Данило Євменович Кудря ( — після 1961) — політичний, військовий, банківський і кооперативний діяч.

Біографія Данило Євменович народився 9 грудня 1885 року на хуторі Березівський (Полтавська губернія) в заможній селянській родині.

Закінчив Казанське піхотне училище (1906). Учасник російсько-японської війни 1904-1905 та Першої світової війни, штабс-капітан (1916). 1908-18 - член Партії соціалістів-революціонерів. 1917 - голова солдатського комітету 41-го корпусу.

У 19154 році закінчив агрономічний факультет Київського політехнічного інституту.

У жовтні 1917 році Генеральний секретаріат Української Центральної Ради призначив Кудрю комісаром Південно-Західного фронту, наприкінці 1917 його обрано головнокомандувачем.

У 1918 році примкнув до партії боротьбистів. Від серпня 1919 року - керівник протиденікінського боротьбистського підпілля в Одесі. Згодом, до жовтня 1919 - заступник наркома продовольства УСРР, виступав проти більшовицької так званої продовольчої диктатури.

У 1920 році один із керівників Харківського губернського комітету Української комуністичної партії (боротьбистів), потім член КП(б)У, очолював продовольчий відділ Галицького революційного комітету 1920.

З 1920–30-ті роки на керівній кооперативній, господарській, фінансовій роботі.

У 1922 році як член правління Українбанку в Харкові був одним з перших акціонерів українсько-американського видавничого товариства комуністичного спрямування «Космос». Восени 1928 як управитель Укрсільбанку - чільний учасник таємних переговорів із західноукраїнською кооперацією у Львові та Варшаві «під дахом» Повноважного представництва СРСР у Польщі й загальним керівництвом «українського» радника Повпредства Юрія Коцюбинського. Кооперація УСРР виділила західноукраїнським колегам товарний кредит у 100 тисяч золотих рублів - харківські урядовці розраховували таким чином опанувати розгалужену мережу кооперативів Західної України. Але задум зазнав фіаско.

Був ініціатором створення й заступником голови правління (фактичним керівником) пайового товариства «Укрробсельтеатр», що його формально очолював Панас Любченко, метою якого була фінансова підтримка вітчизняного театрального мистецтва. Діяльний учасник українізації опери 1920-х років, особисто брав участь у переговорах щодо ангажування низки провідних московських співаків (А. Нежданової, Л. Собінова та ін.) для виконання партій українською мовою в оперних театрах Харкова, Києва і Одеси.

Початок 30-х років голова тресту Дніпроелектросільськомбінатів (ДЕСК).

У 1931 році директор Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства.

Заарештований 12 грудня 1934 на посаді директора Всеукраїнської контори Банку фінансування соціалістичного сільського господарства СРСР за обвинуваченням у належності до керівного центру «Контрреволюційної підпільної боротьбистської організації». Тоді ж виключений з КП(б)У. Кудрі інкримінувалося, що «як управитель Всеукраїнської контори Сільськогосподарського банку, на ґрунті своїх націоналістичних переконань, у період 1932–34 років провадив шкідницьку діяльність у справі фінансування сільського господарства». 28 березня 1935 виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві засуджений до 7 років позбавлення волі. Після подання апеляції справа Кудрі вдруге розглядалася 7-18 червня 1935 року Спецколегією Верховного суду УСРР, яка засудила його до страти. Президія ЦВК УСРР замінила вирок 10 роками таборів. Покарання відбував у відділеннях Дальлагу НКВС СРСР у Хабаровському краї РРФСР. Звільнений 10 квіт. 1947. До 20 травня 1948 працював майстром з переробки овочів у «Торгплодовочі» м. Бєлгород Курської області. Згодом завідував Харабалинським опорним пунктом Всесоюзного НДІ консервної промисловості в с. Харабали Астраханської області (РРФСР).

Вдруге заарештований 12 травня 1950 року Управлінням Міністерства державної безпеки СРСР по Астраханській області.

Згідно з постановою Особливої наради при міністрі держбезпеки СРСР від 19 серпня 1950 року, «за належність до есерів й націоналістичної організації» засланий на поселення до Акмолинської області Казахської РСР.

Військова колегія Верховного суду СРСР від 4 серпня 1956 року скасувала вирок від 28 березезня 1935 року «за відсутністю складу злочину».

30 листопада 1956 року Судова колегія з кримінальних справ Верховного суду РРФСР скасувала постанову щодо Кудрі Особливої наради при МДБ СРСР від 19 серпня 1950 року.

Згодом мешкав на станції Пєрєдєлкіно під Москвою, листувався з Юрієм Смоличем, не приховуючи власної української національної ідентичності.

Джерела та література Москальов Б. Г., Москальова Н. П. Перші директори ХІМЕСГ. Сільський інженер. 2006. 18 вересня - 30 жовтня (№ 68). С. 6. Рубльов О. С. Кудря Данило Євменович //