Стрілянина в Сан-Ісідро — масове вбивство, скоєне 18 липня 1984 року в ресторані McDonald's у районі Сан-Ісідро міста Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Злочинець, 41-річний Джеймс Г'юберті, застрелив 22 людей та поранив 19 інших, перш ніж був убитий поліцейським снайпером через 77 хвилин після того, як уперше відкрив вогонь.

На той час ця подія стала , здійсненою самотнім злочинцем в історії США (сім років потому її перевершила ), а станом на листопад 2025 року залишається найбільшим масовим убивством в історії Каліфорнії та загалом восьмим в Америці.

Нападник

Раннє життя та освіта

Джеймс Олівер Г'юберті (11 жовтня 1942 — 18 липня 1984) народився в Кантоні, штат Огайо, другим із двох дітей. Батько — Ерл Вінсент Г'юберті (1911—2008), інспектор з якості, мати — Айкл Евалон Г'юберті (1913—1992), домогосподарка. Батьки були релігійними, родина регулярно відвідувала місцеву методистську церкву. У віці трьох років Г'юберті заразився поліомієлітом, внаслідок чого був змушений носити сталево-шкіряні фіксатори на обох ногах. Поступово він одужав від цієї недуги, але страждав від легкої кульгавості до кінця життяThe Anatomy Of Motive: The FBI's Legendary Mindhunter Explores the Key to Understanding and Catching Violent Criminals, p. 232..

1950 року Ерл Г'юберті придбав ферму площею 63 гектари в Маунт-ІтонMass Murderers, p. 113.. Айкл відмовилася жити в сільській місцевості, не бажаючи навіть дивитися на маєток, і невдовзі після цього покинула сім'ю, щоб проповідувати як п'ятидесятницька місіонерка в Тусоні, штат Аризона. Цей вчинок матері став значною емоційною травмою для сина; пізніше його батько згадував, як його син притулився до сімейного курника і ридав.

Джеймс був похмурою дитиною, мав мало друзів, а його головним інтересом була стрільба по мішенях. Знайомий родини описував його як «дивного маленького хлопчика, який безперервно тренувався з пістолета-мішені». У підлітковому віці він був кимось на зразок зброяра-любителяMass Murderers, p. 114.. Через кульгавість, екстремальні релігійні переконання родини та небажання спілкуватися з однолітками Г'юберті часто ставав жертвою хуліганів у . 1960 року він, будучи посереднім учнем, закінчив її на 51 місці в класі із 77 учнів. 1962 року Г'юберті вступив до , де вивчав соціологію, а потім обрав навчання в у Пенсільванії, який з відзнакою закінчив 1964 року, отримавши ліцензію директора похоронного бюро, а наступного року — ліцензію бальзамувальника.

Шлюб та робота

На початку 1965 року він одружився з Етною Маркленд, з якою познайомився під час навчання в коледжі. Незабаром після одруження Г'юберті отримав роботу в похоронному бюро в Кантоні, але, незважаючи на досвід у сфері бальзамування, інтровертна особистість Губерті робила його непридатним для спілкування з представниками громадськості і призводила до конфліктів з начальством. Пропрацювавши тут два роки, він вирішив стати зварювальником у компанії Babcock & Wilcox в Луїсвіллі. Незважаючи на замкнутість і мовчазність, роботодавці вважали його надійним працівником. Він охоче брав понаднормову роботу, отримав підвищення і до середини 1970-х років мав стабільний і пристойний заробіток. Згодом вони з дружиною переїхали до триповерхового будинку в заможному районі Массіллона, штат Огайо. У 1972 і 1974 роках у них народилися дочки Зелія і Кассандра, відповідно.

Характер

Г'юберті був схильний до домашнього насильства, часто бив дружину і дітей та навіть погрожував їм ножем. Одного разу Етна подала скаргу до Департаменту дітей та сім'ї Кантону, вказавши, що її чоловік пошкодив їй щелепу, хоча пізніше вона наполягала що хоча він неодноразово їй погрожував, вдарив її він лише один раз. Починаючи з 1976 року, Етна неодноразово намагалася переконати свого чоловіка звернутися за консультацією до лікарів, щоб зменшити вплив стресу, але він відмовлявся. Етна доклала великих зусиль, щоб звести до мінімуму будь-яку можливість хвилювати свого чоловіка. Також вона переконала його, що вміє ворожити на картах. Даючи утішні прогнози при ворожінні, їй вдавалося заспокоювати його, і він зазвичай дотримувався отриманих при цьому від неї порад.

