Джордж Герст (, 3 вересня 1820 — 28 лютого 1891) — американський підприємець і політик. Власник рудника і сенатор, придбав газету «Сан-Франциско-екзамінер» за картярський борг, а його син Вільям Рендольф Герст створив на її основі найбільшу в країні інформаційно-газетну мережу та став одним з найбільш потужних і яскравих медіамагнатів.
Джордж Герст очолював найбільшу в США приватну гірничодобувну компанію Hearst, Haggin, Tevis and Co..
Після смерті сенатора Джона Міллера був призначений на його посаду, займаючи вакантне місце до обрання наступника з 23 березня 1886 по 4 серпня 1886. У 1887 році обраний в Сенат США від Демократичної партії, прослуживши там з 4 березня 1887 року до самої смерті у 1891 році.
Біографія Джордж Герст народився на фермі в штаті Міссурі. Від батька він успадкував невеликий магазин і багато боргів. З боргами 26-річний Джордж розплатився користуючись з доходів, отриманих від відкритого їм багатого місцеперебування свинцю. У 1850 році Герст, якому було вже 30 років, покинув сімейну ферму і вирушив до Каліфорнії шукати золото і марно шукав його протягом 9 роківNasaw, David (2000). «The Chief», p. 4. Houghton Mifflin Company, 2000, ().. Якийсь час він також тримав магазин в Сакраменто, але через жорстку конкуренцію йому доводилося туго. У 1859 році він вдало вклав гроші в срібний рудник в Неваді, але потім і він перестав приносити дохід. У 1875 році Герсту разом з дружиною Фібі довелося виїхати з Сан-Франциско. Через рік 56-річний Герст знову вирушив шукати золото, на цей раз в горах Блек-Гілс в Південній Дакоті. Куплений ним рудник виявився казково багатий і приніс йому понад 160 мільйонів. Герст продовжував здобувати все нові родовища золота і міді, і тепер йому постійно щастило. Спільно з партнерами він контролював близько сотні північноамериканських рудників.
Зовні, так і за характером, Герст був схожий на старателя. Подружжя Герстів була відома тим, що жила на широку ногу і не шкодувала грошей на благодійність.
У 1882 році 62-річний Герст почав політичну кар'єру — з того, що програв вибори на посаду губернатора Каліфорнії. Він був противником непомірного впливу залізничних компаній на політичне життя країниWilliams, R. Hall. The Democratic Party and California Politics, 1880—1896. (Stanford University Press, 1973). p. 25. Ця боротьба із залізничними магнатами вилилася в зіткнення Герста з Ліландом Стенфордом на виборах 1885 року в Сенат США. Херст програв, але через рік помер сенатор Джон Франклін Міллер, і Герст був призначений на його місце, а ще через два роки він Герст обраний в Сенат.
Герст не любив багато говорити і називав себе «сенатором-мовчуном». Однак він запам'ятався колегам хорошим знанням американського Заходу, добрим гумором та чесністю. Він помер в 1891 році, за тиждень до закінчення 51-й сесії Конгресу.
Незадовго до цього він передав газету «Екзамінер» єдиному 28-річному синові Вільяму Рендольфу Герсту. Герст-молодший (чия біографія надихнула О. Веллеса на фільм 1941 року «Громадянин Кейн») створив на цій основі могутню газетну імперію, що коштувала в 1951 році (коли він помер) понад 160 мільйонів. Ця імперія включала 18 газет, 9 журналів та інші інформаційні підприємства. Правда, до того часу Вільям Херст вже не був власником усієї цієї імперії.
Вільям Герст витрачав гроші так щедро (до 15 мільйонів в рік), що мало хто в Америці міг його в цьому перевершити. Якось на бенкеті Генрі Форд запитав Герста, «залишився у нього хоч гріш в кишені». На що Герст, розсміявшись, відповів, що дійсно витрачає більше, ніж заробляє. Тоді Форд порадив йому «відкласти мільйонів двісті на чорний день». Герст не послухався поради і побудував у Сан-Симеоні монументальний особняк, який в архітектурному плані був змішанням стилів різних епох. Один тільки басейн там коштував близько мільйона. Наприкінці життя Герста його статок все ж складав 59 мільйонів (правда, в його час цього було недостатньо, щоб включити його в сотню найбагатших американців).
Герст помер 70 років у Вашингтоні 28 лютого 1891 року. Каліфорнійський парламент та державні суди оголосили перерву, щоб чиновники могли відвідати його похорониCalifornia Women and Politics: From the Gold Rush to the Great Depression, Ed. by Robert W. Cherny. (University of Nebraska Press), p. 92.. Спадкоємцем його статків стала дружина ФібіRichards, Susan L. "Library Philanthropy with a Personal Touch: Phoebe Apperson Hearst and the Libraries of Lead and Anaconda, " Libraries & Culture, Vol. 31, No. 1, (University of Texas Press, 1996): 197—208..
Примітки
Посилання