Юсуф Ідріс (; 19 травня 1927, Бейрум — 1 серпня 1991, Каїр, Єгипет) — єгипетський письменник, новеліст, публіцист, критик, есеїстhttp://data.bnf.fr/12004276/yusuf_idris/.
Життєпис
Родина та дитинство Юсуф Ідріс народився 19 травня 1927 року в Бейрумі, провінція Шаркійя, в родині Алі Ідріса, управителя маєтку паші. Родина Алі Ідріса складалася з двох його дружин та сімох дітей — двох дівчат та п'ятьох хлопчиків, серед яких Юсуф був старшим. Мати майбутнього письменника, за його словами, була суворою та владною жінкою, яка тримала дітей у строгості та карала за найменшу провину. Пізніше риси матері знайшли відображення в образі Туфахи з оповіді «Випадок».
Коли Юсуф сягнув шкільного віку, його відправили на навчання у початковій школі в село до батьків матері. Навчання у середній школі проходило вже в місті Дам'ят, де Юсуф жив на зйомній квартирі разом із своїм дев'ятирічним братом. Саме у цей період майбутній письменник познайомився з арабськими перекладами творів європейських авторів, що у визначило у майбутньому стиль автора«Юсуф Идрис» / В. Н. Кирпиченко; Москва: Наука, 1980. с. 24-29.
Дорослі роки життя У 1945 році вісімнадцятирічний Юсуф вступив до Каїрського університету на факультет медицини, де одразу включився в політичну діяльність. У 1946 році був створений Національний комітет робочих та студентів, який ставив собі за мету боротьбу з режимом Фарука І. Юсуф Ідріс вступив до комітету у тому ж році, у 1951 його було обрано секретарем виконавчого комітету Каїрського університету зі збройної боротьби.
Разом з політичною діяльністю Ідріс почав займатися і літературою. Він вступив до літературного гуртка при факультеті, де познайомився з Салахом Хафезом та Мустафою Махмудом (перший згодом став відомим журналістом, другий — письменником та філософом), під впливом яких пише перші оповідання.
Після закінчення університету Ідріса розподілено лікарем-інтерном у найстарішу каїрську державну лікарню Каср аль-Айні, де він працював у 1959—1960 рр. Ідріс продовжував керувати літературною сторінкою «Роз аль-Юсуф» та брав участь у русі прихильників миру, який виник в Єгипті у 1950 р. У 1953 році як секретар єгипетської делегації він поїхав до Відня на конгрес прихильників миру. Після конгресу мандрував Європою, відвідуавав Угорщину, Чехословаччину, НДР. Повернувшись до Єгипту, знайшов своє місце в лікарні зайнятим і влаштувався на роботу у відділ охорони здоров'я каїрського муніципалітету«Юсуф Идрис» / В. Н. Кирпиченко; Москва: Наука, 1980. с. 36.
У серпні 1954 року Ідріса заарештували за звинуваченням у комуністичній діяльності на тринадцять місяців. Під тиском він відмовився від своїх політичних поглядів.
Помер 1 серпня 1991 року.
Особисте життя Був одружений, мав трьох дітей.
Літературна творчість Перша оповідь Ідріса «Прокляття гори» була надрукована у 1950 році в літературному журналі «Роз аль-Юсуф», який згодом запропонував молодому автору завідувати літературною сторінкою. Твори Ідріса почали з'являтися в газетах «ал-Малйун», «ал-Мисрі» та журналі «аль-Катіб»Феллах в литературе Египта / М. Ш. Хусейн-Заде; Душанбе, 1973. с 129. У 1954 році вийшла друком перша збірка новел «Найдешевші ночі». Після цього про нього заговорили як про засновника нової школи в єгипетській новелістиці«Юсуф Идрис» / В. Н. Кирпиченко; Москва: Наука, 1980. с. 30-34.
Згодом, з кінця 1950-х років, у творчості письменника простежується спад революційного накалу по відношенню до внутрішньоєгипетських проблем та підтримка офіційної лінії уряду. У 1956 році вийшла друком його збірка «Республіка Фархат», у 1957 — «Герої», «Дві п'єси» та збірка новел «Хіба не так?», а у 1959 — повість «Гріх». З 1973 по 1982 працював у газеті «аль-Ахра».
Бібліографія «Найдешевші ночі» (1954) «Чи не так?» (1957) «Король бавовни» (1957) «Справа честі» (1958) «Гріх» (1959) «Біла» (1959) «Чорний солдат» (1962) «Фарфури» (1964) «Земна комедія» (1966) «Сирена» (1969) «Третій рід» (1970) «Дім плоті» (1971)
Нагороди Орден Алжиру (1961) Орден Республіки (1963; 1967) Орден «Науки та Мистецтва» І ступеня (1980)
Примітки