За словами сусідів і колег, Г'юберті був похмурою, мстивою та дещо параноїдною людиною, одержимою вогнепальною зброєю. Час від часу він мстився за будь-яку реальну чи гадану несправедливість, а конфлікти з сусідами одного разу призвели до його затримання за звинуваченням у хуліганстві. Відомо, що одного разу він сказав батькові двох дівчат, з якими він заохочував своїх дочок битися через конфлікт між дітьми: «Я вірю в сплату своїх боргів. І хороших, і поганих».

Г'юберті вірив у теорії змови, називав себе виживальником і вважав, що ескалація холодної війни є неминучою, і що зрештою це призведе до розпаду суспільства через економічний колапс або ядерну війну. З метою пережити цю кризу він створив у будинку запаси продуктів тривалого зберігання і зброї. За словами одного знайомого сім'ї на ім'я Джим Аслейнс, зброї Г'юберті мав стільки, що де б він не знаходився у своєму будинку, він міг «просто простягнути руку та взяти якийсь пістолет». Зброю він тримав завжди зарядженою і зі знятим запобіжником.

Останні роки У листопаді 1982 року Г'юберті звільнили з роботи зварювальника, і він впав у відчай через жахливе фінансове становище та загальну неспроможність забезпечити свою сім'ю. За словами одного зі співробітників, вже тоді Г'юберті казав, що має намір покінчити життя самогубством і «прихопити всіх із собою». За словами Етни, незабаром після того, як її чоловік залишився без роботи, він почав «чути голоси». На початку 1983 року Г'юберті приставив заряджений пістолет собі до скроні, погрожуючи покінчити життя самогубством, але дружина успішно відмовила його. Пізніше він зауважив їй: «Ти мала дозволити мені застрелитися».

Не маючи можливості знайти тривалу роботу в Огайо, Джеймс і Етна Г'юберті навесні 1983 року продали будинок. Згодом Г'юберті та одна з його дочок постраждали в ДТП, після чого він помітив посилення болю в шиї, від якого страждав з дитинства, а також відзначив періодичне нервове тремтіння в руках.

В жовтні 1983 родина переїхала до Тіхуани в Мексиці. Г'юберті залишив в Огайо усе майно, окрім найнеобхіднішого, але привіз із собою свою величезну колекцію зброї та боєприпасів. Відповідно до опублікованих свідчень, дружина та доньки Г'юберті прийняли своє нове оточення та були дружніми зі своїми сусідами, але сам Г'юберті, який погано говорив іспанською, лишався похмурим і мовчазним. Не знайшовши роботу в Тіхуані, Г'юберті швидко пошкодував про своє рішення переїхати до Мексики, і протягом трьох місяців родина перебралася назад у США, до Сан-Ісідро, бідного району Сан-Дієго, населення якого у 1984 році становило 13 000 осіб.

У Сан-Ісідро Г'юберті жили на орендованій квартирі. Той факт, що його родина була єдиною англо-американською в цьому житловому комплексі, дратував Г'юберті, який особливо грубо ставився до своїх сусідів. Він влаштувався на роботу в охоронну фірму, але 10 липня його було звільнено з посади: роботодавці повідомили, що причинами його звільнення були його низька продуктивність і загальна фізична нестабільність.

Хронологія

Перед інцидентом 15 липня 1984 року Джеймс Г'юберті сказав своїй дружині Етні, що він підозрює в себе проблеми з психічним здоров'ям. Вранці 17 липня він зателефонував до психіатричної клініки Сан-Дієго з проханням записати його на прийом. Залишивши свої контактні дані, він був впевнений, що клініка передзвонить йому протягом декількох годин. За словами його дружини, він кілька годин тихо сидів біля телефону, чекаючи на дзвінок, а потім раптово вийшов із сімейного дому та поїхав у невідомому напрямку на своєму мотоциклі. Г'юберті не знав, що оператор помилково записав його прізвище як «Шуберті»; до того ж, з огляду на ввічливість клієнта, оператор не зрозумів терміновості справи, тому дзвінок був зареєстрований як «некризовий» запит, який мав бути оброблений протягом 48 годин.

Приблизно через годину Г'юберті повернувся додому в задоволеному настрої. Після обіду він, його дружина та їх дві доньки (віком 12 і 10 років) їздили на велосипедах у сусідній парк. Пізніше того ж вечора він і Етна разом переглядали фільм.

