Владислав Андерс

Владисла́в А́льберт А́ндерс (; 11 серпня 1892-12 травня 1970) — польський генерал, політик.

У 1941–1942 був командувачем Армії Андерса.1942–1943 — командувач Армії Андерса на сході, 1943–1946 — командувач 2-го польського корпусу, зокрема в битві за Монте-Кассіно.1946–1954 — головнокомандувач і генеральний інспектор Польських збройних сил в еміграції.

Біографія

Роки до I світової війни та створення незалежної Польщі

Владислав Андерс народився 11 серпня 1892 року в селі Блоні, яке знаходилося тоді на теренах Російської імперії. Походив з сполонізованої німецької сім'ї, в якій виховувався в сильних протестантських традиціях та вірі. Його охрестили в Євангелічній Аугсбурзькій церкві в Польщі в місті Ходечі (Влоцлавський Повіт). Перейшов у католицизм 27 червня 1942 року в місцевості Янгіюль неподалік від Ташкенту в Узбекистані (тодішня частина СРСР) під час урочистостей, які організував священник та генерал Юзеф Гавліна75. lat temu konwersja gen. Andersa na katolicyzm , «Wspólnota Andersa», 27 czerwca 2017 [dostęp 2017-12-15-12-15].. Його батько, Альберт Андерс (1864—1942), був агрономом та працював адміністратором земельних угідь. Його мати Єліжбета походила з дому Тушерт (1868—1930). У родині крім нього було ще троє синів, які як і він вибрали кар'єру професійних солдатів Польського Війська: Карл (1893—1971), Єжи Едвард (1896—1977) та Тадеуш Константин (1902—1995). Обоє його батьків були євангельської віри, походили з балтійських німців з ЛівоніїВища Школа Інформатики та Управління в Ряшеві ..

Згодом він продовжив навчатися у варшавській реальній гімназії. 12 листопада 1910 року перейшов на військову службу. Середня школа (в російській армії) не вимагала матури, цінувався добрий стан здоров'я. Вінта здав іспит, який дозволив скоротити службу до одного року. Згодом юнак жив поза межами казарми за власні кошти та після здачі екзаменів зміг стати прапорщиком запасу. Опісля цього молодий чоловік був направлений до 3 новоросійського полку драгунів «ЇЇ Царської Величності княжни Єлени Володимирівни», що базувався у Ковні. У 1912 році проходив тримісячне навчання резервістів у 19 полку гусарів в Ризі. Шість місяців він проходив навчання у Ризькій політехніці. Під час подальшого навчання у 1911—1914 рокахВладислав Андерс: Без Останнього Розділу, с. 4. став членом академічної корпорації АрконіяKsięga Pamiątkowa Arkonii 1879—1979 .. В той час він був захоплений верховою їздою та кіньми, про що свідчить його участь у багатьох міжнародних змаганнях з кінного спорту.

Андерс був учасником першої світової війни. Спочатку його було відіслано до служб поставок 2 корпусу, але 25 листопада 1914 року на власне прохання він перейшов до 3 новоросійського драгунського полку. Він швидко просувався по службі, отримавши 5 листопада 1915 року звання підпоручника, 3 липня 1916 — поручника, а 22 листопада 1916 року — штабскапітана. Андерс був двічі у той час раненим: в голову і в п'яту, а також отримав контузію в голову, груди та праву ногу через вибух артилерійського снаряду. В 1917 році закінчив пришвидшений курс Академії Центрального Штабу в Санкт-Петербурзі. Лютнева революція та повалення царського режиму в Румунії, де проходив службу як шеф штабу 7 Стрілецької Дивізії.

6 вересня 1917 року, після відставки із служби в російській армії, вступив до I польського корпусу, яким керував ген. Довбор-Мусницький Йосип Романович. На початку підротмістра Андерса було призначено до 1 уланського полку, в якому перейняв командування над 6-м ескадроном. Протягом кількох місяців допомагав в організації та поповнені бойової одиниці. 24 лютого 1918 року, після визнання рішення російського Генерального штабу, командувач 1-м корпусом генерал Юзеф Довбор-Мусніцький призначив капітана Андерса начальником штабу 1-ї стрілецької дивізії. Після капітуляції корпусу від німців Андерс повернувся до країни та вступив до Польської Армії. Був шефом штабу Армії Великопольської під час великопольського повстання. У польсько-більшовицькій війні був керівником 15 полку познанських уланів. В той час був раненим у битві під БеризиномWładysław Anders: Bez ostatniego rozdziału, s. 5..

