Петро́ Олекса́ндрович Єфре́мов (1883 — ? після 1937) — український літературознавець. Брат Сергія та Федора Єфремових.

Життєпис Протягом 1901—1905 років навчався у Київській духовній академії, 1915-го закінчив київський Університет св. Володимира.

Від 1916 року працював у Катеринославі, в Першій українській гімназії, викладав українську мову та літературу. Одночасно з 1918 — в учительському інституті. Від 1920 року — в соціально-економічному та залізничному технікумі.

Від 1921-го — професор Катеринославського інституту народної освіти, науковий співробітник науково-дослідної кафедри українознавства ВУАН.

Займався дослідженнями питання натуралізму, розвитку історичної повісті в українській літературі. Зокрема, досліджував творчість Адріана Кащенка, підготував 6 томів його творів (доля яких не відома). Також досліджував творчість Дмитра Яворницького.

Був одним із прихильником «європеїзації» української літератури: 1919.

Переклав українською мовою твори польських письменників — Марії Домбровської й Генрика Сенкевича, з російської — Дмитра Мережковського.

Є засновником літературно-наукового місячника «Січ» (1919, вийшло 2 випуски), на його сторінках дебютували Валер'ян Підмогильний та Валер'ян Поліщук. З Поліщуком та Підмогильним 1921 року видав збірку «Вир революції».

Є автором літературознавчих розвідок — у часописах «Зоря», «Книгарь», «КС», «Народне життя», «Республіканець», «Світло», «Січ», «Споживач», альманахах «Рада» та «Нова Рада».

9 вересня 1929 року заарештований у «справі СВУ» — нібито був керівником Дніпропетровської філії. Засуджений до 5 років позбавлення волі та 2 років поразки у правах.

Покарання відбував у Ярославському політичному ізоляторі. Звільнившись, виїхав до Алма-Ати, працював старшим коректором у друкарні Казахстанської філії московського видавництва «Крайогіз».

1937 року заарештований вдруге; подальша доля невідома.

1989 року реабілітований посмертно.

1993 року у Дніпропетровську видано збірку його літературно-критичних статей «Молитва Богу невідомому» (упорядник Микола Чабан).

Родина Був одружений, мав сина Євгена.

Праці Серед робіт: «Молитва Богові невідомому», 1920 «Поет чарів ночі», видавництво «Вир революції», 1921 «Белетристичні писання Д. І. Яворницького», видавництво «Зоря», 1925 «Письменник-кольорист», «Записки історико-філолологічного відділу УАН», 1927.

Джерела ЕСУ Єфремов Петро Олександрович