Олександр Васильович Кривий (12 лютого 1949, Томськ — 2003) — український художник. Працював у жанрах монументальної та станкової скульптури.
Біографічна довідка У 1975 році закінчив художньо-графічний факультет Омського педагогічного інституту імені М. Горького.
Працював в Омську різьбярем художньо-виробничих майстерень, а також художником-реставратором музею образотворчого мисттецтва. З 1978 року – у Вінниці. Спочатку викладав гурток «Юний художник» при Палаці піонерів. З 1982 року до кінця 1990-х років працював на виробничо-художньому комбінаті.
Член Вінницької обласної організації Національної спілки художників України з 1987 року.
Учасник низки обласних, всеукраїнських та всесоюзних мистецьких виставок. Створював портрети і тематичні композиції, використовуючи гіпс та дерево.
Основні твори «Андрюша» (1981) «Сашко-футболіст» (1982) «Художниця» (1982) «Полковник І. Немець» (1983) «А. Шульга» (1984) «Н. Піросмані» (1986) «Пам'яті В. Попкова» (1986) «Мистецтвознавець Н. Іванець» (1986) «Нескорений» (1986) «Джерело» (1987) «Скульптор на пленері» (1987) меморіальна дошка С. Дудковському у Вінниці (1990-ті)
Джерела
Кривий Олександр Васильович / Л. Н. Гринюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-280