В листопаді 1921 року розпочав навчання у Вищій Воєнній Школі (франц. École Superieure de Guerre) в Парижі, а згодом проходив стажування у Франції. 1 лютого 1924 року був переведений до 15 полку з одночасним рекомендуванням до Закритого офісу Військової ради у Варшаві. 15 липня цього ж року був призначений Генеральним Інспекторіатом Кавалерії на посаду I офіцеру штабу. Під керівництвом ген. Тадеуша Розвадовського поглиблював свої знання про кінноту. Особливу увагу з боку ген. Розвадовського отримав після великих кавалерійських маневрів, що проходили на теренах на Волині, яка тоді входила в склад Польщі.М. Патальський: Służba płk. dypl. Władysława Andersa w Generalnym Inspektoracie Kawalerii (1924—1926). W: Andrzej Szczepaniak (red.): Generał Władysław Anders — żołnierz czasu pokoju i wojny. З листопада 1925 року став комендантом Варшави.

Андерс був членом Товариства Розведення Арабського Скакуна в Польщі. У 20-х роках був членом керівного складу Військового Автомобільного та Мотоциклетного клубу в Польщі.. У час коли відбувався травневий переворот 1926 року він був начальником штабу командувача оборони Варшави, призначеного владою Тадеуша РозвадовськогоСтаніслав Галлер: Wypadki warszawskie od 12 do 15 maja 1926 r., Kraków 1926, с. 11..

13 жовтня 1926 року президент Польщі Ігнацій Мосцицький призначив його керівником 2 Незалежної кавалерійської бригади. Згодом він став керівником Новогрудської бригади кавалерії та одночасно керівником Гарнізону міста Барановичі. Андерс був на стороні опозиції Юзефа Пілсудського під час травневого перевороту в 1926 році, проте на відміну від генерала Розвадовського, він уникнув переслідувань з боку режиму санації, яка перейняла на себе владу. Пілсудський надав йому звання командира кавалерійської бригади в 1931 році і через три роки йому було присвоєно звання генерала.

В 1932 році він керував польською кінною групою, яка під час кінних змагань за Кубок Націй в Ніцці отримала 4 перші місця.

Роки II світової війни

Під час вересневої компанії в Польщі Андерс спочатку керував Новогрудською бригадою кавалерії в битві під Млавою. Після відступу з Млави не виконав наказу прикриття 20 Дивізії Піхоти, що вважають однією з причин її поразки. Згодом декілька разів Верховне командування змінювало дислокацію його бригади. У зв'язку з новими наказами були не зрозумілими причини, з яких бойова одиниця, попри отриманий нею розпорядження, не взяла участі в битві при Бзурі. На момент прориву польських Армії «Познань» та Армії «Помор'я» через Кампіноську Пущу до Варшави Андерс відмовив генералові Тадеушові Кутшебі у виконані його наказу оборони теренів Пущі, мотивуючи це передбаченнями занадто великих людських втрат своєї бригади.

З 12 вересня 1939 року Андес став керувати оперативною групою кавалерії названу на його честь. Він вів важкі бої з німцями в околицях Мазовецького Мінська та Томашева Любельського (в рамках другої Томашівської битви). В цій останній битві, після досягнення вдалих результатів, чим стало здобуття 22 вересня Красноброду, разом з Новогрудською бригадою Кавалерії покинув відвойоване місто та пішов до Майдану Сопоцького, звідки після недовгого відпочинку повернув у напрямку Львову, самовільно уникаючи битв та не повідомляючи про це керівництва Північного фронту. В результаті цього йому вдалося прорватися на південь. З уваги на те що німецько-радянське кільце затискалося генерал Андерс вирішив розформувати Кавалерійську групу на менші групи, які мали дістатися до Угорщини. Прориваючись в одній з цих груп, 29 вересня в околицях Самбору генерал був двічі поранений, після чого потрапив до радянського полону.

