«Доктор Мабузе, гравець» () — німий чорно-білий двосерійний кримінальний фантастичний трилер режисера Фріца Ланга, що вийшов на екрани в 1922 році. Сценарій фільму написали Фріц Ланг і Теа фон Гарбу за однойменним романом 1921 року люксембурзького письменника-фантаста Норберта Жака.

Сьогодні фільм існує в кількох версіях тривалістю від 231 до 297 хвилинDr. Mabuse, der Spieler — Ein Bild der Zeit (1922) — IMDb. У радянському кінопрокаті фільм було перемонтовано (з педалюванням критики буржуазного способу життя) і демонструвався під назвою «Позолочена гнилизна». Фільм справив велике враження на поета Михайла Кузьміна, який звернувся до його образів у віршованому циклі «Новий Гуль» і в п'єсі «Прогулянки Гуля»Н. Богомолов, Дж. Малмстад. Михайло Кузмін. М.: Молода гвардія, 2013. С. 293..

Це перший з трьох фільмів Фріца Ланга про доктора Мабузе. За ним пішли «Заповіт доктора Мабузе» (1933) та «Тисяча очей доктора Мабузе» (1960). Після цього вийшло ще як мінімум дев'ять фільмів різних режисерів, центральним персонажем яких був доктор Мабузе.

Сюжет

Частина I — Великий гравець: образ епохи Доктор Мабузе (Рудольф Кляйн-Рогге) — геній злочинного світу, доктор психології та майстер маскування, який володіє силою гіпнозу і управління чужою свідомістю. Він очолює підпільний бізнес із виготовлення фальшивих грошей та карткове шулерство в Берліні. Серед його численних підручних — страждаючий кокаїновою залежністю слуга і гример Шперрі (Роберт Форстер-Ларрінага), шофер і кілер Георг (Ганс Адальберт Шлеттов), дурень-головоріз Пеш (Георг Джон), керівник групи фальшивомонетників Гаваш (Чарльз Пуффі), служниця і помічниця Фіні (Герете Бергер), а також закохана в нього прима вар'єте «Фолі Бержер» Кара Кароцца (Оуд Егеде-Ніссен).

Дія 1 У швидкому поїзді агент Мабузе нападає на кур'єра, який перевозив важливий комерційний контракт, душить його, викрадає портфель з контрактом і кидає його у вікно потяга. Операція розрахована по секундах. Агент викидає портфель з вікна поїзда точно на заднє сидіння проїжджаючого автомобіля, яким керує Георг. Той дає сигнал верхолазу на телеграфному стовпі, який передає інформацію про виконання завдання доктору Мабузе. Змінюючи грим і автомобілі, Мабузе дістається зі своєї штаб-квартири до ретельно законспірованого цеху з виготовлення фальшивих грошей, по дорозі встигнувши отримати і прочитати викрадений контракт. Зустрічає його Гаваш та демонструє йому роботу цеху і працюючих там сліпих людей, які ніколи не виходять на вулицю…На біржі йде жвава торгівля. В газеті з'являється замітка про викрадення голландсько-швейцарських договорів на поставку кави і какао, в результаті чого Швейцарія може відмовитися від контрактів, а виробники опиняться на межі катастрофи. Їх акції починають стрімко падати. Загримований Мабузе спостерігає за ситуацією в торговому залі. Коли акції досягають нижчої точки, він починає їх скуповування. Приходить інформація, що портфель з договором знайдений колійним обхідником, після чого акції починають стрімко зростати в ціні. Почекавши зростання в кілька разів, Мабузе продає всі скуплені акції з величезним прибутком.

Дія 2 Мабузе виступає з публічною лекцією про психоаналіз на престижному науковому зібранні. Потім гримується і їде в вар'єте «Фолі Бержер», де дивиться виступ Кари Кароцці. Агенти передають Мабузе записку про те, що в залі перебуває спадкоємець багатого промисловця Едгар Галл (Пауль Ріхтер). Мабузе гіпнотизує його на відстані, змушуючи вийти з зали в коридор, де з допомогою гіпнозу вселяє йому, що вони знайомі. Потім вони їдуть в гральний клуб, де Мабузе представляється як Гуго Баллінг. Вони сідають грати, і під гіпнозом Галл програє йому величезну суму грошей, віддає всю готівку і розписку. Мабузе-Баллінг залишає свою адресу в готелі «Ексельсіор», де Галл зможе знайти його, щоб передати частину боргу. Як тільки Мабузе-Баллінг йде, до Галла повертається свідомість, але він не може згадати, ні з ким він грав, ні як вийшло так, що при ідеальній карті він програв усе.

