Телеба́чення (ТБ), також телеві́зія (ТВ), (запозичено через західноєвропейські мови від — далеко і — бачення)Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов'язаних з безпровідною передачею рухомих зі звуковим супроводом у реальному часі.
Телебачення є потужним засобом комунікації, засобом масової інформації, пропаганди та маніпуляцій. Водночас, у вужчому сенсі, під телебаченням розуміють галузь техніки і відповідної технічної науки.
Телебаченням називають також виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їхнього поширення незалежно від технічних засобів розповсюдженняzakon.rada.gov.ua Закон України «Про телебачення і радіомовлення».
Телебачення стало доступним у грубій експериментальній формі ще наприкінці 1920-х років. Після Другої світової війни вдосконалена форма чорно-білого телевізійного мовлення стала популярною у США, а згодом і в інших країнах світу. У середині 60-х років набуло швидкого поширення кольорове мовлення у розвинених країнах. З винаходом касети Betamax та VHS, лазерних дисків, флеш-накопичувачів та інших компактних засобів запису й відтворення зображень, телевізори почали використовувати не тільки для прийому телепередач, а й для перегляду записаної інформації. З винаходом Інтернету з'явилося й розвивається Інтернет-телебачення.
Історія
На ранніх стадіях розвитку, телебачення використовувало поєднання оптичних, механічних та електронних технологій для отримання, передачі та показу візуальних зображень. Системи телебачення від кінця 1920-х років до сучасних систем використовують тільки оптичні й електронні технології. Однак, знання, отримані при роботі з електромеханічними системами, мали вирішальне значення в розвитку повністю електронного телебачення.
Перші зображення, передані з використанням електрики, були відправлені давніми механічними факсами, у тому числі пантелеграфами, опрацьованими в кінці дев'ятнадцятого століття. Концепція передачі за допомогою електрики, рухомих телевізійних зображень, вперше з'явилася в 1878 році, невдовзі після винаходу телефону, як телефоноскоп. Думка, що, коли-небудь, світло можна буде передати по мідних дротах як звуки, у той час, була витвором уяви авторів наукової фантастики.
Ідея використовувати сканування для передачі зображень була фактично впроваджена в практику в 1881 році у пантелеграфах, за допомогою маятникоподібного механізму сканування. З цього часу сканування, у тій чи іншій формі, використовується майже в кожній технології передачі зображення, включаючи сучасний телевізор. Це концепція «растеризації», процес перетворення візуального образу в потік електричних імпульсів.
У 1884 році Пауль Ґотліб Ніпков, 23-річний студент університету в Німеччині, запатентував першу електромеханічну систему телебачення, яка використовувала сканувальний диск, що обертався переміщаючи спіральні ряди отворів, через які здійснювалась растеризація. Отвори були розташовані на рівних кутових інтервалах, кожен оберт диска дозволяв світлу проникати через кожний отвір на світлочутливий селеновий сенсор, який виробляв електричні імпульси. Коли зображення фокусувалося на обертовому диску, кожна дірка здійснювала горизонтальний «зріз» всього зображення.
Винахід Ніпкова не використовувався у практиці аж до розвитку технології лампових підсилювачів. Пристрій надавався, як і раніше, лише для передачі представлених рівновіддаленими точками різного розміру по телеграфних або телефонних лініях. Пізніше в конструкції використовували рухомий дзеркальний барабанний сканер для зняття зображення та електронно-променеві трубки, як пристрій відображення, але передавання рухомих зображень, як і раніше, не було можливим, переважно, через значну інерційність рухомих частин та погану чутливість селенових давачів .
