Мистецтво постмодерну — сукупність мистецьких рухів, які прагнули заперечити деякі аспекти модернізму, що виникли або розвивалися надалі. Загалом, такі рухи, як інтермедіа, артінсталяція, концептуальне мистецтво і мультимедіа, особливо ті, що містять відео, описані як постмодерн.

Є кілька рис, які дозволяють вважати твір мистецтва постмодерним; зокрема бриколаж, вживання слів напряму, як основний художній елемент, колаж, спрощення, , виконавське мистецтво, переробка минулих стилів і тем у сучасному контексті, а також зруйнування меж між витонченим і високим мистецтвом та та популярною культурою.Ideas About Art, Desmond, Kathleen K. John Wiley & Sons, 2011, p.148International postmodernism: theory and literary practice, Bertens, Hans , Routledge, 1997, p.236

Використання терміна Переважним терміном для мистецтва починаючи з 1950-х років є «контепорарі». Не все мистецтво позначене контемпорарі належить до постмодернізму, а охоплює також художників, які продовжують працювати в традиціях модерну і пізнього модерну, а також художників, які відкидають постмодернізм з інших причин. стверджує, «контемпорарі» — це ширший термін, а об'єкти постмодерну являють собою «підгалузь» руху контемпорарі.After the End of Art: Contemporary Art and the Pale of History Arthur C. Danto Деякі художники-постмодерністи сильніше відійшли від ідей мистецтва модернізму і немає консенсусу щодо того, що таке «пізній модерн» а що таке «пост-модерн». Постмодернізм відновив ідеї, які відкинула естетика модернізму. У живописі постмодернізм знову ввів подання.Wendy Steiner, Venus in Exile: The Rejection of Beauty in 20th-Century Art, New York: The Free Press, 2001, Деякі критики стверджують, що значну частину нинішнього «постмодерного» мистецтва, новітній авангардизм, слід все-таки класифікувати як мистецтво модернізму.Post-Modernism: The New Classicism in Art and Architecture Чарлз Дженкс

Крім опису певних тенденцій мистецтва контемпорарі, постмодерн також використовують для позначення фази мистецтва модернізму. Захисники модернізму, як от Клемент ГрінбергClement Greenberg: Modernism and Postmodernism , 1979. Retrieved June 26, 2007. , а також радикальні противники модернізму, наприклад Фелікс Гваттарі, який називає постмодернізм «останнім подихомFélix Guattari, the Postmodern Impasse in The Guattari Reader, Blackwell Publishing, 1996, pp109-113. » модернізму, взяли на озброєння цю позицію. Нео-консерватор описує постмодернізм як «творіння модернізму наприкінці свого тросу»Quoted in Oliver Bennett, Cultural Pessimism: Narratives of Decline in the Postmodern World, Edinburgh University Press, 2001, p131. . Жан-Франсуа Ліотар, в аналізі Фредеріка Джеймісона, не передбачає якогось окремого постмодерністського етапу, який би кардинально відрізнявся від періоду навпаки, постмодерністське невдоволення тим чи іншим стилем високого модернізму є частиною експериментів всередині самого високого модернізму, яке породжує нові модернізми.Fredric Jameson, Foreword to Jean-François Lyotard, The Postmodern Condition, Manchester University Press, 1997, pxvi. В контексті естетики і мистецтва, Жан-Франсуа Ліотар є визначним філософом постмодернізму.

Багато критиків вважають, що мистецтво постмодернізму походить від модернізму. Пропоновані дати переходу від модерну до постмодерну включають 1914 рік у Європі і 1962 або 1968 в Америці. , коментуючи дискусії про точну дату переходу від модернізму до постмодернізму, порівнює їх з обговоренням в 1960-х роках точного періоду існування маньєризму, чи відносити його початок безпосередньо після високого Відродження чи пізніше в тому столітті. Він зауважує, що такі дебати відбуваються регулярно, стосовно різних художніх рухів і періодів, але це не значить, що вони не важливі.James Elkins, Stories of Art, Routledge, 2002, p16. Завершення періоду постмодерністського мистецтва відносять до кінця 1980-х років, коли слово «постмодернізм» втратило значну частину свого критичного резонансу, і художні практики почали реагувати на вплив глобалізації та нових медіа.Zoya Kocur and Simon Leung, Theory in Contemporary Art Since 1985, Blackwell Publishing, 2005, pp2-3.

Американський марксистський філософ Фредерік Джеймісон стверджує, що умови життя і виробництва відбиватимуться на всій діяльності, включаючи мистецтво.

Жан Бодрійяр істотно вплинув на інспіроване постмодернізмом мистецтво і підкреслив можливості нових форм творчості.Nicholas Zurbrugg, Jean Baudrillard, Jean Baudrillard: Art and Artefact, Sage Publications, 1997, p150. Художник описує свої кольори day-glo як «гіперреалізацію справжнього кольору» і визнає, що Бодріяр вплинув на нього.Gary Genosko, Baudrillard and Signs: Signification Ablaze, Routledge, 1994, p154. Бодрійяр сам, починаючи з 1984 року, був досить послідовний у тому що мистецтво контемпорарі, особливо постмодерністське, поступалося зокрема модерністському мистецтву періоду після Другої світової війни, тоді як Жан-Франсуа Ліотар хвалив живопис контемпорарі і відзначив його еволюцію від мистецтва модернізму.Grebowicz, Margaret, Gender After Lyotard, State University of New York Press, 2007. Основні жінки-художниці двадцятого століття пов'язані з постмодерністським мистецтвом, оскільки значна частина теоретичного підґрунтя їхніх робіт походить від французького психоаналізу і феміністської теорії, які тісно пов'язані з постмодерністською філософією.de Zegher, Catherine (ed.) Inside the Visible", MIT Press, 1996Armstrong, Carol and de Zegher, Catherine, Women Artists at the Millennium, October Books / The MIT Press, 2006,

