Пили́пів Поті́к (Поті́к) — 1) урочище з однойменним струмком, яке тягнеться уздовж яру між Забуччям та Ірпенем і повертає на схід уздовж правого берега річки Буча в межах Ірпеня; 2) хутір в урочищі; 3) історичний кут на північному заході Ірпеня.
Назва
Назва походить від гідроніму струмка Пилипів Потік.
Згідно з народною етимологією, урочище назвали за ім'ям самітника Пилипа. За переказами, ніби там, де впали його сльози, що лилися потоками під час молитви в лісі, забив струмок. Відтоді до святого джерела почали приходити сотні прочан.
Топонім Пилипів Потік майже невідомий більшості мешканців кута, оскільки місцеве населення постійно змінювалося унаслідок припливу переселенців.
У 1930-х роках ця місцевість у межах міста, що прославилася як «бандитський район», мала назву Бара́ки, а згодом Машторф — від заводу «Ірпіньторфмаш». Район видобутку торфу називали БТР (Бучанська торфорозробка). Ділянка незабудованої діброви вище плавнів річки Буча і боліт відома місцевим як Чорний Гай.
Жартівлива назва кута — Болото (на болоті). Місцеві називають новобудови району халупами на болоті через забудову деяких житлових комплексів у колишній заболоченій місцевості. Залишки боліт збереглися поблизу заводу «Ірпіньторфмаш».
Урочище Верхів'я урочища Пилипів Потік починається на лінії Забуччя — Романівка. По яру тече однойменний струмок. Далі Пилипів Потік тягнеться на північ уздовж яру між Забуччям та Ірпенем і повертає на схід уздовж правого берега річки Буча в межах Ірпеня.
Хутір У 1803 і 1839 роках Пилипів Потік згадується як хутірПлан земельного участка, оспариваемого помещицей Полуботковой у помещика Головинского. 1803 г. // ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр. 856. .
Домінік П'єр Де ля Фліз у своїй книзі «Медико-топографічний опис… Київської округи» (1854) повідомив, що хутір лежить уздовж річки Пилипів Потік і болота між лісами. У лісах на той час водилось багато вовків. На хуторі було всього дві бідні хати, в яких мешкало 10 чоловіків і 8 жінок. На невеликих городах вони сіяли озимий хліб. Худоби не тримали. На хуторі також була стара корчма без вікон, яку утримував єврей. Водночас «селяни дуже мало горілку вживають і [тому] немає п'яниць».
1923 року верхів'я урочища Пилипів Потік разом зі Стоянкою увійшло до складу Романівської сільрадиАрхипова С. І. Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект // Регіональна історія України. Зб. наук. статей / Гол. ред. В. Смолій; Відп. ред. Я. Верменич. НАН України. Інститут історії України; Відділ історичної регіоналістики. — Вип. 9. — : Інститут історії України, 2015. — С. 183—198.. Східну частину поглинув Ірпінь.
На мапі РКЧА 1932 року хутір із назвою Потік позначений у верхів'ї урочища, за межами сучасного Ірпеня.
Розвиток місцевості
На початку ХХ сторіччя намітилися дві тенденції розвитку Ірпеня — відпочинкова (дачна) і промислова. Між прибічниками обох тенденцій точилася боротьба. У селищі активно велася дачна забудова. Водночас підприємці попри протести дачників добивалися дозволу на промислово-виробничу діяльністьЗборовський А. Історія Ірпінського краю. — К., 2017..
У плавнях річки Буча розпочався видобуток торфу. У 1929 році при торфопідприємстві відкрили фабрично-заводську школу і навчальні майстерні. 1935 року в майстернях почали виготовляти торфодобувні агрегати. Згодом на їхній базі заснували завод «Ірпіньторфмаш». Для робітників Бучанської торфорозробки в Пилиповому Потоці поставили тимчасове житло барачного типа. У 1930-х роках ця місцевість, яка отримала назву Бараки, зажила лихої слави. 1932 року голова Ірпінської ради констатував, що місцева влада не змогла тут навести лад і приборкати «хуліганство різного ґатунку».
