Нові світи () — британський науково-фантастичний журнал, який почав виходити 1936 року як Фензин під назвою Novae Terrae. Свою нинішню назву він дістав у 1939 році, після того, як редактором став . Вперше почав виходити професійно в 1946 році, і став тоді провідним виданням у своєму роді; історик наукової фантастики  охарактеризував період до 1960 року як «золотий вік» журналу.

1940 року, після початку Другої Світової Війни, Кернелл пішов служити в британську армію, і повернувся до мирного життя 1946 року. Тоді він уклав договір на видання журналу з Pendulum Publications, але лише три випуски Нових світів встигли вийти до банкрутства Pendulum наприкінці 1947 року. Група прихильників наукової фантастики заснували компанію під назвою Nova Publications, щоб відродити журнал. Перший випуск під їхнім керівництвом з'явився в середині 1949 року. Нові світи продовжували виходити на регулярній основі до випуску 20, опублікованого на початку 1953 року, після чого зміна принтерів призвела до паузи в публікаціях. Регулярні щомісячні публікації відновились лише на початку 1954 року, коли компанія Maclaren & Sons придбала контроль над Nova Publications.

1964 року власником Нових світів стала Roberts & Vinter, тоді посаду редактора обійняв Майкл Муркок. До кінця 1966 фінансові проблеми змусили Roberts & Vinter відмовитися від Нових світів, але з допомогою гранту , отриманого Браєном Олдісом, Муркок міг видавати журнал самостійно. У ньому з'являлося багато експериментальних і авангардних творів, і Нові світи опинилися в центрі «нової хвилі» наукової фантастики. Реакція всередині спільноти наукової фантастики була змішаною, прихильники і противники нової хвилі обговорювали переваги і недоліки Нових світів на сторінках критичних журналів, таких як Speculation. Кілька постійних тогочасних авторів, включаючи Браєна Олдіса, Джеймса Балларда і Томаса М. Діша, зажили слави в цій області. До 1970 року Муркок занадто глибоко заліз у борги, і журнал припинив публікації після випуску 200. Видання під такою самою назвою відроджували кілька разів, за безпосередньої участі Муркока, або за його схвалення. Станом на 2012 рік з'являлось 22 додаткові випуски в різних форматах, зокрема кілька антологій.

Історія публікацій

Ранні роки 1926 року Х'юго Ґернсбек запустив Захопливі історії, перший науково-фантастичний журналAshley, Time Machines, p. 48.. Після нього були інші американські видання, що спеціалізувалися на НФ, наприклад, Запаморочливі історії та Дивовижні історіїAshley, Time Machines, pp. 239, 254.. Їх поширювали у Великій Британії й там почали з'являтися організації прихильників. У 1936 році Моріс К. Генсон, , яких жив у Нанітоні, заснував фензин під назвою Novae Terrae (у перекладі з латини «нові світи») в місцевому відділенні . Генсон згодом переїхав до Лондона, а його журнал став офіційним виданням Асоціації наукової фантастики, заснованої 1937 року.

