Верховна Рада України

Верхо́вна Ра́да Украї́ни (ВРУ) — єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальну будову та складається з 450 народних депутатів України, обраних на строк п'ять років на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що вповноважений ухвалювати закони.

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Повноваження народних депутатів України визначають Конституція та закони України. Народні депутати України можуть добровільно об'єднуватися у фракції.

Історія

Сейми та ради

Традиції українського парламентаризму сягають давньоруського віча — всенародних зборів середньовічної громади чи міста.

У XV столітті, у литовсько-польську добу, на українських землях з'явилася практика проведення зібрань шляхти — сеймів. Сейми мали декілька рівнів — від земського до загальнонаціонального Вального сейму.

У XVI столітті, під впливом традицій шляхетського сейму та елементів староруського віча, в Україні оформилася традиція проведення козацьких рад.

До початку XVII століття у Війську Запорозькому загальновійськова рада була головним органом влади серед козаків. Поряд із нею існували старшинська рада, у проведенні якої брала лише козацька верхівка, а також чорна рада, до участі якої окрім козаків залучали простолюдинів.

Після розколу Війська Запорозького на городове і низове, загальновійськова рада продовжувала бути головною в останньому. Натомість городові козаки, зазвичай, вирішували основні питання на старшинській або чорній радах.

У XVIII столітті чорні ради не проводилися. Традиції шляхетського і козацького парламентаризму знайшли своє продовження у дворянських зборах різних рівнів у Російській імперії, а також козацьких радах на Кубані.

Українська Центральна Рада

Першим попередником Верховної Ради України була Центральна Рада Української Народної Республіки, утворена 17 березня 1917 року. Вона розпочала розбудову української державності шляхом видання Універсалів.

Найвагомішим став IV Універсал, ухвалений 22 січня 1918 року, який проголосив одним із важливих завдань створення Конституції України. На останньому засіданні Центральної Ради 29 квітня 1918 року було ухвалено проєкт Конституції Української Народної Республіки — «Статут про державний устрій, права і вольності УНР».

Другим попередником Верховної Ради України можна вважати З'їзд хліборобів-землевласників за участю 8000 делегатів, який відбувся в Києві 29 квітня 1918 року і проголосив гетьманом України Павла Скоропадського. Цього ж дня було оголошено «Закони про тимчасовий державний устрій України», що мали слугувати за Конституцію держави до скликання Сойму. Однак Сойм так і не було скликано.

За цією тимчасовою Конституцією влада в Україні належала Гетьману, який призначав Отамана Ради Міністрів, а той подавав Гетьману свій Кабінет на затвердження.

Верховна Рада УРСР

Безпосереднім конституційним попередником Верховної Ради України була Верховна Рада УРСР.

Перший український радянський парламент було скликано 1938 року. Він заступив Всеукраїнський центральний виконавчий комітет — найвищий законодавчий орган Радянської України з 1917 року, що виступав головним опонентом Української Центральної Ради в Радянсько-українській війні 1917—1921 років.

Верховна Рада УРСР обиралася громадянами республіки на основі загального, рівного і прямого права. Проте самі вибори жорстко контролювалися Комуністичною партією України. За всю історію Рада скликалася 11 разів. Кількість депутатів становила 650 осіб, а після 1989 року була скорочена до 450. Строк повноважень був 4 роки. Від 60 % до 70 % складу парламенту становили комуністи.

Останні вибори до Верховної Ради УРСР в умовах існування Радянського Союзу відбулися 1990 року. Після ухвалення Акта проголошення незалежності України перетворилася на Верховну Раду України.

04 вересня 1991 року, після триразового голосування і погрози Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішене, синьо-жовтий національний прапор України урочисто було піднято над будівлею парламенту поруч із державним прапором Української РСР.

Після здобуття незалежності За Конституцією єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада — представницький орган, депутати якого обираються населенням на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Верховна Рада уповноважена розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів державної виконавчої або судової влади. Ті з них які не є такими, вирішуються виключно всеукраїнським референдумом.

Порядок призначення, підготовки, проведення референдуму, порядок визначення його результатів передбачено Законом України від 3 липня 1991 року «Про всеукраїнський і місцеві референдуми».

Рада зазвичай складається з 450 народних депутатів, правовий статус яких визначає закон «Про статус народного депутата України».

Порядок роботи Верховної Ради України визначається її регламентом, прийнятим українським парламентом 27 липня 1994 року. Верховна Рада працює сесійно. Для організації її роботи спеціально утворювалась Президія.

З метою здійснення законопроєктної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, віднесених до відання Верховної Ради, а також сприяння втіленню в життя законів та підзаконних актів, контролю за діяльністю державних органів і організацій Верховна Рада обирала з-поміж народних депутатів постійні комісії. Їх організацію і діяльність регламентував Закон «Про постійні комісії Верховної Ради України».