Використовуючи диск Ніпкова, шотландському винахідникові Джону Лоґі Берду в Лондоні в 1925 році вдалося продемонструвати передачу зображення рухомого силуетуR. W. Burns, Television: An International History of the Formative Years, p. 264 і рухомого монохроматичного зображення в 1926 році. Сканувальний диск Берда, з подвійною спіраллю лінз, давав зображення з роздільною здатністю 30 ліній, достатньою, щоб розгледіти обличчя людиниR. W. Burns, John Logie Baird: television pioneer, IET, 2000 ISBN 0-85296-797-7 pp. 73, 88 (наведено за англійською вікіпедією). Це демонстрація Берда, зазвичай, вважається першою у світі справжньою демонстрацією телебачення, хоч механічні телевізійні пристрої віддавна не використовуються. Показово, що в 1927 році Берд також винайшов першу у світі систему відеозапису «відеофон» (): шляхом модуляції вихідного сигналу його телекамери до звукового діапазону, він був в змозі записати сигнал на 10-дюймовому восковому аудіо дискові за допомогою звичайної технології аудіозапису. Кілька записів з Бердового «відеофону» вижили, були в 1990-х роках розшифровані та рендеровані, з використанням сучасних технологій обробки цифрових сигналів, у видимі зображення.
На початку 1907 року німецький винахідник Макс Дікман спроєктував, виготовив та провів лабораторні дослідження напівелектронного ТБ. Передавачем була електромеханічна система в якій здійснювалось контактне сканування плоских металевих трафаретів у вигляді букв, цифр та інших геометричних фігур, призначених для передавання. Для цього використовувався металевий диск Ніпкова, який здійснював 10 обертів за секунду. На диску були закріплені 20 спірально розташованих контактних щіток (на місці дірок диска). Приймачем була трубка Брауна з екраном 3×3 дюйми, розгортка, відповідно, була 10 кадрів за секунду по вертикалі та 20 рядків по горизонталі .
У 1907 році, російський вчений Борис Розінг запатентував, а в 1911 році продемонстрував напівелектронну систему телебачення з безконтактним скануванням. Приймальним пристроєм була електронно-променева трубка — модифікована автором трубка Брауна. Для передавання нерухомих простих геометричних форм, використаний електромеханічний дзеркальний барабанний сканер.
1925 року на транспортній виставці в Мюнхені, німецький вчений М. Дікман демонстрував телевізійну систему з електронними передавальною та приймальною трубками. У передавальному пристрої здійснювалось 50 — рядкове перетворення зображення. Передавались нерухомі зображення схем транспортних магістралей. Система ТБ була здатна передавати рухомі зображення силуетів. На передавальну ЕПТ, 3 жовтня 1927 року був отриманий патент DE450187 (C) з пріоритетом від 5 квітня 1925 року.
9 листопада 1925 року український винахідник Б. Грабовський в співавторстві зі своїми однодумцями Н. Піскуновим та В. Поповим подали документи на патентування електронного телебачення (без використання електромеханічних, рухомих елементів). Патент № 5592 отримали 30 червня 1928 року. 26 липня та 4 серпня 1928 року у Ташкенті відбулась, вперше у світі, публічна демонстрація та приймання науковою комісією повністю електронного, безпровідного телебачення. На екрані приймальної трубки, на відстані десятків метрів у прямому ефірі, спостерігали рухомі зображення пішоходів, трамваю, що перетинав площу та обличчя помічника, який здіймав і одягав кашкета. Цей факт був зафіксований місцевою кінохронікою.
У 1926 році угорський інженер Кальман Тіганий () розробив телевізійну систему, яка використовувала повністю електронні елементи сканування і відображення, використовуючи принцип «накопичення заряду» в сканері (камері)United States Patent Office, Patent No. 2,133,123, Oct. 11, 1938United States Patent Office, Patent No. 2,158,259, May 16, 1939.
У 1927 році російський винахідник Лев Термен розробив телевізійну систему з дзеркальним барабанним сканером, яка давала зображення з роздільною здатністю 100 рядків з переплетенням (100i)Glinsky, Albert. Theremin: ether music and espionage. University of Illinois Press, 2000. pg. 46. (наведено за англійською вікіпедією).
