Рікардо Фаччо (, 12 березня 1907, Дурасно — 9 вересня 1970) — уругвайський і італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за клуби «Амброзіана-Інтер» та «Насьйональ», а також національні збірні Уругваю і Італії.
Триразовий чемпіон Уругваю.
Клубна кар'єра
У дорослому футболі дебютував 1931 року виступами за команду клубу «Насьйональ», в якій провів два сезони. За цей час виборов титул чемпіона Уругваю.
У 1933 році перейшов до складу клубу «Амброзіана-Інтер» якраз перед фінальними матчами кубка Мітропи проти віденської «Аустрії», що відбувались на початку вересня. Протистояння двох суперзірок європейського футболу того часу Джузеппе Меацци з «Амброзіани» і Маттіаса Сінделара з «Аустрії» завершилось на користь австрійця, що забив фіналі три голи проти двох у італійського нападника (2:1, 1:3)Подробиці кубка Мітропи 1933. У Серії А Фаччо дебютував 17 вересня 1933 року у грі проти «Про Верчеллі» (0:0). Протягом трьох сезонів був основним гравцем команди, двічі здобував срібні нагороди чемпіонату.
1936 року повернувся до клубу «Насьйональ». Цього разу провів у складі його команди чотири сезони. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще два титули чемпіона Уругваю.
19 лютого «Насьйональ» повинен був грати проти аргентинського «Естудьянтеса» в міжнародному турнірі Ріоплатенсе. Перед матчем вболівальники аргентинської команди вели себе дуже агрессивно, навіть демонстрували зброю, щоб налякати уругвайський футболістів. Перед матчем у роздягальню клубу зайшов один з членів делегації «Насьйоналя» і звернувшись до Фаччо, який був капітаном команди, попросив подумати про життя гравців і грати не надто активно, щоб програти матч. Фаччо розлютився і вигнав делегата з роздягальні, після чого з палкою промовою звернувся до гравців, сказавши в кінці: «Що б не трапилося, ми виграємо цей матч за нашу честь, за «Насьйональ», за нашу країну і за наші сім'ї».
Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Белья Віста», за команду якого виступав у 1941 році.
Виступи за збірні 1933 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю у товариській грі проти збірної Аргентини (2:1)Матч Уругвай - Аргентина, 21 січня 1933 року. За два тижні зіграв ще один матч і знову проти аргентинської збірноїМатчі за збірну Уругваю.
Щоб виступати у серії А Фаччо отримав італійське громадянство, так як мав італійське коріння. Завдяки цьому був запрошений до складу національної збірної Італії. Відіграв у 1935—1936 роках пять матчів, в тому числі у двох поєдинках кубка Центральної Європи, виграного італійцями.
Після повернення на батьківщину зіграв ще один матч у складі збірної Уругваю у 1938 році. У кубку Маньябуру уругвайці поступились сусідам-аргентинцям з рахунком 0:1.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1947 року, очоливши тренерський штаб клубу «Насьйональ». Досвід тренерської роботи обмежився цим клубом.
Помер 9 вересня 1970 року на 64-му році життя.
Статистика виступів
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Чемпіон Уругваю (3): «Насьйональ»: 1933, 1939, 1940 Срібний призер Серії А (2): «Амброзіана-Інтер»: 1934, 1935 Фіналіст Кубка Мітропи (1): «Амброзіана-Інтер»: 1933 Володар кубка Центральної Європи (1): Італія: 1933—1935
Примітки
Посилання
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». Профіль на сайті archivio.inter.it Футболісти, що грали у складі кількох збірних на сайті RSSSF.com