18 липня 1984

Наступного ранку — у середу, 18 липня — Г'юберті повіз свою дружину та дочок до зоопарку Сан-Дієго. Під час прогулянки він розповів дружині, що його життя фактично закінчилося. Згадуючи про те, що психіатрична клініка не відповіла на його телефонний дзвінок минулого дня, він сказав: «Що ж, у суспільства був шанс». Пообідавши в ресторані McDonald's в районі Клермонт в Сан-Дієго, родина Г'юберті повернулася додому.Mass Murderers, p. 123.

Незабаром після цього Г'юберті увійшов до своєї спальні в темно-бордовій футболці та зелених камуфляжних брюках. Він нахилився до Етни, що відпочивала на їхньому ліжку і сказав: «Я хочу поцілувати тебе на прощання». Етна поцілувала чоловіка і запитала куди він йде, заявивши про свій намір незабаром приготувати сімейну вечерю. Г'юберті спокійно відповів, що «їде полювати… полювати на людей». Етна не сприйняла цю заяву свого чоловіка серйозно, оскільки він часто казав подібні речі протягом усього їхнього шлюбу. Тримаючи рушницю та коробку з патронами і оберемок, загорнутий у картату ковдру, Г'юберті поглянув на старшу доньку Зелію, і, йдучи до вхідних дверей, сказав: «До побачення. Я не повернуся». У жовтні 1984 року Зелія пригадувала, що подумала тоді, ніби батько збирається лише робити вправи зі стрільби, оскільки він часто робив так, коли був розгніваний.

За словами очевидців, Г'юберті поїхав спочатку до супермаркету Big Bear, а потім до відділення пошти США, перш ніж заїхати на автостоянку ресторану McDonald's приблизно в 180 м від своєї квартири на Averil Road.

Вбивства

Приблизно о 15:56 18 липня Г'юберті заїхав на своєму чорному седані Mercury Marquis на стоянку ресторану McDonald's на бульварі Сан-Ісідро. Він мав при собі 9-мм напівавтоматичний пістолет Browning HP, 9-мм пістолет-кулемет Uzi, помпову рушницю Winchester Model 1200 12-го калібру, коробку і тканинний мішок, наповнені сотнями патронів до кожної зброї. Загалом у ресторані на той момент знаходилося 45 клієнтів.

Увійшовши до ресторану через кілька хвилин, Г'юберті з відстані приблизно п'яти метрів націлив рушницю на 16-річного працівника на ім'я Джон Арнольд. Помічник менеджера Гільєрмо Флорес вигукнув: «Джоне, цей хлопець збирається в тебе стріляти!» За словами Арнольда, коли Г'юберті натиснув на спусковий гачок, пострілу не відбулося. Коли Г'юберті оглядав свою зброю, до стійки ресторану підійшла менеджер ресторану, 22-річна Нева Кей, а Арнольд, вважаючи, що цей інцидент був поганим жартом, почав відходити від нападника. Г'юберті вистрілив з рушниці у стелю, потім націлив «Узі» на Кейн і вистрілив один раз, влучивши їй під ліве око. Кейн померла через кілька хвилин.

Застреливши Кейн, Г'юберті відразу ж вистрілив з рушниці в Арнольда, поранивши хлопця в груди та руку, а потім вигукнув щось на кшталт «Всі на землю!». Він назвав усіх присутніх у ресторані «брудними свинями, в'єтнамськими покидьками», а потім заявив, що «убив тисячу» і що має намір «вбити ще тисячу». Один з клієнтів, 25-річний Віктор Рівера, спробував переконати Г'юберті більше ні в кого не стріляти. У відповідь Г'юберті чотирнадцять разів вистрілив у Ріверу, крикнувши кілька разів при цьому «заткнися!».

Коли персонал і клієнти намагалися сховатися під столиками, Г'юберті звернув увагу на шістьох жінок і дітей, які збилися разом. Спочатку він убив 19-річну Марію Кольменеро-Сільва одним пострілом у груди, а потім смертельно поранив дев'ятирічну Клаудію Перес у живіт, щоку, ноги, груди, спину, пахву та голову з «Узі». Після цього він поранив 15-річну сестру Перес Імельду у руку з тієї ж зброї та вистрілив в 11-річну Аврору Пенью з рушниці. Пенья, спочатку поранена в ногу, була прикрита її вагітною тіткою, 18-річною Джекі Рейес. Г'юберті вистрілив у Рейєс з «Узі» 48 разів. Біля тіла матері почав кричати восьмимісячний Карлос Рейес, і Г'юберті убив немовля одним пострілом з пістолета в центр спини.