Історична бібліографія Україніки

Історична бібліографія Україніки Найдавнішими бібліографічними реєстрами україніки є бібліотечні каталоги Київського (т. 1–5. 1854–58), Новоросійського (т. 1–3. 1878–93) та Харківського (кн. 1–2. 1884–91) університетів (нині це, відповідно, — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Одеський національний університет, Харківський національний університет), а також Київської духовної академії (кн. 1–, 1878–88; кн.  — колишньої Полоцької унійної бібліотеки [К., 1906]).

Над репертуаром західноукраїнських видань працювали І.Левицький (1801–93, «Киевская старина», 1888, т. 21, кн. 5) та Кароль, а згодом — Станіслав Естрайхери (1-ша частина їхньої праці, 7 томів, охоплювала 120 тис. видань 1800—1900; 2-га, 4 томи, — 140 тис. 1455—1799; 3-тя, 23 томи, — друки 15–18 ст.; 4-та, 4 томи, — друки 1881—1900; 2 томи вийшли додатково).

Наддніпрянські видання свого часу були досить повно представлені в каталогах Київської міської публічної бібліотеки (відділ ім. В.Юзефовича, 1899) та бібліотеки Л.Ідзіковського (1902–15; див. також Ідзіковські).

Покажчик літератури, що була видана 1798—1897 у Російській імперії українською мовою, вперше склав Д.Дорошенко («Науковий ювілейний збірник Українського університету в Празі, присвячений панові президентові Чесько-словенської республіки, професору, доктору Т. Г. Масарикові», ч. 1. Прага, 1925; доповнення Ф.Максименка в рукопису).

Реєстрація поточної української літератури провадилася в журналах «Киевская старина» та «Записки Наукового товариства імені Шевченка» (т. 2–116, 1893—1913; у наступних виданнях такого розділу не було).

1896—1916 були опубліковані російськомовні біографічні словники: І.Левиц[ь]кий «Прикарпатс[ь]ка Русь в XIX-м в(і)ц(і)» (т. 1, вип. 1–4: Ангелович-Барв(і)нскій. Льв(і)в, 1898–); Н.Сумцов «Діячі українського фольклору» (Н.Сумцов «Малюнки з життя українського народного слова». Х., 1910); І.Павловський «Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII в.» (Полтава, 1912; перше доповнення — Полтава, 1913); І.Павловський «Полтавцы» (Полтава, 1914); Ф.Арістов «Карпато-русские писатели» (т. 1. М., 1916); див.: «Русский биографический словарь», т. [1–25], М.; С.-Петербург–Петроград, 1896—1918).

Засновниками ретроспективної бібліографії історії України вважаються О.Лазаревський («Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях». — «Черниговские губернские ведомости», 1853, № 45–46), Г.Милорадович («Иностранные сочинения о Малороссии». — «Черниговские губернские ведомости», 1859, № 24–31) та В.Межов («Библиографический указатель галицко-русской литературы». — «Основа», 1862, № 6 і окремо). З цієї тематики підготував покажчик також Д.Дорошенко («Указатель источников для ознакомления с южной Русью». — СПб., 1904).

Широку україніку містять російськомовні: 1) покажчики книжок і статей: а) з історії Росії за: 1800–54 — В.Межов «Русская историческая библиография» (т. 1–3. СПб., 1892–93); 1855–64 — П.Ламбін, Б.Ламбін «Русская историческая библиография. Годы 1855–64» (СПб., 1861–84); 1865–76 — В.Межов «Русская историческая библиография за 1865—1876 гг. Включительно» (т. 1–8. СПб., 1882–90); б) з історії слов'янознавства — «Обозрение трудов по славяноведению, 1908–13» (СПб.; Пг., 1909–18); 2) загальні та спеціальні огляди джерел: В.Іконников «Опыт русской историографии» (т. 1, кн. 1–2. К., 1891–92; т. 2, кн. 1–2. К., 1908); Є.Якушкін «Обычное право русских инородцев» («Чтения в Обществе истории и древностей российских», 1899, т. 4); Ф.Леонтович «История русского права» (т. 1. Варшава, 1902); С.Громачевський «Библиографический указатель литературы по русской нумизматике» (Житомир, 1904); Д.Зеленін «Библиографический указатель русской этнографической литературы о внешнем быте народов России, 1700—1910» (СПб., 1913).

