Квінтон Форчун (, 21 травня 1977, Кейптаун) — південноафриканський футболіст, що грав на позиції півзахисника, який виступав за ряд відомих європейських клубів, включаючи «Манчестер Юнайтед», «Атлетіко Мадрид» і «Болтон Вондерерз». Він також зіграв 53 матчі за збірну ПАР, включаючи матчі на чемпіонаті світу 1998 і 2002 років. Останнім клубом футболіста став за англійський «Донкастер Роверс».
Клубна кар'єра Народився 21 травня 1977 року в місті Кейптаун. У віці 14 років Форчун виїхав з ПАР, де ще діяв режим апартеїду, до Англії, де почав виступати за молодіжний склад лондонського клубу «Тоттенхем Готспур», але так ніколи і не зіграв за основний склад. Через труднощі з отриманням дозволу на роботу у Великій Британії., Форчун поїхав в Іспанію, де спочатку виступав за «Мальорку», а потім перейшов в «Атлетіко Мадрид», здобувши золотий дубль у сезоні 1995/96, проте здебільшого виступав за другу команду.
У складі мадридського клубу Форчун дуже нечасто з'являвся, проте зміг привернути до себе увагу Сера Алекса Фергюсона. Як наслідок, 1 серпня 1999 року англійський клуб «Манчестер Юнайтед» придбав Форчуна з «Атлетіко» за 1,5 мільйони фунтів стерлінгів. Південноафриканський футболіст дебютував за «червоних дияволів» 30 серпня 1999 року в матчі проти «Ньюкасла». У першому сезоні африканець зіграв лише у 6 матчах Прем'єр-ліги, але зумів забити два найважливіших голи. Переможний гол в зустрічі з «Мідлсбро» 4:3, і переможний гол на 75-ій хвилині у ворота «Бредфорда». Крім того він зробив дубль на клубному чемпіонаті світу 2000 року проти австралійського «Саут-Мельбурна». Всього в усіх турнірах за сезон він провів 12 матчів, в яких було забито 4 досить важливі м'ячі. Крім того з «Юнайтед» він став чемпіоном, проте не зіграв достатньої кількості матчів для отримання медалі. Також провів на лаві Квінтон увесь матч виграного Міжконтинентального кубка 1999 року проти «Палмейраса» (1:0).
Форчун спочатку був куплений як заміна для Раяна Гіггза і виступав в основному на лівому фланзі півзахисту. Згодом, однак, виявилися оборонні здібності Форчуна, і він став виступати на позиціях центрального півзахисника або лівого крайнього захисника, що було пов'язано із серйозною травмою Єспера Блумквіста, що раніше грав там. У другому сезоні Квінтон багато забивав на передсезонних зборах. А в 4 турі зробив дубль в матчі проти все того ж «Бредфорда». Однак той матч був чи не останнім для Форчуна в тому сезоні. Травми і просто непотрапляння до складу знову залишили Форчуна без медалі, незважаючи на чемпіонство його команди. За 2 сезони всього 15 офіційних матчів у Прем'єр-лізі за «дияволів». Ситуація не змінювалася, і в наступні два роки. Форчун дуже мало грав, в сезоні 2001/02 він провів 6 ігор в основі, а в черговому чемпіонському сезоні 2002/03 зіграв лише у 9 матчах, що було на один менше, ніж необхідні для отримання золотої медалі. Тим не менш, він був нагороджений медаллю переможця Ліги Прем'єр-ліги за спеціальним дозволомUnited Review The Official Matchday Programme Volume 65 Issue 7.
Перед сезоном 2003/04 Фергсюсон почав перебудову, у команді з'явився Кріштіану Роналду, а Форчун в тому сезоні, на пару з Філом Невілом, фактично був основним лівим захисником команди, провівши 23 гри в чемпіонаті, 18 з яких в старті, а також мав стабільне місце в основі на матчах Ліги чемпіонів. Форчун навіть забив надважливий виїзний м'яч в ворота «Порту» в 1\8 фіналу. Португальці зусиллями Бенні Маккарті вирвали перемогу 2:1. А у матчі відповіді на «Олд Траффорд» пізній гол Коштіньї дозволив закінчити матч з рахунком 1:1, в результаті якого англійський клуб покинув турнір, а португальський згодом здобув трофей.