Крім усіх використань терміна постмодернізм є критики його правомірності. , наприклад, заявив, що немає такого поняття, як постмодернізм, і що можливості модернізму ще не вичерпані.William R. Everdell, The First Moderns: Profiles in the Origins of Twentieth-century Thought, University of Chicago Press, 1997, p4. Хоча використання цього терміна як свого роду скоропису для позначення деяких післявоєнних «шкіл», які застосовують відносно специфічні матеріальні та універсальні методики, стало звичайним від середини 1980-х років, але теоретичні основи постмодернізму як часового або епістемічного поділу, як і раніше викликають дуже багато суперечок.The Citadel of Modernism Falls to Deconstructionists, — 1992 critical essay, The Triumph of Modernism, 2006, Hilton Kramer, pp218-221.

Визначення постмодернізму Постмодернізм описує течії, які виникли на основі, але відрізняються від тенденції модернізму.The Originality of the Avant Garde and Other Modernist Myths , Publisher: The MIT Press; Reprint edition (July 9, 1986), Part I, Modernist Myths, pp.8–171 Загальними визначеннями конкретних трендів модернізму є формальна чистота, , мистецтво заради мистецтва, достовірність, універсальність, і революційні або реакційні тенденції, тобто авангард. Парадокс - це мабуть, найважливіша модерністська ідея, проти якої виступає постмодернізм. Парадокс був центральним у справі модерністів, яку започаткував Мане. Різні порушення зображальних засобів, які ввів Мане в образотворче мистецтво, висунули на перше місце передбачувану взаємну винятковість реальності і репрезентації, дизайну і уявлення, абстракції та реальності. Включення парадоксу дуже стимулювало художників від Мане до концептуалістів.

Статус авангарду є спірним: багато інституцій  стверджують, що далекоглядність, перспективність, передовість, прогресивність мають вирішальне значення для місії мистецтва в сьогоденні, і тому постмодерністське мистецтво суперечить цінностям «мистецтва нашого часу». Постмодернізм відкидає ідею просування або прогресу в мистецтві як таку, і, таким чином, покликаний спростувати «міф авангарду». була однією з тих, хто проголосив, що авангардизм вже скінчився, а нова мистецька епоха є пост-ліберальною і пост-прогресивною.The Originality of the Avant Garde and Other Modernist Myths Rosalind E. Krauss, Publisher: The MIT Press; Reprint edition (July 9, 1986), Part I, Modernist Myths, pp.8–171, Part II, Toward Post-modernism, pp. 196—291. Гризельда Поллок вивчала і виступила проти авангарду та сучасного мистецтва в серії новаторських книг, в яких переглянула мистецтво модернізму і водночас переосмислили постмодерністське мистецтво.Fred Orton and Griselda Pollock, Avant-Gardes and Partisans reviewed. Manchester University Press, 1996. .Griselda Pollock, Differencing the Canon. Routledge, London & N.Y., 1999. .Griselda Pollock, Generations and Geographies in the Visual Arts. Routledge, London, 1996. .

Однією з особливостей постмодерністського мистецтва є змішання в ньому високої і низької культури через використання промислових матеріалів і образів поп-культури. Використання низьких форм мистецтва також було частиною і модерністських експериментів, як показано в шоу Кірка Варнеду і 1990-91 року під назвою Високе і низьке: масова культура і сучасне мистецтво в Нью-Йоркському Музеї сучасного мистецтваMaria DiBattista and Lucy McDiarmid, High and Low Moderns: literature and culture, 1889—1939, Oxford University Press, 1996, pp6-7. . Цю виставку повсюдно розкритикували в той час як єдину подію, яка могла зібрати разом і Гілтона Крамера в хорі презирства. Постмодерністське мистецтво відоме своєю здатністю стирати відмінності між тим, що сприймається як витончене або високе мистецтво і тим, що зазвичай розглядають як низьке мистецтво або кітч.General Introduction to Postmodernism . Cla.purdue.edu. Retrieved on 2013-08-02. Хоча експерименти з розмиття кордонів між високим і низьким мистецтвом траплялися і в модернізмі, але такі практики зажили повного схвалення лише після настання постмодерністської ери. Постмодернізм ввів елементи меркантильності, кітчу, естетику кемпу у свій художній контекст; постмодернізм бере стилі з минулих періодів, такі як готика, Ренесансу і бароко, і змішує їх, ігноруючи їхнє оригінальне використання у відповідних періодах.

Фредерік Джеймсон стверджує, що постмодерністські роботи позбавлені будь-яких претензій на спонтанність і безпосередність вираження, використовуючи замість них стилізацію і переривчастість. Проти цього визначення виступають Чарлз Гаррісон і Пол Вуд, які вважають, що стилізація і переривчастість були притаманні і модерністам, що добре проявилося в творчості таких художників, як Мане та Пікассо.Charles Harrison and Paul Wood, Art in Theory, 1900—2000: An Anthology of Changing Ideas, Blackwell Publishing, 1992, p1014.

Одне стисле визначення постмодернізму відкидає модерністські великі оповіді художнього спрямування, ліквідує кордони між високими і низькими формами мистецтва і порушує жанрові домовленості за допомогою зіткнень, колажів і фрагментації. Постмодернізм вважає всі твердження нестійкими і нещирими, і тому іронія, пародія, і гумор є єдиними твердженнями, які або перегляд не можуть скасувати. Іншими визначальними рисами є «плюралізм і різноманітність».Michael Woods: Art of the Western World, Summit Books, 1989, p323.

Попередники в авангарді