Л, л («ел») — буква кирилиці, 16-а буква української абетки.
Звуки [l] (л) — ясенний боковий апроксимант
Історія
У давньоруській та староукраїнській писемностях у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) Л вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У 16 ст., крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Являє собою дещо змінену букву старослов'янської кирилиці («люди»), що походить від грецької літери лямбда. У глаголиці має накреслення . Числове значення у кириличній буквеній цифірі — «30», у глаголичній — «50».
Використання Л — 16 літера української абетки. В українській графічній системі, як і в інших графічних системах на кириличній основі, «л» використовується для позначення [ɭ].
В сучасній українській мові вживається для позначення сонорного щілинного плавного передньоязикового бокового приголосного звука, який може бути твердим і м'яким (лихо, віл, літо, сіль, лишиня).
«Л» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У старослов'янській кириличній писемності ця літера мала числове значення «тридцять».
Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «шістнадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-л і т. д.
Таблиця кодів Кодування Регістр Десятковийкод 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код Юнікод Велика 1051 041B 002033 00000100 00011011 Мала 1083 043B 002073 00000100 00111011 ISO 8859-5 Велика 187 BB 273 10111011 Мала 219 DB 333 11011011 KOI 8 Велика 236 EC 354 11101100 Мала 204 CC 314 11001100 Windows 1251 Велика 203 CB 313 11001011 Мала 235 EB 353 11101011
Див. також L (латиниця) — літера латиниці, що також утворилась від грецької λ.
Примітки
Джерела Л - Енциклопедія сучасної України
Література
Півторак Г. П. Л // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
Посилання