Са́кси (, , старосаксонськ. Sahson, , , , ) — одне з давніх германських племен.
Протягом VIII і IX століть сакси Старої Саксонії перебували в постійному конфлікті з франками, королівством яких на той час правила династія Каролінгів. Після тридцяти трьох років завойовницьких походів під проводом лорда-короля та імператора Карла Великого, починаючи з 772 року і закінчуючи приблизно 804 роком, франки перемогли саксів, змусили їх прийняти християнство та захопили територію Старої Саксонії, приєднавши її до Каролінгського домену.
Історія Первинне місце їхнього оселення було в Нордальбінгії — приблизно на території сучасного Гольштейну на північ від річки Ельба.
У 200—400 нашої ери сакси перекочували на південь — на землі, що пізніше стали зватися Вестфалія та Естфалія. Частина саксів разом з англами та ютами у V столітті переселилася на Британські острови, де згодом склалося нове етнічне утворення англосакси.
Сакси в Британії
Сакси разом із англами, фризами та ютами вторглися на острів Британія приблизно в час розпаду Західної Римської імперії. Саксонські рейдери висаджувалися на східні та південні береги Британії століттями раніше, що спонукало до будівництва прибережних фортів під назвою Litora Saxonica. До кінця римського правління в Британії багатьом саксам та представникам інших народів було дозволено оселитися в цих областях як землеробам.
Сакси та інші племена вперше масово прибули до Британії в рамках угоди про захист корінних британців від набігів піктів, ґелів тощо. Історичні джерела Historia Brittonum і Гільдас Мудрий повідомляють, що британський король Вортігерн дозволив германським воєначальникам, пізніше названим ченцем Бедою Преподобним як Генгіст і Горса, поселити свій народ на острові Танет в обмін на їхню службу найманцями. Згідно з Бедою Генгіст маніпулював Вортігерном, щоб той надав більше землі та дозволив прибути більшій кількості поселенців, проклавши таким чином шлях для германського заселення Британії.
Гільдас повідомляє, що сакси були знищені у напівміфічній битві при горі Бадон за 44 роки до того, як він написав свою історію. Тому їхнє завоювання Британії тимчасово припинилося. Тоді ж бере свій початок історія про легендарного короля Артура. Проте англійський історик VIII століття Беда розповідає, як пізніше відновилася саксонська експансія. Він написав, що це призвело до швидкого захоплення всієї Південно-Східної Британії та заснування англосаксонських королівств.
Виникли чотири окремі саксонські королівства:
Східні сакси: створили королівство Ессекс. Середні сакси: створили провінцію Міддлсекс. Південні сакси: на чолі з королем Еллою створили королівство Сассекс. Західні сакси: створили королівство Вессекс.
У період правління від Еґберта до Альфреда Великого королі Вессекса, отримавши статус бретвальди, зуміли об'єднати країну. Пізніше вони реорганізували її в королівство Англія перед вторгненням вікінгів.
Континентальні сакси
На початку 6-го століття континентальні сакси оселилися на берегах Рейну. У 531 сакси разом з франками завоювали королівство Тюрингія. Володіння саксів розширилися на південь на схід до річки Унструт.
У 718 мажордом франків Карл Мартел напав на саксів за їх підтримку Нейстрії. У 743 Карломан почав іншу війну з саксами за їх допомогу герцогу Баварії Оділону. Згодом Карл Великий переміг континентальних саксів, навернувши їх до християнства, включив їхні землі у свою імперію після тривалих воєн (772—804).
Етимологія слова «сакси» не до кінця з'ясована. Античні автори, у яких вперше згадується це слово, виводили його від типової зброї саксів — довгого прямого ножа (seax [ˈsæɑks]).
Ареал розселення З II століття охоплює приблизно Східні Нідерланди, сьогоднішні німецькі землі Вестфалія (Westfalen), Нижня Саксонія (Niedersachsen) (без територій, заселених племенами фризів (Friesen), Гольштейн, Мекленбург і північ Саксонії-Ангальт (Sachsen-Anhalt).
У римських джерелах, починаючи з III століття, трапляються скарги на морський розбій та піратство саксів.
