Транспорт Оману представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 309 500 км² (71-ше місце у світі). Форма території країни — складна, витягнута субмеридіанально, з ексклавом Мусандам; максимальна дистанція з півночі на південь — 805 км, зі сходу на захід — 645 км. Географічне положення Оману дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Східною Африкою, Близьким Сходом і Південною Азією, вхід до Перської затоки через Ормузьку протоку.
Історія становлення і розвитку
Автомобільний
Загальна довжина автошляхів у Омані, станом на 2014 рік, дорівнює 60 230 км, з яких 29 685 км із твердим покриттям (1 943 км швидкісних автомагістралей) і 30 545 км без нього (69-те місце у світі).
Повітряний
У країні, станом на 2013 рік, діє 132 аеропорти (44-те місце у світі), з них 13 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 119 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття): довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 7 (2); від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 5 (7); від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 0 (51); від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (33); коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (26).
У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 45 повітряними суднами. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 6,5 млн осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 412,2 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів).
У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 3 гелікоптерні майданчики.
Оман є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — A4O, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Оману мають літерний код ІКАО, що починається з — OO.
Водний
Морський Головні морські порти країни: Міна-Султан-Кабус, Салалах, Сухар. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Салалах — 3,20 млн контейнерів (TEU). СПГ-термінали для експорту скрапленого природного газу діють в портах: Калхат.
Морський країни, станом на 2010 рік, складався з 5 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (128-ме місце у світі), з яких: танкерів для хімічної продукції — 1, пасажирських суден — 1, вантажно-пасажирських суден — 3.
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 15 (Мальти — 5, Панами — 10).
Трубопровідний Загальна довжина газогонів у Омані, станом на 2013 рік, становила 4 337 км; нафтогонів — 3 558 км; інших трубопроводів — 33 км; продуктогонів — 264 км.
Міський громадський
Державне управління Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 30 березня 2016 року міністерство в уряді Кабуса ібн Саїд аль-Саїда очолював Ахмад ібн Мухаммад ібн Салім аль-Футайсі.
Див. також Економіка Оману
Примітки
Література
Українською
Англійською
Російською
Посилання
Карти транспортної системи Оману на Вікісховищі. Карти Оману — Perry–Castañeda Library Map Collection. Добірка публікацій про Оман з часопису «Вокруг света».