Той сезон так і залишився для Квінтона єдиним у статусі основного, оскільки у новому сезоні Юнайтед купив у «Парі Сен-Жермен» Габріеля Хейнце і аргентинець витіснив південноафриканця зі складу. Після цього Квінтон підміняв Гіггза, іноді граючи навіть в центрі півзахисту. У липні 2005 року 28-річний південноафриканський гравець постраждав від травми колінного хряща в тренуванні лише через три дні після початку підготовки до сезону «Манчестер Юнайтед». Після тривалого відновлення футболіст до кінця сезону 2005/06 не зіграв жодного матчу, після чого покинув клуб.
Після проходження перегляду в клубі «Болтон Вондерерз» Форчун перейшов у клуб, зігравши в сезоні 2006/07 кілька матчів у Прем'єр-лізі на позиції лівого крайнього захисника. Проте в матчі проти «Арсеналу» (3:1) він отримав травму, після чого провів за «Болтон» лише один кубковий матч проти «Донкастер Роверз» (4:0), після чого був відпущений. Він був на переглядах в клубах «Блекберн Роверз», «Сендерленд» і «Шеффілд Юнайтед», але безрезультатно.
У жовтні 2008 року, після того, як він був понад рік без клубу, італійський клуб «Брешія» оголосив про підписання Форчуна; трансфер був остаточно оформлений 23 жовтня, коли Форчун підписав з італійським клубом контракт терміном на рік, проте зігравши лише один матч у Серії В, африканець покинув клуб і 2 лютого 2009 року на правах вільного агента перейшов в бельгійський клуб «Тюбіз», де провів другу половину сезону, проте зайняв з командою передостаннє 17 місце і вилетів з вищого дивізіону. По закінченні сезону 2008/09 він був відпущений клубом.
4 серпня 2009 року Форчун підписав піврічний контракт з англійським клубом англійського Чемпіоншипу «Донкастер Роверс», у якому, непогано дебютувавши, зазнав нової травми й 4 лютого 2010 року покинув команду.
У 2012 році Форчун повернулася до «Манчестер Юнайтед», щоб тренуватися з резервною командою, працюючи над тренерським дипломом, який він отримав у 2013 році, також працював скаутом команди по Африці.
2014 року Форчун був помічником тренера молодіжної команди «Каріфф Сіті» до 21 року, працюючи з колишнім товаришем по команді Уле Гуннаром Сульшером, перш ніж покинути свій пост в лютому 2015 року.
Квінтон також працював на британському каналі ITV4 під час висвітлення матчів Кубка африканських націй у лютому 2015 року.
Виступи за збірну 14 вересня 1996 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної ПАР в матчі проти Кенії (1:0).
У лютому 1998 року він брав участь у Кубку африканських націй 1998 року у Буркіна Фасо, на якому був запасним гравцем і зігравши у 4 матчах, в усіх виходячи на заміну, в тому числі і у програному фіналі проти Єгипту. Проте вже влітку на чемпіонаті світу 1998 року у Франції Форчун був основним гравцем, зігравши зі старту у всіх трьох матчах своєї збірної на турнірі, де вона не вийшла з групи.
У 2000 році Форчун за збірною посіла третє місце на Кубку африканських націй 2000 року у Гані та Нігерії. Він також брав участь у Олімпійських іграх в Сіднеї в цьому році. Після поразки в першій грі проти Японії (1:2), Форчун забив зі штрафного удару перший гол збірної у грі проти Бразилії і допоміг своїй команді здобути несподівану перемогу 3:1. Проте будучи ключовим гравцем команди його відсутність відчувалась під час третього групового матчу з Словаччиною, яка ПАР програла 1:2 і не вийшла з групи.
У 2002 році він знову обраний для участі в Кубку африканських націй 2002 року у Малі, але Південна Африка вилетіла на стадії чвертьфіналу від господарів турніру, а Квінтон зіграв у трьох матчах. Того ж року він взяв участь у чемпіонаті світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, але знову ж таки південноафриканці покинули турнір на груповому етапі. Тим не менш саме там Форчун забив свій перший гол за збірну у грі проти Парагваю з пенальті (2:2). Це був останній міжнародний турнір для Форчуна, оскільки після «мундіалю» кілька ключових гравців команди, серед яких і Форчун, залишаили національну команду після приходу нового головного тренера Ефраїма Машаби.