У період III-V століття частина саксів поруч із англами та ютами переселилася в південну частину острова Британії. Унаслідок силового захоплення земель і злиття з англами вони перетворилися на спільність англосаксів, яка стала панівною на Британських островах.
Мова
Мова саксів стала основою англосаксонської мови, з якої розвинулася сучасна англійська мова. Звідси в ірландській та інших кельтських мовах назву племені саксів вживають для позначання сучасних англійців: в ірландській «Sasana» (Англія) і «Sasanach» (англійці), у гельській «Sasunn» (Англія) і «Sasunnach» (англійська); хоча в інших мовах ці назви ведуться від племені англів.
Нинішня узагальнена назва країни «Англія» походить від назви племені англів, а назва таких територій як Вессекс (Wessex, «West-Saxons», західні сакси), Ессекс (Essex, «East-Saxons»), східні сакси), Сассекс (Sussex, «South-Saxons», південні сакси) і Міддлсекс (Middlesex, «Middle-Saxons», середні сакси) вказує на їх походження від саксонських поселенців.
Культура Соціальна структура Аж до підпорядкування та навернення в християнство Карлом Великим континентальні сакси зберігали свій стародавній племінний лад. Важливі питання вирішували на щорічних зборах старійшин племені, яке називалося «Тінг» (порівн. нім. «Ding» або англ. «Thing»).
Історик Беда Преподобний у 730 році зазначив, що «старі (тобто континентальні) сакси не мають короля, проте ними керують кілька елдорменів (або сатрапів), які під час війни кидають жереб на лідерство, але хто у мирний час рівні у владі». Територія під контролем саксів була поділена на три провінції — Вестфалію, Остфалію та Ангрію; вони складалися з приблизно ста пагі () або Гауе. Кожен гау мав свого власного сатрапа з достатньою військовою силою, щоб знищити цілі села, які протистояли йомуGoldberg, 473..
Релігія
Релігійні звичаї саксів були тісно пов'язані з їхньою політичною практикою. Щорічні ради всього племені починалися зверненнями до богів. Вважається, що процедура, за якою князів обирали під час війни шляхом жеребкування, мала релігійне значення: присутня була довіра божественному провидінню, тому сакси керувалися випадковим прийняттям рішеньGoldberg, 474.. Існували також священні ритуали та предмети, такі як стовпи під назвою Ірмінсул. Сакси вважали, що вони з’єднують небо і землю, як і інші схожі приклади дерев або сходів до неба в численних релігіях. Карл Великий наказав зрубати один такий стовп у 772 році поблизу фортеці Ересбург.
Племена в складі саксів Вестфали Вестфали жили переважно між Рейном і Везером, їхнє ім'я означало «західні люди», тобто західні сакси.
Остфали Остфали, «східні люди», жили між Везером і Ельбою.
Енгри Енгри займали серед саксів центральне положення, як в географічному, так і в культурно-громадському відношенні. У їхніх землях на Везері знаходилося Маркло, місце щорічних зборів.
Див. також Англосакси
Література Thompson, James Westfall. Feudal Germany. 2 vol. New York: Frederick Ungar Publishing Co., 1928. Reuter, Timothy. Germany in the Early Middle Ages 800–1056. New York: Longman, 1991. Reuter, Timothy (trans.) The Annals of Fulda. (Manchester Medieval series, Ninth-Century Histories, Volume II.) Manchester: Manchester University Press, 1992. Wallace-Hadrill, J. M., translator. The Fourth Book of the Chronicle of Fredegar with its Continuations. Connecticut: Greenwood Press, 1960. Stenton, Sir Frank M. Anglo-Saxon England. 3rd ed. Oxford University Press, 1971. Bachrach, Bernard S. Merovingian Military Organisation, 481–751. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1971. Goldberg, Eric J. "Popular Revolt, Dynastic Politics, and Aristocratic Factionalism in the Early Middle Ages: The Saxon Stellinga Reconsidered." Speculum, Vol. 70, No. 3. (Jul., 1995), pp 467–501. Hummer, Hans J. Politics and Power in Early Medieval Europe: Alsace and the Frankish Realm 600–1000. Cambridge University Press: 2005.
Примітки
Джерела James Grout: Saxon Advent, part of the Encyclopædia Romana Saxons and Britons Info Britain: Saxon Britain