Дія 3 Галл приходить до готелю «Ексцельсіор», але в названому номері спить, нічого не підозрюючи, чоловік на прізвище Баллінг. Галл бачить, як із сусідньої кімнати виходить красива жінка (це підіслана Мабузе Кара Кароцца), він біжить за нею і вдає, ніби випадково випустив з рук хустинку. Вони знайомляться… Через 18 днів після описаних подій до Галла приходить державний прокурор Фон Венк (Бернгард Ґецке), повідомляючи, що за останні шість тижнів відбулася ціла серія великих картярських шахрайств, проте факт шахрайства довести не вдалося. Кожен раз під виглядом шахраїв виступають абсолютно різні люди, але Фон Венк підозрює, що це один і той самий чоловік. Галл передає Фон Вінка візитівку Баллінга, кажучи, що можливо це теж шулер, який досі не отримав частину виграних грошей. Фон Венк просить нікому про зміст їхньої розмови не розповідати. Вийшовши з квартири Галла, Фон Венк зустрічається Кароццою, яка їде до нього. При зустрічі Галл тепло обіймає і цілує Кароццу, очевидно, що він закоханий і щасливий бути з нею. Кароцца бачить у нього візитівку Фон Вінка, Галл відповідає, що той приходив проконсультуватися з приводу гральних клубів… У короткому історичному екскурсі розповідається про те, як якийсь Шрамм з 1912 по 1922 рік, не маючи нічого, побудував величезний бізнес на підпільних ресторанах і клубах. У 1922 році Шрамм відкриває шикарний ігровий заклад, замаскований під вар'єте. На його відкритті Фон Венк знайомиться з родовитою дамою, графинею Тольд (Гертруда Велкер). На його запитання, як вона опинилася в такому злачному місці в компанії спекулянтів, картярів та повій, вона відповідає, що сумує і шукає розваг. Тим часом загримований Мабузе веде гру за картковим столом, гіпнотизуючи і обігруючи публіку, зокрема багату російську жінку (Лідія Потєхіна), яка стверджує, що він її загіпнотизував. Починається скандал, Фон Венк гасить світло, щоб графиня змогла вийти з залу непоміченою. Тим часом Галл отримує записку з нагадуванням про картковий борг, який вказує Фон Венка.

Дія 4 Наступного ранку Фон Венк говорить Галлу, щоб той сидів поруч з тим самим шулером і не впізнав його (їх розмову з-за стіни чує Кароцца). Фон Венк попереджає Галла бути обережніше, особливо з Кароццою… У своєму кабінеті Фон Венк гримується, вирішуючи самостійно обійти гральні клуби і схопити шулера на гарячому. Він отримує від свого помічника Карстена список підпільних клубів з адресами і паролями, в яких вживають кокаїн і практикуються заборонені азартні ігри… Графиня Тольд запрошує Фон Венка на чай, завдячуючи йому за те, що допоміг їй піти непомітно з клубу і тим самим врятував її репутацію. Графиня шукає пригод, і Фон Венк пропонує їй взяти участь в полюванні на злочинця, на що вона погоджується… Фон Венк під виглядом багатого гравця обходить кілька клубів за списком, нарешті, проходить в клуб, де гру веде загримований Мабузе. Побачивши у Фон Венка пачки з грошима, Мабузе з допомогою спеціальних окулярів намагається його загіпнотизувати. В Фон Венка починаються галюцинації — він бачить слова «ци-нань-фу». Прокурор відчайдушно чинить опір гіпнозу, в результаті йому вдається встояти і нарешті він отямлюється. Мабузе тут же покидає зал, сідає в авто і їде. Фон Венк починає його переслідувати, спочатку на колясці, потім на таксі. Він приїжджає до готелю «Ексцельсіор», де у хлопчика-ліфтера дізнається номер, в який пройшов Мабузе, але там виявляється якийсь голландський професор. Фон Венк біжить до адміністратора, підключає детектива готелю, але з'ясовується, що Мабузе вдалося вислизнути, замаскувавшись під готельного клерка. Фон Венк виходить з готелю, сідає в таксі. Виявляється, що за кермом автомобіля Георг, який блокує вікна і двері на задньому сидінні, де сидить Фон Венк, і пускає газ. Фон Венк втрачає свідомість.

Дія 5 Починається вистава Вельтмана. Спочатку він проводить сеанс масового навіювання, що лежить в основі фокусів індійських факірів. Несподівано на сцені прямо з нічого виникає пустеля з пальмами, якою рухається східна процесія з кіньми, проходячи через глядацький зал. Після помаху Вельтмана рукою все раптом зникає. Потім Вельтман просить назвати публіку два будь-які двозначні числа і просить підвестися людей, що сидять на кріслах з цими номерами. Одним з них виявляється Фон Венк. Вельтман точно називає суму грошей і навіть номери купюр, які знаходяться у нього в кишені, також точно перелічує всі наявні у нього документи та пістолет. Силою гіпнотичного впливу Вельман змушує жінку з другого обраного місця підійти до Фон Венка, взяти у нього пістолет і передати старому, що сидить у залі. В Залі зачитується записка з дорученням для Мабузе, все виконано точно, як там написано. Потім Вельтман запрошує на сцену прокурора і ще кількох людей, серед яких двоє перевдягнених помічників Фон Венка, і роздає їм конверти з новими завданнями. Вельтман гіпнотизує Фон Венка, і той бачить перед собою знайомі слова — «ци нань фу». Фон Венк розуміє, що перед ним той самий чоловік, який намагався його гіпнотизувати за картковим столом, просто в іншому гримі. Однак Мабузе-Вельтману вдається опанувати свідомістю Фон Венка і змусити його зробити те, що нібито зазначено в записці — провести даму, потім вийти на вулицю, сісти в машину і на повній швидкості мчати в каменоломню Міліор. Загіпнотизований Фон Венк виконує все точно, як йому навіяв Вельтман (насправді у записці зазначено, що вийшовши із залу, він повинен повернутися додому і лягти спати). Шоу завершується загальними оплесками. Помічники Фон Венка бачать шефа, що від'їжджає, і кидаються в погоню за ним. Вони наздоганяють машину Фон Венка і рятують його в останній момент перед падінням машини в кар'єр. Фон Венк приходить до тями і розуміє, що ватажком банди є Мабузе, який постає то в образі лікаря-психотерапевта, то карткового гравця, то ясновидця. Опанувавши себе, Фон Венк негайно вирушає в найближчий поліцейський відділок… Ннаступного ранку вся банда збирається в будинку Мабузе. Поки сам доктор спить, Георг виходить у двір і зауважує, що до будинку наближається поліція. Він біжить до Мабузе і повідомляє про те, що будинок оточений.

Дія 6