У 2004 році Стюарт Бакстер переконав Форчуна, а також Бенні Маккарті і Шона Бартлетта повернутись до лав «бафана-бафана», після чого Квінтон зіграв ще у чотирьох матчах Він провів свій останній міжнародний матч 26 березня 2005 року проти Уганди (2:1) в кваліфікаційному матчі за КАН та чемпіонат світу 2006 року. Під час цього матчу він забив свій другий і останній гол у південноафриканській збірній. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 48 матчів, забивши 2 голи.
Статистика виступів
Клубна
|1995–96 || «Мальорка» || Сегунда Дивізіон |8||1 ||colspan="2"|—||colspan="2"|—||colspan="2"|—||8||1 |- |1995–96||rowspan="5"| «Атлетіко» ||rowspan="5"| Ла Ліга |3||0||colspan="2"|—||colspan="2"|—||colspan="2"|—||3||0 |- |1996–97 |1||0||colspan="2"|—|| || || || ||1||0 |- |1997–98 |0||0||colspan="2"|—|| || ||colspan="2"|—||0||0 |- |1998–99 |2||0||colspan="2"|—|| || || || ||2||0 |- !Всього !6!!0!!colspan="2"|—!! !! !! !! !!6!!0 |- |1996–97||rowspan="4"|«Атлетіко Б» ||rowspan="4"| Сегунда Дивізіон |30||2||colspan="2"|—||colspan="2"|—||colspan="2"|—||30||2 |- |1997–98 |31||1||colspan="2"|—||colspan="2"|—||colspan="2"|—||31||1 |- |1998–99 |21||4||colspan="2"|—||colspan="2"|—||colspan="2"|—||31||1 |- !Всього !81!!7!!colspan="2"|—!!colspan="2"|—!!colspan="2"|—!!81!!7
|1999–00||rowspan="8"|«Манчестер Юнайтед»||rowspan="8"| Прем'єр-ліга |6||2||colspan="2"|—||0||0||4||0||12||4 |- |2000–01 |7||2||0||0||2||0||1||0||11||2 |- |2001–02 |14||1||0||0||0||0||5||0||19||1 |- |2002–03 |9||0||0||0||1||0||6||0||16||0 |- |2003–04 |23||1||3||0||1||0||7||2||35||3 |- |2004–05 |17||0||6||1||4||0||5||0||33||1 |- |2005–06 |0||0||0||0||0||0||0||0||0||0 |- !Всього !76!!6!!9!!1!!8!!0!!28!!2!!126!!11 |- |2006–07||«Болтон Вондерерз»||Прем'єр-ліга |6||0||1||0||0||0||colspan="2"|—||7||0
|2008–09||«Брешія»|| Серія B |1||0|| || ||colspan="2"|—||colspan="2"|—||1||0
|2008–09||«Тюбіз»|| Ліга Жупіле |9||0|| || ||colspan="2"|—||colspan="2"|—||9||0
|2009–10||«Донкастер Роверз» || Чемпіоншип |6||1||0||0||1||0||colspan="2"|—||7||1 |- !colspan="3"|Всього !173!!11!! !! !! !! !! !! !!225!!16
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Чемпіон Іспанії (1): «Атлетіко»: 1995–96 Володар Кубка Іспанії (1): «Атлетіко»: 1995–96 Володар Міжконтинентального кубка (1): «Манчестер Юнайтед»: 1999 Чемпіон Англії (3): «Манчестер Юнайтед»: 1999–00, 2000–01, 2002–03 Володар Кубка Англії (1): «Манчестер Юнайтед»: 2003–04 Володар Кубка англійської ліги (1): «Манчестер Юнайтед»: 2005–06 Володар Суперкубка Англії (1): «Манчестер Юнайтед»: 2003 Срібний призер Кубка африканських націй: 1998 Бронзовий призер Кубка африканських націй: 2000
Примітки
Посилання