Артур Кларк, і почали брати участь у виробництві Novae Terrae. У 1939 році Генсон передав роботу редактора Кернеллу, який перейменував журнал на Нові світи і перезапустив нумерацію наново з том 1 номер 1; перший випуск під редагуванням Кернелла датований березнем 1939 року. Кернелл хотів перетворити Нові світи на професійний журнал і, за посередництва письменника В. Д. Пессінгема, вже почав переговори з видавництвом The Worlds Says Ltd. У січні 1940 року Кернелла попросили зібрати три випуски, і він з Пессінгемом скинулись по 50 £ на відшкодування витрат. Карнелл випросив матеріал в англійських авторів, включаючи , К. С. Юда і Девіда Мак-Ілвейна, а також придбав «Загублений Легіон» Роберта Гайнлайна, але в березні внутрішні чвари призвели до розпаду The World Says. Альфред Грейг, директор, повернувся до рідної Канади, так і не відшкодувавши Кернеллу і Пессінгему витрат, і не опублікувавши жодних випусків. Весна Літо Осінь Зима Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру1946 1/1 1/2 1947 1/3 1948 1949 2/4 2/5 1950 2/6 3/7 3/81951 3/9 3/10 4/11 12195213 14 15 16 17 18 195319 20 21 1954 22 23 24 25 26 27 28 29 30195531 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42195643 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54Випуски Нових світів від початку до 1956 року, з зазначеними номерами тому/випуску. Упродовж цього періоду редактором був Джон Кернелл. На чотирьох з перших п'яти випусків стояв лише рік виходу, а на третьому випуску не було жодної дати. Підкреслення означає, що на обкладинці стояв сезон виходу (наприклад, «Весна 1951»). 1940 року Кернелл пішов служити в армію, де був бійцем Королівської артилерії, Комбінованих операцій і Військово-морських бомбардуваньHarbottle & Holland, Vultures of the Void, pp. 21–24.. Після повернення до цивільного життя в січні 1946 року він зустрів письменника Френка Едварда Ернолда, який працював з видавництвом Pendulum Publications над новою лінією наукової фантастики. Ернолд представив Кернелла Стівенові Д. Френсісу, директорові Pendulum Publications. Френсіс вірив у комерційні можливості наукової фантастики, а оскільки Кернелл вже мав портфоліо творів, які зібрав у 1940 році, то Pendulum швидко погодився зробити Нові світи професійним журналом. Перший випуск з'явився в липні 1946 року, хоча на обкладинці дата відсутня. Початковий тираж — 15 000 примірників, але лише 3000 екземплярів вдалося продати — дуже незадовільний результат. Кернелл відчував, що обкладинка, яку він вважав слабкою, була частково відповідальною за погані продажі. Він створив новий дизайн, на основі обкладинок двох американських журналів наукової фантастики, і віддав його художникові Віктору Сезарі, щоб той довів до ладу. Створена космічна сцена стала обкладинкою другого випуску, який з'явився в жовтні 1946; у поєднанні з інвестиціями Pendulum у просування журналу це призвело до набагато кращих продажів, і другий випуск вдалося розпродати повністю. Pendulum замінив обкладинки на нерозпроданих примірниках першого випуску, на обкладинки з другого, і зменшив ціну до 1/6 (7.5 п); перші два випуски мали ціну по 2/- (10п). Залишок першого випуску з новою ціною і обкладинкою вдалося швидко розпродати.

Pendulum випустив ще один номер журналу в жовтні 1947 року, а потім збанкрутував, залишивши Нові світи без видавця. Журнал врятувала група шанувальників наукової фантастики, які починаючи з 1946 року зустрічалися регулярно по четвергах у пабі «Білий кінь» на Нью Феттер-Лейн, поруч з Фліт-стріт. На одному з таких зібрань було запропоновано створити компанію, щоб відродити Нові світи. Один з присутніх, Френк Купер, який нещодавно звільнився з Королівських повітряних сил, погодився дізнатися, що необхідно для початку роботи нової компаніїHarbottle & Holland, Vultures of the Void, pp. 25–27..

Nova Publications У травні 1948 року Кернелл оголосив на науково-фантастичному з'їзді в Лондоні, що плани сформувати нову компанію вже на стадії реалізації. Вона буде називатися Nova Publications Ltd. Nova зібрала £600 капіталу і на початку 1949 року розпочала діяльність. Спочатку було шість директорів: головою правління був Джон Віндем, а іншими членами правління були Дж. Кен Чепмен, Френк Купер, Волтер Гіллінгс, Ерік С. Вільямс і Джон Кернелл. Принтер вони знайшли в районі , де проживав Френк Купер, і перший випуск (під номером 4, після перших трьох випусків Pendulum) з'явився в червні. Планувалося перейти на регулярне щоквартальне видання, а згодом видавати раз на два місяці. для зниження витрат Nova вирішила сама займатись розповсюдженням; це було не легко, але Купер і його помічник, Ле Флад, досягли в цьому значного успіху, тож в липні компанія вирішила просуватися вперед з запланованим поквартальним графіком. П'ятий випуск, як і належало, з'явився у вересні, а шостий — навесні наступного, 1950-го, року.