У середині 1995 року склалася небезпечна ситуація — різко загострилося протистояння владних структур, перш за все суб'єктів конституційного права України — Верховної Ради і Президента. Такий стан взаємовідносин державних органів негативно впливав на всі сторони життя держави, породивши економічну і політичну кризу і соціальне напруження в суспільстві. Однією з головних причин такого становища була відсутність нової демократичної Конституції України.

Враховуючи ситуацію, що склалася, Верховна Рада, як єдиний законодавчий орган з одного боку, та Президент, як голова держави і виконавчої влади — з іншого, сторони, які одержали свої повноваження безпосередньо від народу, уклали Конституційний договір «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України».

Договір набрав чинності з моменту підписання його Президентом та Головою Верховної Ради України 8 червня 1995 року. У статті 61 договору йшлося, що він діє до прийняття нової Конституції. Щодо положень чинної Конституції України 1978 року, то згідно з Конституційним договором, вони визнані чинними лише в частині, що узгоджується із зазначеним договором.

Так, Конституційний договір був основним правовим актом, який на той час мав забезпечити організацію і діяльність державного апарату України в період дії цього акта.24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення РФ до України, після чого ВРУ терміново зібралася, запровадивши в Україні воєнний стан.

Скликання Далі перелічено скликання Верховної Ради із роками роботи, датами першого засідання, виборів та виборчої системи, за якою було обрано скликання. +№1-ше скликання Верховної Ради України також вважалося останнім (12-м) скликанням Верховної Ради Української РСРдо 2000 року нумерація скликань Верховної Ради України продовжувала нумерацію скликань Верховної Ради Української РСР, тому 1-ше, 2-ге та 3-тє скликання іменувалися відповідно 12-м, 13-м та 14-м скликаннямиРокиДата набуття повноважень (першого засідання)у день набуття повноважень новим скликанням припиняються повноваження депутатів попереднього скликанняДата виборівдля виборів, що проходили у кілька турів, вказано лише дати першого та наступного другого туру без урахування додаткових перевиборів чи довиборівВиборча системаза мажоритарної виборчої системи кожний депутат обирався в окремому виборчому окрузі; за пропорційної — усі депутати обиралися за партійними виборчими списками у єдиному багатомандатному окрузі; за змішаної — половина обиралася за округами, а інша половина — за виборчими спискамиI (1-ше)1990—199415.05.19904 та 18 березня 1990МажоритарнаII (2-ге)1994—199811.05.199427 березня та 3/10 квітня 1994III (3-тє)1998—200212.05.199829 березня 1998ЗмішанаIV (4-те)2002—200614.05.200231 березня 2002V (5-те)2006—200725.05.200626 березня 2006ПропорційнаVI (6-те)2007—201223.11.200730 вересня 2007VII (7-ме)2012—201412.12.201228 жовтня 2012ЗмішанаVIII (8-ме)2014—201927.11.201426 жовтня 2014IX (9-те)з 201929.08.201921 липня 2019

Керівництво та структура

Голова Верховної Ради

Керівництво Верховною Радою України здійснює Голова Верховної Ради України, який обирається народними депутатами таємним голосуванням. Згідно зі статтею 88 Конституції України він: веде засідання Верховної Ради України; організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, ухвалені Верховною Радою України; представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України; проводить засідання Ради голів фракцій і Ради голів комітетів, на яких обговорюється порядок денний сесії. Остаточно порядок денний роботи сесії затверджується на засіданні Верховної Ради.

Заступники

Голові Верховної Ради України допомагають два його заступники, які обираються народними депутатами таємним голосуванням за пропозицією Голови.

Роботу Голови Верховної Ради України і його заступників забезпечують відповідні секретаріати.

Комітети

Для здійснення законопроєктних робіт, підготовки й попереднього розгляду питань, що належать до повноважень парламенту, утворюються комітети, які працюють постійно. Їх кількість і предметна спрямованість Конституцією і законами України не визначені. Тому чисельність комітетів Верховної Ради змінювалася, коливаючись від 20 до 24.

Кожного нового скликання на власний розсуд визначається з кількістю та назвами комітетів.

Верховна Рада IX скликання має комітети з питань:

правової політики; державного будівництва та місцевого самоврядування; соціальної політики та праці; охорони здоров'я, материнства та дитинства; молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму; науки і освіти; духовності; економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій; бюджету; фінансів і банківської діяльності; промислової політики і підприємництва; паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; будівництва, транспорту і зв'язку; аграрної політики і земельних відносин; у закордонних справах і зв'язках із СНД; екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією; національної безпеки й оборони; регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України; свободи слова та інформації; прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів; Європейської інтеграції.

Для сприяння роботі комітетів у структурі можуть створюватися підкомітети та робочі групи.

Крім парламентських комітетів, у структурі ВР України працюють також тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії.

Тимчасові спеціальні комісії утворюються для підготовки і попереднього розгляду питань, їм надаються права профільних комітетів, а для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, у ВР створюються тимчасові слідчі комісії. Але висновки зазначених комісій не є вирішальними для органів суду і слідства.

Апарат

Повноваження та завдання Внесення змін до Конституції України. Призначення всеукраїнського референдуму. Ухвалення законів.