Крім того, у 1927 році, Герберт Івс () з Bell Labs передавав рухомі зображення зняті диском з 50 отворами з частотою 16 кадрів на хвилину кабелем з Вашингтона до Нью-Йорка, і по радіо з Уіппані, Нью-Джерсі. Івс використовував екрани розміром 60 на 75 см. Суб'єктом трансмісії був Герберт Гувер, тоді міністр торгівлі, пізніше президент США. Журналісти могли бачити Гувера і розмовляти з ним.
У 1927 році Філо Фарнсуорт виготовив та запатентував телевізійну систему з електронними як скануванням, так і пристроєм відображення«Philo Taylor Farnsworth (1906-71)», The Virtual Museum of the City of San Francisco. Здійснювалось передавання нерухомих зображень. Цю систему він удосконалив для здійснення передавання рухомих зображень та вперше в Америці продемонстрував для преси 1 вересня 1928 рокуFarnsworth, Elma G., Distant Vision: Romance and Discovery on an Invisible Frontier, Salt Lake City, PemberlyKent, 1989, p. 108.
Справжній прорив у техніці електронного телебачення здійснив учень Б. Розінга В. К. Зворикін (емігрував після революції в Америку і працював на RCA) — в 1923 році він подав заявку (патент отримав у 1938 році) на телебачення, засноване повністю на електронному принципі, а в 1931 році створив першу у світі передавальну електронну трубку з мозаїчним фотокатодом, названу «іконоскопом», поклало початок розвитку електронного телебачення. Іконоскоп — перша електронна передавальна телевізійна трубка, що дозволила почати масове виробництво телевізійних приймачів. Далі Зворикін зайнявся створенням повністю електронної телевізійної системи. Для повного успіху потрібно було провести велику роботу з удосконалення іконоскопа і кінескопа (приймальної трубки), систем перетворення і передачі електричних сигналів, розв'язанням технологічних проблем, пов'язаних з отриманням необхідної фоточутливої структури тощо.
У 1936 році Олімпійські ігри в Берліні передавалися кабелем до телевізійних станцій в Берліні і Лейпцизі, де публіка могла подивитися ігри наживо.
У 1935 році німецька фірма Fernseh AG і американська фірма Farnsworth Television, яка належала Філо Фарнсворту підписали угоду про обмін патентами і технологіями, щоб прискорити розвиток телевізійних передавачів і станцій у своїх країнах«Exchange of Patients Speed Home Television» Popular Mechanics, July 1935 pp.24-25.
Регулярне телебачення з'явилося в Німеччині 1935 року1935: гітлерівське телебачення — вар'єте і пропаганда. Націонал-соціалістичне телебачення проіснувало з березня 1935-го до вересня 1944-го. Його сигнал приймали близько 700 телевізійних апаратів по всій Німеччині.
2 листопада 1936 року BBC почало передачі першого у світі публічного регулярного телебачення високої чіткості з вікторіанського Александра-палас на півночі Лондона. У зв'язку з цим, BBC стверджує, що є батьківщиною телебачення у сучасному розумінніhttp://www.teletronic.co.uk/tvera.htm Teletronic — The Television History Site.
У 1936 році Кальман Тіганий описав принцип плазмового дисплея, першого дисплея з плоскою панеллю.
Мексиканський винахідник Гільєрмо Гонсалес Камарена також відіграє важливу роль у ранній історії телебачення. Його експерименти з телебаченням почалися у 1931 році й призвели до патенту на «trichromatic field sequential system» (систему кольорового телебачення) 1940 рокуhttp://www.google.com/patents?id=sQBkAAAAEBAJ&dq=2296019 Patent 2296019 Chromoscopic Adapter for Television Adapter. Google patents.
Історія в Україні
В Українській РСР працювали короткометрові механічні телепередавачі в містах Одесі, Києві й Харкові, з 1932 року — телефільми, з 1934 року — зі звуковим супроводом.