Мінералізація (, , ) –
В рудній геології і металогенії — процеси відкладення рудної речовини мінералотвірними агентами (рудоносними розчинами, флюїдами, газами, розплавами) з утворенням різних мінералів у вигляді вкрапленості, прожилків та ін. виділень у мінералізованих породах. Речовина, відкладена в результаті процесу мінералізації. Насичення ґрунту мінеральними солями. Природний (за допомогою мікроорганізмів) або штучний розклад органічних і неорганічних сполук, наприклад, відходів життєдіяльності біокомплексу, зокрема людини, на прості мінеральні сполуки — воду, аміак, сульфати, нітрати, оксиди різних металів, мінеральні солі. У гідрохімії і гідрогеохімії — загальний ваговий вміст у воді розчинених мінеральних речовин. Величина, або міра, мінералізації води вимірюється експериментально певним сухим (щільним) залишком або сумою іонів, сумою розчинених мінеральних речовин (іонів і недисоційованих сполук) або обчислюється за даними аналізу сухого залишку. Біомінералізація — синтез неорганічних кристалічних або аморфних мінералоподібних речовин живими організмами. Серед мінералів, синтезованих біологічно — фторапатит, магнетит (Fe3O4), кальцій карбонат (CaCO3).
Неомінералізація, (, , ) — кристалізація нових мінералів за рахунок старих нестійких.
Стадія мінералізації — в мінералогії — відрізок часу, протягом якого утворилися мінеральні комплекси в межах одного й того самого родовища. Одна стадія мінералізації відділяється від іншої перервою в мінералоутворенні, яка найчастіше виражається у вигляді тектонічних проявів.
Див. також Мінералізація води Мінералізація вугілля Мінералізація природних вод Самоочищення (водойм)
Література
Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0