Ломба́рд — спеціалізована кредитна установа, яка надає короткотермінові позики під заставу особистого майна позичальника.
Опис Залежно від спеціалізації, у ломбардах приймають дорогоцінний метал, побутові речі (мала та велика побутова техніка), електроніку (смартфони, комп'ютери, планшети, ноутбуки), велосипеди тощо. Можна закласти рухоме майно (легковий, вантажний автомобіль, спецтехніка) і нерухомість. Деякі ломбарди спеціалізуються на рухомому майні, в такому разі ця установа — автоломбард.
За кілька хвилин працівник ломбарду оцінить техніку чи коштовність, складе контракт-розписку та виплатить гроші. Після експертизи речей клієнту називають суму, яку може виплатити ломбард і, якщо вона задовольняє клієнта, укладають договір.
У документі зазначається річ, яка заставляється, її оціночна вартість, термін застави, сума, яку позичальник має заплатити через обумовлений час. Залежно від виду застави у контракт-розписку вносять додаткові пункти.
Ломбард нараховує певні відсотки на надану у кредит суму. Залежно від політики ломбарду, до відсоткової ставки може входити сума користування позикою, зберігання, страхування. Позичальник, здаючи у ломбард свою річ, має змогу викупити її через деякий час. Здаючи річ у ломбард, її можна викупити, але й можна втратити назавжди.
Історія Перші ломбарди виникли у середньовіччі в Ломбардії, куди хрестоносці звозили награбоване майно з Константинополя. До виникнення ломбардів її функції виконували лихварі, які існували задовго до виникнення ломбардів.
У XV сторіччі французький король Людовик XI надав монополію на лихварство підприємцям, які зобов'язувалися стягувати відсотки в строго визначених межах. Вийшло так, що утримувачами королівського привілею стали переважно вихідці з історичної області Ломбардія в Північній Італії, із столицею в Мілані, де цей бізнес вже давно був відомий. З тих пір і виникло поняття «Будинок ломбардця», або просто «ломбард», що позначає узаконений заклад по видачі позик під заставу ліквідного рухомого майна. Так в Європі була знайдена альтернатива лихварському свавіллю.
У Російській імперії ломбарди виникли значно пізніше — перші кроки до їх створення влада почали робити тільки з 1733 року. А лихварський промисел з величезними відсотками процвітав і в XIX столітті.
Законодавче регулювання в Україні
Діяльність ломбардів регламентується, зокрема, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також законами України «Про заставу» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Ломбарди належать до небанківських фінансових установ і здійснюють діяльність з надання коштів у позику під заставу майна.
Регулювання та нагляд за діяльністю ломбардів здійснює Національний банк Україниhttps://bank.gov.ua/ua/supervision/nonbanks, який виконує функції органу державного регулювання ринку фінансових послуг.
Для провадження діяльності ломбарди повинні отримати ліцензію на надання фінансових послуг та бути включеними до державного реєстру фінансових установ.
Вимоги до діяльності ломбардів включають дотримання правил фінансового моніторингу, вимог до структури власності, фінансового стану, системи управління ризиками, а також подання звітності до регулятора.
Національний банк України здійснює нагляд за діяльністю ломбардів і має право застосовувати заходи впливу, включаючи анулювання ліцензії або виключення з державного реєстру у разі порушення встановлених вимог. Критика
Діяльність ломбардів іноді пов’язується з ризиками використання їх послуг для збуту майна, отриманого незаконним шляхом. У засобах масової інформації описуються окремі випадки, коли викрадені речі передавалися до ломбардів як застава.
Водночас законодавство України передбачає ідентифікацію клієнтів ломбардів, зокрема шляхом перевірки документів, що посвідчують особу, а також встановлює вимоги щодо фінансового моніторингу таких операцій. Див. також Лихварство Комісійний магазин Кредитна спілка Споживчий кредит Автоломбард Кредитні акули
Примітки
Посилання Ломбард //