські сіті — близько 43 тис. років тому. Мотузки — близько 40 тис. років тому. Мікроліти — 35 000 — 23 000 років тому. Рибальські гачки — 23 000 років тому. Кераміка — 18 300–15 430 років тому. Одомашнення тварин — 15 000 р. до н. е. Праща — IX тис. до н. е. Човни — 8 000 років тому. Цегла для будівництва на Близькому Сході — 6000 р. до н. е. Землеробство і плуг — 4000 р. до н. е. Колесо — 4000 р. до н. е. Гномон — 4000 р. до н. е. Системи письма — 3500 р. до н. е. Мідь — 3200 р. до н. е. Бронза — 2500 р. до н. е. Сіль — 2500 р. до н. е. Колісниця — 2000 р. до н. е. Залізо — 1500 р. до н. е. Сонячний годинник — 800 р. до н. е. Скло — 500 р. до н. е. Катапульта — 400 р. до н. е. Чавун — 400 р. до н. е. Підкова — 300 р. до н. е. Стремено — перші століття н. е. Друкарський верстат — 1450—1455 рр. н. е. Парова машина — 1712 р. н. е. Ядерна зброя — 1945 р. н. е..
Передісторія
Кам'яна доба
Протягом більшої частини палеоліту — основного етапу кам'яної доби — усі люди вели спосіб життя, що передбачав обмежений набір знарядь і небагато постійних поселень. Перші значні технології були безпосередньо пов'язані з виживанням, полюванням і приготуванням їжі. Кам'яні знаряддя та зброя, вогонь і одяг були технологічними досягненнями надзвичайної важливості в цей період.
Предки людини використовували камінь та інші знаряддя задовго до появи Homo sapiens приблизно 300 000 років тому. Найдавніші безпосередні докази використання знарядь були виявлені в Ефіопії, у районі Великої рифтової долини, і датуються близько 2,5 млн років тому. Найраніші способи виготовлення кам'яних знарядь, відомі як олдувайська «індустрія», сягають щонайменше 2,3 млн років тому. Цей період використання кам'яних знарядь називають палеолітом, або «давньою кам'яною добою», і він охоплює всю історію людства аж до розвитку землеробства приблизно 12 000 років тому.
Для виготовлення кам'яного знаряддя «ядро» з твердого каменю з певними властивостями розколювання (наприклад, кременю) вдаряли молотильним каменем . Унаслідок такого відбивання утворювалися гострі краї, які можна було використовувати як знаряддя — передусім у формі або скребел. Ці інструменти значно допомагали раннім людям у їхньому мисливсько-збиральницькому способі життя виконувати різноманітні завдання, зокрема обробляти туші тварин (і розбивати кістки, щоб дістати кістковий мозок); рубати деревину, розколювати горіхи, здирати шкіру з тварин для отримання хутра, а також виготовляти інші знаряддя з м'якших матеріалів, таких як кістка й дерево.
Найдавніші кам'яні знаряддя були примітивними й малопридатними, являючи собою не більше ніж розколоті камені. В ашельську добу, що розпочалася приблизно 1,65 млн років тому, з'явилися способи оброблення каменю з наданням йому певних форм, зокрема ручних рубил. Цей ранній етап кам'яної доби називають нижнім палеолітом.
Середній палеоліт, що розпочався приблизно 300 000 років тому, ознаменувався впровадженням , за якої з одного кам'яного ядра можна було швидко отримувати кілька пластин. Пізній палеоліт, що почався близько 40 000 років тому, характеризується появою техніки , коли для надзвичайно тонкого формування каменю використовували пуансон з дерева, кістки або рогу.
Кінець останнього льодовикового періоду приблизно 10 000 років тому вважають кінцевою межею верхнього палеоліту та початком епіпалеоліту / мезоліту. Мезолітичні технології включали використання мікролітів як складових кам'яних знарядь, а також знарядь із дерева, кістки та рогу.
Пізній кам'яний вік, упродовж якого були сформовані зачатки аграрних технологій, називають неолітом. У цей період виготовляли шліфовані кам'яні знаряддя з різних твердих порід, таких як кремінь, жад, жадеїт і зеленокам'яні породи, спочатку здебільшого шляхом розробки відкритих виходів порід як каменоломень, а згодом — шляхом підземного видобутку, що стало першими кроками в розвитку гірничої справи. Шліфовані сокири використовували для розчищення лісів і започаткування землеробства; вони були настільки ефективними, що залишалися в ужитку навіть після появи бронзи та заліза. Ці кам'яні сокири застосовували поряд із подальшим використанням інших кам'яних знарядь — різних , ножів і шкребків, а також інструментів з органічних матеріалів, зокрема дерева, кістки та рогу.
Культури кам'яної доби розвивали і вели організовані війни. Люди кам'яної доби створили морехідні технології човнів із балансиром, що дало змогу мігрувати через Малайський архіпелаг, Індійський океан до Мадагаскару а також через Тихий океан; такі подорожі вимагали знань про океанічні течії, погодні умови, мореплавство та небесну навігацію.
Хоча палеолітичні культури не залишили писемних джерел, перехід від кочового способу життя до осілості і землеробства можна простежити на підставі різноманітних археологічних свідчень. До них належать давні знаряддя, печерний живопис та інші форми доісторичного мистецтва, зокрема Віллендорфська Венера. Рештки людських тіл також дають безпосередні докази — як через дослідження кісток, так і шляхом вивчення мумій. Завдяки цьому вчені й історики змогли зробити важливі висновки про спосіб життя, культуру різних доісторичних народів і, зокрема, про рівень їхніх технологій.
Стародавній період
Мідна та бронзова доби