Хоча після Другої світової війни в Ірпені функціонувала машинобудівна, деревообробна, легка промисловість та промисловість будівельних матеріалів, місто, передусім, розвивалося як лікувально-оздоровчий центр республіканського значення. Цьому сприяли кліматичні умови та склад порід місцевих дерев. Особливе значення приділялося розвиткові курортів для дітей. У 1970-1980-х роках заборонялося створення нових промислових підприємств і навіть планувалося винести окремі виробництва, як наприклад, меблеву фабрику, за межі міста. Специфіка курортного міста відбилася і на топоніміці кута. Одна з вулиць тут мала назву Санаторна (згодом Мечникова).
До кінця ХХ сторіччя в Пилиповому Потоці панувала одноповерхова житлова забудова.
1999 року збудовано комплекс Державного податкового університету.
На початку ХХІ сторіччя на території Пилипового Потоку (на вулицях Мечникова, Сковороди, Академіка Ромоданова, Миколи Сингаївського, Джерельній) розпочалося зведення багатоквартирних будинків, що супроводжувалося нещадною вирубкою лісу.
+Приватний сектор на вул. СингаївськогоНайстаріша і найколоритніша мешканка кутка — 90-річна Елеонора Савчук із козами Чайкою й Даною (2016)
Криничка
За переказами, митрополит Петро Могила описував Приірпіння як місцевість на восьми джерелах, одним з яких могла бути лісова криничка, відома згодом як Чернеча, що на сучасній вулиці Мечникова. Назву отримала через те, що поруч оселились ченці (черниці), які перебралися сюди після закриття більшовиками монастиря. Криничка шанувалася православними як свята. За цілющою водою, як повідомляв журнал «Глобус» за 1926 рік, приїздили хворі з усієї країни. Люди не тільки пили воду, але й обмивалися неюІрпінська криничка // Глобус. — 1926. — № 22.. За переказами, вода зцілює захворювання печінки. Біля джерела віряни поставили дзвіницю. Черниці постійно правили молебні. З 1929 року в рамках антирелігійної боротьби влада марно намагалася заборонити відвідування кринички. Люди, які приходили за зціленням, кидали у криницю монети. Старожили повідомляли, що ця традиція проіснувала до 1980-х років. 2019 року, після понад десяти років клопотань з боку громадськості, криницю реконструювали.
У кілометрі від Чернечої Кринички розташоване урочище з іншою криницею. Рішенням 35-ї сесії Київської обласної ради V скликання від 21 жовтня 2010 року № 866-35-V тут створили гідрологічний заказник місцевого значення «Криничка».
2016 року екологи забили на сполох щодо стану гідрологічного заказника. Невелику водойму, яку утворювали води стоку джерела, осушили. Навколо розрівняли землю і порушили природний ландшафт. Виникла загроза зникнення джерела. Також порушуються санітарні норми користування водою. Активісти постійно намагаються звернути увагу місцевої влади, забудовників і громадськості до проблем «Кринички». Попри те, що в криниці майже цілодобово набирають воду, люди байдуже віднеслися до ініціатив і не підтримали жодну вимогу. 2017 року три петиції не набрали необхідної для розгляду цього клопотання на сесії міськради кількості голосів.
Від джерела отримала свою назву вулиця Джерельна. +Ікони біля Чернечої кринички. 1926КриничкаСтрумок в урочищі
600-річний дуб «Прадуб»
В урочищі ще залишилася діброва Чорний Гай зі сторічними дубами. Найстарішим був 700-річний дуб, який ріс на території УДФСУ. Охоплення стовбура — 6,1 м. За станом на 2010 рік дуб загинув. Після загибелі цього дерева найстарішою природною пам'яткою став 600-річний «дуб Прадуб». Пам'ятку оголошено рішенням Київської обласної ради від 17 червня 2010 р. № 739-32-V. Прадуб розташований на перехресті вулиць Лисенка та Мечникова. На висоті 1,3 м тридцятиметровий дуб має стовбур 5,9 м в охопленні.
У зв'язку з активною забудовою дерево хворіє.
Боротьба проти знищення Чорного Гаю і зелених зон
На початку ХХІ сторіччя забудовники нещадно вирубають сторічні дуби та інші дерева. Це викликало протести місцевих мешканців. Частково активістам удалося відстояти невеликий сквер на місці Чорного Гаю між вулицями Миколи Сингаївського і Сковороди.