Огляди біобібліографії робіт окремих вчених та історії установ і орг-цій містяться в працях: І.Левицький «Реєстр наукових і літературних праць проф. Михайла Грушевського» («Науковий збірник, присвячений професорові М.Грушевському». Львів, 1906); «Гимназия высших наук и Лицей кн. Безбородька» (вид. 2-ге, СПб., 1881); «Академические списки Императорского университета Св. Владимира, 1834—1884» (К., 1884); «Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Св. Владимира, 1834—1884» (К., 1884); А.Маркевич «Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета: Историческая записка и академические списки» (Одеса, 1890); «Историко-филологический институт кн. Безбородка в Нежине, 1875—1900» (Ніжин, 1900); «… 1901–12» (Ніжин, 1913); «Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования, 1805—1905» (Х., 1908); «Юридический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования, 1805—1905» (Х., 1908); «Систематический перечень изданий Киевской комиссии для разбора древних актов с 1845 по 1910 гг.» («Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России», вип. 1. К., 1911); «Московское археологическое общество в первое пятидесятилетие его существования, 1864—1914» (т. 2. М., 1915); «Список книг, продаваемых в конторе редакции журнала „Труды Императорской Киевской Духовной Академии“» [К., 1916].

Індексації періодики були присвячені покажчики: [І.Новицький] «Киевлянин» (під ред. В.Шульгіна, 1864–78 [вид.: 1880]), Ф.Николайчик «Журнально-газетные статьи и материалы по южнорусской истории» («Киевская старина», 1885, січень, березень); «Университетские известия. Официальная часть» (1861–84 [вид.: 1887]); «Труды Императорской Киевской Духовной Академии» (1860—1904 [вид.: 1905]); «Подольские епархиальные ведомости» (1862—1905 [вид.: 1907]); «Киевская старина» (1882—1906 [вид.: Полтава, 1911]; рецензії: «ЗНТШ», 1912, т. 109. С. 166—177).

Реєстр ілюстрацій містили покажчики: «Изображения людей знаменитых или чем-нибудь замечательных, принадлежащих по рождению или заслугам Малороссии» (П.Бекетов; М., 1844); Б.Гринченко «Каталог Музея украинских древностей В. В. Тарновського» (т. 2. Чернігів, 1900); «Приложение к № 7 „Земского Сборника Черниг.[овской] г.[убернии]“ 1900 г.».

Реєстр указів підготував С.Рубінштейн («Хронологический указатель указов и правительственных распоряжений по губерниям Западной России, Белоруссии и Малороссии за 240 лет, с 1652 по 1892 г.», Вільно, 1894; перше продовження — 1895); реєстр спогадів — С.Мінцлов [та М.Мінцлова] («Обзор записок, дневников, воспоминаний, писем и путешествий, относящихся к истории России и напечатанных на русском языке», вип. 1–6. Новгород; Петроград, 1911—1915).

Л.Савелов уклав «Библиографический указатель по истории, геральдике и родословию российского дворянства» (вид. 2-ге, Острогожськ, 1897); Г.Милорадович опублікував «Родословную книгу Черниговского дворянства» (т. 1–2. СПб., 1901); В.Модзалевський — «Малороссийский родословник» (т. 1–4. К., 1908–14); В.Лукомський і В.Модзалевський — «Малороссийский гербовник» (СПб., 1914).

Реєстр видань земств уклав В.Каратаєв «Библиографический обзор земской статистической и оценочной литературы со времени учреждения земства, 1864—1903 гг.» (вип. 1–2. СПб., 1906–13. Катериносл. та Полтав. губ.). 1893 у С.-Петербурзі побачив світ «Систематический указатель литературы о евреях на русском языке со времени введения гражданского шрифта (1708 г.) по декабрь 1889 г.».

Історія української бібліографії Першою інституцією з української бібліографії стала створена 1909 Науковим товариством імені Шевченка у Львові Бібліографічна комісія, вона видавала «Матеріяли до української бібліографії».

