Оле́г Олекса́ндрович Трояно́вський () (24 листопада 1919, Москва — 21 грудня 2003, Москва) — радянський дипломат. Постійний представник СРСР при ООН (1976—1986). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1981—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1990 роках.
Життєпис Народився в родині дипломата. Закінчив квакерську приватну школу Сідвелл-Френдс (, Вашингтон, США)Где учатся президентские дети? і коледж в США. Навчався на літературному факультеті МІФЛІ.
З 1941 року призваний на дійсну військову службу і направлений в Військовий інститут іноземних мов.
З 1942 по 1944 рік — редактор-перекладач в Радінформбюро.
З жовтня 1944 року працював у створеному за домовленістю між СРСР, США і Великою Британією спільному комітеті з ведення психологічної війни проти Німеччини, яке розташовувалося у Лондоні.
З 1944 року на дипломатичній службі — зарахований аташе Посольства СРСР у Великій Британії.
У 1946 році — перекладач на Паризькій мирній конференції з розробки мирних договорів з країнами-союзниками гітлерівської Німеччини. Член ВКП(б) з 1947 року.
З 1947 року — співробітник секретаріату Міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова.
З 1951 року працював в редколегії журналу англійською мовою «News/Новини».
З квітня 1953 року — помічник Міністра закордонних справ СРСР.
У 1956 році закінчив заочно 1-й Московський державний педагогічний інститут іноземних мов. Навчався на філологічному факультеті Московського державного університету імені Ломоносова, закінчив 4 курси.
У 1958—1967 роках — помічник (із зовнішньополітичних питань) Голови Ради Міністрів СРСР Булганіна, Микити Сергійовича Хрущова і Олексія Миколайовича Косигіна. Один з авторів книги «Віч-на-віч з Америкою» (1959), удостоєний Ленінської премії.
У 1967 році повернувся на роботу в МЗС СРСР.
З 3 квітня 1967 по 17 квітня 1976 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Японії.Посольство СССР в Японии
З листопада 1976 по березень 1986 рр. — постійний представник СРСР при ООН.Организация Объединённых Наций Перед від'їздом в Нью-Йорк його напучував Громико, який наполегливо рекомендував не захоплюватися полемікою з представниками інших країн: Радянський Союз, говорив він, велика держава, його слово має бути вагомим, і не варто розмінюватися на взаємні сперечанняМИД России | 12/23/2003 | ИЗ ИСТОРИИ ДИПЛОМАТИЧЕСКОЙ СЛУЖБЫ: СТАТЬЯ ПОСЛА В. В.ШУСТОВА, ОПУБЛИКОВАННАЯ В ЖУРНАЛЕ «МЕЖДУНАРОДНАЯ ЖИЗНЬ» № 10, 1999 ГОДА.
11 березня 1986 по 7 серпня 1990 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в КНР.Посольство СССР в Китайской Народной Республике Багато в чому завдяки його зусиллям після десятиліть ідеологічного протистояння потеплішали відносини двох країн.
З 1990 року у відставці.
З 1996 року — президент Асоціації сприяння ООН.
Нагороди та відзнаки Два ордена Леніна (1976, 1982) Орден Жовтневої Революції (1979) Три ордена Трудового Червоного Прапора (1951, 1966, 1989) Орден «Знак Пошани» (1969) Лауреат Ленінської премії (1960) — за участь у створенні книги «Віч-на-віч з Америкою» (про поїздку Микити Хрущова в США).Премія отримана разом із Олексієм Аджубеєм, Миколою Грибачовим, Юрієм Жуковим, Леонідом Ільїчовим, Володимиром Лебедєвим, Євгеном Літошком, Вікентієм Матвеєвим, Володимиром Орловим, Павлом Сатюковим, Андрієм Шевченком, Григорієм Шуйським . Заслужений працівник дипломатичної служби Російської Федерації (1999)журнал 11.1999 ВСТРЕЧА И. С. ИВАНОВА С МОЛОДЫМИ СПЕЦИАЛИСТАМИ Почесний доктор Дипломатичної академії МЗС Росії (1999), церемонія вручення диплома відбулася на урочистому засіданні, присвяченому 65-річчю академіїжурнал 11.1999 ПОЗДРАВЛЕНИЕ Б. Н. ЕЛЬЦИНА и В. В. ПУТИНА.
Примітки
Посилання Біографія на сайті biograph.ru Біографія на сайті biografija.ru