Елмунд (; ? — близько 785) — король Кенту у 784—785 роках.
Життєпис Походив з Вессекської династії. Син Ефи та праправнук Кутреда, короля Вессексу. Його мати походила з Ескінгів — правлячої династії Кенту. Про молоді роки нічого невідомо.
У 784 році після смерті або загибелі короля Еґберта II, стрийко Еомунда — король Західного Кенту Геберт — зробив того королем Східного Кенту. З письмових джерел Елмунд відомий по єдиній хартії від 784 року, за якою король дарував землю монастирю в Рекалвері.
У 785 році після смерті Герберта став королем Західного Кенту. Тим самим після 725 року об'єднав Кент в єдине королівство. Цим занепокоївся Оффа, король Мерсії, що боявся втратити вплив на цю державу. Того ж року мерсійське військо вдерлося до Кенту, завдавши поразки Елмунду, який загинув. Новим королем став Оффа, який приєднав Кент до Мерсії.
Родина 1. Дружина (ім'я невідоме)
Діти: Альбурга
2. Дружина — донька Етельберта II, короля Кенту
Діти: Еґберт, король Вессексу
Джерела
Lapidge et al (Hrsg.): The Blackwell Encyclopaedia of Anglo-Saxon England. Wiley-Blackwell, Oxford u.a. 2001, ISBN 978-0-631-22492-1, S. 157—158 D. P. Kirby: The Earliest English Kings, Routledge, 2000, ISBN 978-0-415-24211-0.