Іван Іванович Домарьов (Домарєв) (, селище Пролетарськ, тепер у складі міста Лисичанська Луганської області — ) — український радянський діяч, новатор виробництва, бурильник Лисичанської станції «Підземгаз» Луганської області. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.
Біографія Після закінчення школи працював робітником у місті Пролетарську Лисичанського району Ворошиловградської області.
З березня 1941 року служив у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з 1942 року. Служив зв'язковим командира мінометної роти 3-го стрілецького батальйону 1180-го стрілецького полку; навідником батареї 120-міліметрових мінометів; гарматним номером 4-ї батареї 1336-го зенітно-артилерійського полку 23-ї зенітно-артилерійської дивізії Резерву головного командування. Воював на Південно-Західному, Воронезькому, 1-му Українському фронтах.
Після демобілізації повернувся у Лисичанськ, де працював охоронцем шахти. Через півроку влаштувався підсобним робітником Лисичанської станції «Підземгаз». Закінчив курси бурильників, працював помічником бурильника.
Потім — бурильник, керівник зміни бурильників Лисичанської станції «Підземгаз» Ворошиловградської (Луганської) області.
Звання єфрейтор
Нагороди медаль «За відвагу» (1945) медаль «За бойові заслуги» (1943) медалі
Джерела газета «Прапор перемоги» (Луганськ) — 1959 рік — лютий.