Кошля́ки — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

До 2015-го було центром сільської ради, якій підпорядковувалося село Голотки. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скориківської сільської громади.

Через село протікає мілководна річка Нетека.

Історія Перша писемна згадка про село датується 1583 роком, за іншими даними село засноване в 1553 році.

З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Мединського повіту Тернопільського округу.

У 1867 —1918 рр. у складі Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії).

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Січ» та інші українські товариства, кооператива.

Від весни до літа 1944 року в Кошляках був радянський польовий похідний трибунал — у ямах-землянках тоді знищили сотні осіб із Волинської, Житомирської, Рівненської, Хмельницької й Тернопільської областей (вояків УПА, солдатів, офіцерів РА, німецьких військовополонених).

У 1948—1951 роках у Кошляках діяла націоналістична організація — Спілка української молоді чисельністю 5 осіб.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Скориківської селищної громади.

19 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підволочиського району, село увійшло до складу новоствореного Тернопільського району.

Символіка У ХІХ ст. громада селища користувалася печаткою з зображенням селянина з косою в руках. Довкола емблеми напис: «SIGILLUM COMMUNITATIS WIES KOSZLAKI»Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф. 178. - Оп. 2. - Спр. 777..

Герб Затверджений 30 грудня 2003р. рішенням №93 VII сесії сільської ради IV скликання.

Автори — В.Напиткін, Сергій Ткачов, Ф.Пастушенко.

На лазуровому полі срібний стилізований у вигляді літери «К» орел, що летить над золотим колосом з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, поставленим у стовп. В срібній главі орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

Прапор Квадратне полотнище розділене горизонтально на синє та біле поля у співвідношенні 3:1. У верхній частині біля древка вертикальний жовтий колос з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, від вільного краю летить білий стилізований у вигляді літери «К» орел. У нижній частині орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя.

Релігія церква святої преподобної Параскеви Сербської (1939, ПЦУ, кам'яна), напівзруйнований костел з частково збереженим інтер'єром.

Пам'ятки Споруджено пам'ятники: воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965, реконструйовано 1984), Борцям за волю України (2002, на меморіальній плиті — 52 прізвища), Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, пам'ятний знак М. Сороці (1992).

Є хрест, де за легендою похований чумак. Біля хреста колись був сад, який викорчували в господарських цілях.

Село відоме гідрологічною пам'яткою природи «Зелена криниця № 2», з якої за легендою пив воду Богдан Хмельницький. На північ від села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Зелена Криниця № 1».

Пам'ятник Тарасові Шевченку Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1990 р. Архітектор – Я. Чайка.

Скульптура – карбована мідь, постамент – граніт.Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області від 25 червня 1992 року № 148.

Соціальна сфера У селі діє школа I ступеня (до 2015 — І-ІІІ ступенів), музична школа, амбулаторія сімейного лікаря, відділення зв'язку, дошкільний навчальний заклад.

Ансамблі музичної школи, баяністів «Швиденькі пальчики», «Дебют» (керівник І. А. Рогач) та бандуристів «Намисто» (керівник Г. Б. Рогач) неодноразово перемагами в обласних («Творчість юних», «Консонанс») та всеукраїнських («Провесінь») конкурсах.

Населення У 2001 році в селі проживало 940 осіб.

Відомі прізвища У селі проживають родини: Підгурських, Сікори, Шевчук, Мацьо.Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 145.

Відомі люди

Народилися Осип Гасюк — господарник і громадський діяч, Володимир Гроховський — український лікар-хірург. Доктор медичних наук (1981), професор (1988), Анатоль Камінський — український громадсько-політичний діяч, вчений, публіцист, Олекса Крисоватий — громадсько-політичний діяч, Андрій Крисоватий — український вчений у галузі економіки, ректор Тернопільського національного економічного університету, Михайло Сорока — архітектор. Явний Ярослав — діяч ОУН, учасник місії до аліантів, загинув 1944 в Італії.

Лаврентій (Живчик) - кандидат богослів'я, архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря в місті Києві.

Працювали Михайло Цимбалюк — державний і політичний діячВ. Барна, В. Ханас, Г. Яворський. Цимбалюк Михайло Михайлович // .

Примітки

Джерела

Нечипорук О. Нарис про село Кошляки. — Тернопіль, 2002. Федорук Я. Богдан Хмельницький у фольклорі села Кошляки після 1944 року // Пам’ятки України. — Київ, 2012. — № 11. — С. 22—27.

Посилання Історична легенда Зеленої Криниці — (с. Кошляки) // Підволочиська ЦБС.