1950 року, коли Нові світи вже виходили за стабільним квартальним графіком, Nova вирішила запустити супутній журнал, Наукова фентезі. На посаду редактора вони вибрали Волтера Гіллінгса, але після двох випусків замінили його на Кернелла, частково через те, що не могли дозволити собі оплатити дві зарплати редакторівMike Ashley, «Science Fantasy (1950—1966)», in Tymn & Ashley, Science Fiction, Fantasy and Weird Fiction Magazines, pp. 505–510., а частково через «фундаментальні розбіжності в поглядах». Наприкінці 1951 року Нові світи виходили раз на два місяці, і до середини року досягли тиражу 18000. Ціну зменшили до 1/6 з третього випуску, але оскільки витрати на папір зросли, то Nova почала шукали дешевший принтер. Новий принтер, фірми The Carlton Press, повинен був взяти на себе друк з 21 випуску за травень 1953 року, але випуск не вдалося надрукувати вчасно, і дату перенесли на червень 1953 рокуHarbottle & Holland, Vultures of the Void, pp. 77–79.. Цей випуск виявився зробленим неякісно, що розчарувало раду директорів Nova, а поломки принтера спричинили подальші затримки. Nova виявила, що The Carlton Press не мав жодної своєї друкарні; вони передавали замовлення іншим фірмам з принтерами, але отримували замовлене лише коли розплачувалися з боргами за попередній друк. Вихід номера 22 неодноразово затягувався; Кернелл отримав копію тиражу лише в січні 1954 року. Копія була датована 1953 (без місяця), і оскільки це зробило його марним для поширення в 1954 році, то Кернелл відмовився прийняти тираж. У розпал суперечки з друкарями Кернелл і його знайомий журналіст Моріс Голдсміт, зібрали разом невелику прес-конференцію за участю відомих фантастів, зокрема, Артура Кларка і Джона Віндема. Голдсміт написав репортаж про конференцію для щотижневого журналу Illustrated, і стаття привернула увагу Maclaren & Sons Ltd, видавця технічних текстів для торгівлі, який хотів запустити новий науково-фантастичний журнал. Кернелл відхилив пропозицію через свою лояльність до Nova Publications, але подальші перемовини зрештою привели до того, що Maclaren взяв під свій контроль Nova, із зобов'язанням випускати Нові світи на щомісячній основі і Наукову фентезі раз на два місяці. До січня 1954 року, коли The Carlton Press неправильно датував 22 випуск, придбання журналу фірмою Maclaren завершилось, а юридичний відділ Maclaren допоміг вирішити суперечку. The Carlton Press на заплатили за роботу друкарського верстата, який надрукував тираж, тому на продаж примірників цього номера, який би відшкодував затрати на друк, суд наклав заборону. Кернелл зберіг копію, яку йому направили в січні, і її вважають єдиним екземпляром цього номера версії The Carlton Press, який зберігся, а решту тиражу знищено після завершення судової справи. Малюнок на обкладинці, автором якого був Джерард Квінн, згодом з'явився на номері 13 Наукової фентезі, а всі оповідання і редакційний матеріал, зрештою з'явилися в пізніших випусках Нових світів упродовж наступного рокуHarbottle & Holland, Vultures of the Void, pp. 99–103..

Фінансова підтримка від Maclaren означала, що коли в квітні 1954 року нарешті з'явився номер 22, то це був початок регулярного щомісячного графіка, який тривав на одному диханні до 1964 року: друкарська суперечка 1959 року затягнула серпневий випуск, і його довелося поєднувати з вересневим. Попри цю стабільність, тираж Нових світів почав знижуватися на початку 1960-х років. 1958 року Nova Publications запустила третій журнал , але оскільки й він і Наукова фентезі також втрачали читачів, то в травні 1963 року Science Fiction Adventures припинив існуванняMike Ashley, «Science Fiction Adventures (1958—1963)», in Tymn & Ashley, Science Fiction, Fantasy and Weird Fiction Magazines, pp. 526–529.. У вересні того ж року рада директорів Nova вирішила закрити і Нові світи і Наукову фентезі, і в процесі підготовки до змін Кернелл підписав контракт у грудні 1963 року на посаду редактора оригінальної антологічної серії для видавця .

Roberts & Vinter