Протягом кількох років тривала боротьба за інший сквер — на розі вулиць Джерельної і Мечникова (колишньої Санаторної). Ця ділянка лісу належала приватним власникам. У червні 2017 року місцеві мешканці підписали відповідну петицію до міської радиПетиція про заборону знищення дерев на вул. Новооскольській (біля ЖК «Синергія 2»). Зрештою 24 серпня 2021 року, на День Незалежності, після двох місяців роботи на цій ділянці урочисто відкрили сквер Мами. На його облаштування витратили сім мільйонів гривень, які пожертвували забудовники.
Громада також веде боротьбу за збереження ландшафтного заказника «Мужеловський» (понад 4 гектари). У лісопарку росте 610 дерев, серед яких багато віковічних дубів і сосен. 2018 року міська влада планувала відвести 10 соток під забудову медичної клініки. Однак непрозорість виділення ділянки викликала у активістів підозри щодо наміру чиновників віддати лісопарк під забудову чергового багатоквартирного будинку. Було зібрано 850 підписів проти забудови паркуСесія в Ірпені: міська рада відверто проігнорувала вимоги громади, яка захищає зелену зону поблизу дитячої лікарні.
У травні 2020 року в рекреаційній зоні «Мужеловський» водоканал розпочав бурити свердловину. 20 травня активісти і квартальний комітет, який об'єднав 36 будинків приватного сектора, знову розпочали акції протесту«Провісники» будівельного Апокаліпсису в «Мужеловському»
Установи та заклади
Завод «Ірпіньторфмаш» Державний податковий університет Стадіон УДФСУ Супермаркети «Новус» (2017-2019), згодом «Фора» на Сингаївського, 2-П, другий магазин «Фора» на Григорія Сковороди, 11, «Білла» (2018-2020), згодом «Траш» на Мечникова, 108, «АТБ» на Сингаївського, 2-Т і Григорія Сковороди, 13. Дитсадочок «Колібрі» ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» Дитячий санаторій «Ясний» Дитячий санаторно-оздоровчий центр «Дружний» (київського заводу «Радар») Миколаївський храм Православної церкви України Протестантська церква +Дитсадочок «Колібрі»Супермаркет «Білла»Миколаївський храм (ПЦУ)
Житлові комплекси
Новобудови зводилися в районі Чорного Гаю. Будівництво супроводжувалося вирубкою діброви. Активісти назвали ситуацію вкрай критичною. На території Пилипового Потоку з 30 га озеленених територій залишилося лише 2 гаПлан забудови Ірпеня перевиконано на 7 років наперед. Київська правда. — 03.09.2018.
Частина житлових комплексів стоїть у колишній заболоченій місцевості. По майбутній території ЖК «Академквартал», «Синергія-2» і «Rich Town» протікав струмок, який, щоправда, сховали в колектор.
Мешканці мікрорайону потерпають від надвисокої щільності забудов і нестачі об'єктів інфраструктури. Найбільші проблеми стосуються забезпечення житлових комплексів електроенергією, газом та якісною водою. Немає достатньої кількості паркомісць. У мікрорайоні, в який може вселитися близько 12 тисяч осіб, немає школи. Дитячий садочок розрахований всього на 300 дітей.
У 2010-ті роки масштабною проблемою Ірпеня стала незаконна забудова міста. У більшості випадків будівництвом займались не будівельні компанії, а окремі особи навіть без оформлення ФОП. В ухвалі Печерського суду № 82849323 від 25 червня 2019 року, зазначалось, що такі особи виступали замовниками будівництва об'єктів нерухомого майна, залучали підрядні організації, після введення багатоповерхових житлових будинків в експлуатацію здійснювали внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із використанням послуг державних реєстраторів та приватних нотаріусів і набували їх у власність.
За таких обставин, в Ірпені були створені та налагоджені безперешкодні умови для здійснення підприємницької діяльності в сфері будівництва багатоповерхових житлових будинків без реєстрації в податкових органах як суб'єктів господарювання. На думку ДБР та ГПУ, це стало можливим «внаслідок злочинних домовленостей із працівниками правоохоронних органів та інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які у свою чергу вживали заходів, спрямованих на укриття та лобіювання інтересів підприємців в обмін на отримання неправомірної вигоди для себе».