Спочатку Андерса утримували у львівському шпиталі на вул. Курковій 33. В грудні 1939 року відмовився прийняти інструкцію генерала Казімежа Соснковського щодо створення СЗБ, яку передано із Парижу через емісара Томаша Яна СтровськогоЄжи Венгерський: Zdrajcy, załamani, zagadkowi (próba oceny zachowań wybranych oficerów konspiracji polskiej w Małopolsce Wschodniej, aresztowanych w latach 1939—1941), w: Piotr Chmielowiec (red.); Okupacja sowiecka ziem polskich 1939—1941, Rzeszów — Warszawa 2005, с. 21.. Потім його перевели у тюрму Бригідки у Львові. 29 лютого 1940 НКВС вивезло його до Москви та посадило його в центральній тюрмі НКВД на Луб'янці, а потім в слідчу тюрму Бутирка. Осінню 1940 року його було знову перевезено на Луб'янку, де його становище трохи покращилося (отримував посилений пайок). Під кінець листопаду 1940 року вирішив дати показання.Бартош Т. Вєлінські: Niezłomny. W: «ale Historia», nr 20/122, с. 6.. Під час 22-місячного перебування у в'язниці прослуховувався та його пробували знову переконати (перша спроба на рахунок зміни свого становища пройшла в львівському шпиталі) вступити в Червону Армію.

4 серпня 1941 Андерса була звільнено із в'язниці після початку німецько-радянської війни та підписання угоди Сікорського-Майського. В той час Андерс був рішучим прихильником порозуміння уряду Польщі у вигнані з СРСР. 10 серпня 1941 року був призначеним на посаду керівника Польської Армії в СРСР. 11 серпня 1941 року його було підвищено до звання генерала дивізії. Через порозуміння з радянською владою розраховував повернутися до окупованої німцями Польщі, де проживали його підлеглі офіцері (наприклад полковник Юзефа Спихальського та Антонія Іглевського), що спричинило відверту заборону із сторони генерала Сікорського та здійснення Андерсом будь-яких дій, спрямованих на встановлення контактів з підпіллям в країні та спробу взяти управління нимиАнджей Леон Сова: Kto wydał wyrok na miasto. Plany operacyjne ZWZ-AK (1940—1944) i sposoby ich realizacji, Wydawnictwo Literackie 2016, s. 150.. З огляду на те що радянська влада, зменшувала кількість продовольчих пайків для Польської Армії приблизно на дві треті, Андерс вирішив, що належало швидко евакуювати польських солдат з СРСР та поставив Начального вождя генерала Сікорського обличчям перед цими фактами. Питання евакуації частини відділів він задав під час безпосередньої розмови із Сталіним в березні 1942 року без відома СікорськогоKrzysztof Jóźwiak: Zaczyna mi pan wyrastać ponad głowę. W: «Rzeczpospolita — Rzecz o historii», 10 marca 2017, str. J8..

Між 24 березня та 3 квітня 1942 року, під час першої евакуації, 33 тисячі військових та 11 тисяч цивільних осіб (врятованих з тюрем та таборів ГУЛАГУ) було перевезено потягами з республік Середньої Азії до порту в Красноводську, що стоїть над Каспійським морем, а потім човнами до Ірану. Від 11 серпня до 1 вересня 1942 року, під час другої евакуації, було перевезено до Ірану 45 тисяч військових та 25,5 тисяч цивільних осіб. 12 вересня 1942 року Андерс був призначеним керівником Польської Армії на Сході Створений ним 2 польський корпус, якого він був керівником від 19 серпня 1943 року, від грудня 1943 року та в січні 1944 року був переправлений через морську дорогу із Близького Сходу до Італії в 1944 році взяв участь в військовій компанії на Апеннінському півострові — найважливішими віхами італійської компанії стали Битва при Монте-Кассіно та Бій за Анкону.