Моногра́фія («наукове дослідження, присвячене одній темі» , від «один, єдиний» та γράφω «пишу»Етимологічний словник української мови : у 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні  НАН України. — Т. 3:  Кора—М . — К.: Наук. думка, 1989. — 552 с. — Моногра́фія — С. 508.) — наукова праця, що належить одному чи кільком авторам, у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або кількох (тісно пов'язаних між собою) тем.

Наукова монографія є результатом науково-дослідної праці, що передбачає всебічне узагальнення та критичний аналіз теоретичного матеріалу з певної наукової проблеми або теми. Монографія розглядається як кваліфікаційна наукова праця та може замінювати дисертаційну роботу за певних умов. На відміну від підручника, в якому розглядається стан знань у певній галузі, основна мета монографії — представити первинне дослідження та оригінальну наукову роботу. Монографія є більш докладною та розгорнутою ніж наукова стаття. Призначені для інших дослідників і купуються переважно бібліотеками, монографії, як правило, публікуються окремими томами невеликим накладом.

Усталеною практикою серед науковців є завершення тривалого дослідження певної теми публікацією монографії, що містить детальний опис методики дослідження, представлення отриманих результатів та їхню інтерпретацію.

У бібліотекознавстві термін «монографія» позначає будь-яку несерійну публікацію, що складається з одного або декількох томів (обмеженої їхньої кількості). І саме це відрізняє її від серійних публікацій, як-от газети або часопису (журналу).

Вимоги до монографій В Україні спеціалізовані вчені ради зобов'язані приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук у вигляді опублікованої монографії за таких умовhttp://www.vak.org.ua/docs//prof_journals/requirements.pdf «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію». (Наказ ВАК України від 4 квітня 2000 року № 178. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.07.2000 за № 431 / 4652 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ВАК України від 07.04.2004 № 211 від 07.07.2008 № 437 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 07.05.2004 за № 580 / 9179 від 15.01.2009 за № 21 / 16037): Монографія повинна бути опублікована без співавторів. Монографія має обов'язково містити результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше в наукових фахових виданнях України або інших країн. Обсяг основного змісту монографії для здобуття наукового ступеня доктора наук у галузі гуманітарних та суспільних наук становить не менше 15 обліково-видавничих аркушів; у галузі природничих та технічних наук — не менше 10 обліково-видавничих аркушів. Наявність рецензій не менше двох докторів наук, фахівців за спеціальністю дисертації, про що має бути зазначено у вихідних даних монографії. Наявність рекомендації вченої ради наукової установи, організації або вищого навчального закладу про опублікування монографії, про що має бути зазначено в її вихідних даних. Наклад не менше 300 примірників. Наявність міжнародного стандартного номера книги ISBN. Повне дотримання вимог щодо редакційного оформлення монографії згідно з державними стандартами України. Наявність монографії у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено наказом голови ВАК України від 4 квітня 2000 року № 176 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 14.06.2000 за № 353/4574.

Монографія з відкритим доступом

Монографія з відкритим доступом — це наукова публікація, яка зазвичай знаходиться у відкритому доступі онлайн за відкритою ліцензією. Ці книги вільно доступні для громадськості, зазвичай через Інтернет. Вони є частиною руху відкритого доступу.

Див. також

Примітки

Посилання Монографія //

Наказ МОНмолодьспорту від 17 жовтня 2012 № 1112 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук»

Література ДСТУ 3017-95. ВИДАННЯ. ОСНОВНІ ВИДИ. Терміни та визначення.

Поліграфія та видавнича справа [Текст] : рос.-укр. тлумачний слов. / уклад.: Б. В. Дурняк, О. В. Мельников, О. М. Василишин, О. Г. Дячок. — Львів : Афіша, 2002. — 456 с. — ISBN 966-7760-79-0.