Борис Францович Гулько, (; 9 лютого 1947 у Ерфурт) – американський шахіст i шаховий тренер (Старший тренер ФІДЕ від 2004 року) російського походження, гросмейстер від 1976 року.
Шахова кар'єра
Народився в Німеччині під час служби його батька в лавах Радянської армії в Тюрингії. Почав грати в шахи на початку 1960-х років, а перших успіхів досягнув у 1-й половині 1970-х. 1974 року виграв (разом з Яном Тімманом) турнір у Сомборі. У 1976 році переміг на меморіалі Капабланки у Сьєнфуегосі, а також виступив на міжзональному турнірі в Білі. Наступного року переміг (разом з Йосипом Дорфманом) на чемпіонаті СРСР у Ленінграді.
Від 1978 року (після відмови підписати листа із засудженням «неповерненця» КорчногоСоветские гроссмейстеры осуждают поведение Корчного (chess-news.ru) ) перебував у конфлікті з комуністичною владою, тож разом зі своєю дружиною, гросмейстером серед жінок Анною Ахшарумовою, просив дозволу на виїзд за кордон. Подружжя брало участь у правозахисній діяльності в радянському відділенні «Amnesty International»Борис Гулько, Как птицы и рыбы , шахіст оголошував голодування та влаштовував пікети. Упродовж кількох років йому не дозволяли виїжджати на закордонні турніриГУЛЬКО БОРИС ФРАНЦЕВИЧ // Большая российская энциклопедия (електронна версія) . Так, після перемоги на турнірі в югославському Никшичі 1978 року і аж до 1986 року він виступав виключно в турнірах на території СРСРDi Felice, Gino. Chess Results 1978-1980 : A Comprehensive Record with 855 Tournament Crosstables and 90 Match Scores, with Sources. McFarland & Compagny, Inc. Publishers, 2014.Di Felice, Gino. Chess Results, 1981-1985 : A Comprehensive Record with 1,508 Tournament Crosstables and 205 Match Scores, with Sources. McFarland & Company, Inc., Publishers, 2022.. Зрештою, 1986 року Гулько отримав дозвіл на виїзд і через Ізраїль емігрував до Сполучених Штатів.
У наступних роках досягнув низки успіхів, зокрема переміг у Білі (1987 i 1988, разом з Іваном Соколовим), а також Леоні (1992). У 1993 році у Гронінген посів 6-те місце i потрапив до претендентських матчів, які організувала ПША, однак там у першому колі програв з рахунком 5½ - 6½ Найджелові Шорту, в поєдинку, що відбувся в 1994 році в Нью-Йорку. У 1994 i 1999 роках вигравав чемпіонат США. 1996 року переміг у Лас-Пальмасі, a 1998-го на турнірі Kona (разом з Юдіт Полгар). На Чемпіонаті світу ФІДЕ 2000, який проходив за нокаут-системою у Нью-Делі, дійшов до 4-го раунду, в якому поступився Євгенові Бареєву. 2000 року поділив 1-ше місце (разом з Ларсом Бо Гансеном i Йонні Гектором) на турнірі Politiken Cup у Копенгагені. У 2001 році переміг (разом з Яном Тімманом) у Мальме (турнір Sigeman & Co). 2003 року поділив 1-ше місце на турнірі за швейцарською системою у Віллемстаді (цей успіх повторив також 2005 року).
У 1978–2004 роках десять разів брав участь у шахових олімпіадах, із яких один раз за збірну СРСР (1978). У своєму доробку має чотири медалі в командному заліку: три срібні (у 1978, 1990 i 1998 роках), а також бронзову 1996 року. Також є чемпіоном світу в командному заліку 1993 року. На тих турнірах здобув ще дві медалі (срібну в командному заліку 1997 року i бронзову в особистому заліку 1993 року). У 2004 році опублікував відкритого листа до президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова.
Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 2000 року, досягнувши 2644 пунктів ділив тоді 36-те місце (разом з Валерієм Саловим) у рейтинг-листі ФІДЕ, займаючи 2-ге місце (позаду Яссера Сейравана) серед американських шахістів.
Зміни рейтингу
Примітки
Література ChessBase Megabase 2008
Посилання
Interview With GM Borys Gulko