У часи Державності 1917–21 та «Розстріляного відродження» центрами І.б.у. були: Всенародна бібліотека України (нині Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського), Історична секція УАН, де в журналі «Україна» під керівництвом М.Грушевського друкувалися щорічні огляди українознавчої літератури (дані за 1926–30), Науково-дослідна кафедра історії української культури ім. Д.Багалія (з 1930 — Науково-дослідний інститут історії української культури імені академіка Д.Багалія; голова Бібліографічної комісії — Антон Козаченко; була видрукована «Бібліографія історії України, Росії та українського права, краєзнавства й етнології за 1917—1927 роки» з окремим додатком за 1928 рік), до певної міри, Істпарт (див. Істпарти; Й.Хандрос і Е.Ланда підготували «Публікації істпартів, істмолів та істпрофів України». Х.–К., 1932). Роботи з І.б.у. проводилися також у Львові (І.Калинович «Українська історична бібліографія, 1914–23». — «ЗНТШ», Львів, 1924, т. 134 і окремо; А.Заїкіна, В.Заїкін «Матеріяли до бібліографії української історії, 1930–31». — «Записки чина св. Василія Великого», 1936, т. 6, вип. 1–2) та Празі (Д.Дорошенко «Огляд української історіографії», Прага, 1923).

Державна бібліографія була представлена виданнями: «Літопис українського друку» (1924–30); «Літопис друку УСРР» (1935); «Літопис друку. Книги (1936–41; 1946–53)»; «Літопис книг» (Х.–К., 1954); «Літопис періодичних видань» (Х.–К., 1935, 1973–97), «Літопис друку: Журнальні статті» (Х., 1936–41); «Літопис друку УРСР: Журнальні статті» (Х., 1942–45 [вид.: 1948–49]); «Літопис журнальних статей» (Х.–К., 1946); «Літопис друку: Газетні статті» (Х., 1937–41, 1944–53); «Літопис газетних статей» (Х.–К., 1954).

Початки української бібліографії другого ступеня заклали Михайло Ясинський («Бібліографічна робота на Радянській Україні в 1926 [… 1928] році»; назва змінювалася; К., 1927–30), Ф.Максименко («Матеріяли до краєзнавчої бібліографії України, 1847—1929». К., 1930) та Є.-Ю.Пеленський («Бібліографія української бібліографії». Львів, 1934).

Загальні покажчики підготували: О.Гуцало («Ucrainica: Книжки і неперіодичні видання, 1914–17». — «Наше минуле», 1918, ч. 1) та С. О. Єфремов («Українознавство», К., 1920). М.Сагарда підготував огляд «Україніка в російських журналах» («Україна», 1928, № 6 (31)); В.Сиповський — «Україна в російському письменстві, 1801–50» (К., 1928); В.Січинський — «Чужинці про Україну: Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть» (вид. 1-ше. Львів, 1938; вид. 2-ге, доповнене. Прага, 1942). Реєстр видань із укр. фольклору — «Бібліографія літератури з українського фольклору» (К., 1930) — уклав О. Ю. Андрієвський. Микола Іванченко та Яр. Стешенко підготували «Систематичний каталог видань Всеукраїнської Академії наук, 1918—1929» (К., 1930; три річні додатки М.Сагарди).

Були опубліковані біобібліографічні словники: «Деятели революционного движения в России» (т. 1–3, 5. М., 1927–34); О.Шведова «Историки СССР» (під редакцією І.Кобленця; М., 1941), О.Луговий (Овруцький-Швабе) «Визначне жіноцтво України» (Торонто, 1942), «Систематична бібліографія праць акад. Д.Багалія за 50 років, 1878—1927» («Юбілейний збірник на пошану акад. Дм. Йв. Багалія», К., 1927); «Матеріяли до бібліографії друкованих праць акад. М.Грушевського за 1905—1928» («Ювілейний збірник на пошану акад. М. С. Грушевського», т. 3. К., 1929).

На еміграції вийшли «Бібліографічний покажчик наукових праць української еміграції, 1920—1931» П.Зленка (Прага, 1932) та «Українська еміграція» С.Наріжного (ч. 1. Прага, 1942; ч. 2. К., 1999). В.Ігнатієнко підготував «Бібліографію української преси, 1816—1910» (Х., 1930); М.Білінський, Н.Співачевська, І.Кревецький — «Часописи Поділля» (Вінниця, 1928), В.Кордт — «Чужоземні подорожі по Східній Европі до 1700 р.» (К., 1926).

Побачили світ огляди літ-ри з: історії Церкви (Н.Глубоковський «Русская богословская наука в ее историческом развитии и новейшем состоянии». Варшава, 1928), історії визвол. змагань (С.Постніков «Библиография русской революции и гражданской войны, 1917—1921». Прага, 1938), історії УСС (покажчики П.Зленка у зб. «За державність», ч. 5–7, 1935–36, та І.Шендрика в книзі «Золоті ворота», Львів, 1937, й окремо «Матеріали до бібліографії Січових стрільців», Львів, 1937).