Іва́н Іва́нович Патук (11 червня 1922 — 17 березня 2020) — радянський військовик, полковник РА, учасник Другої світової війни.
Життєпис Народився 1922 року в селі Кіпті Козелецького району Чернігівської області. Закінчив Олишівську школу; по спеціальному набору без вступних екзаменів 1939 року прийнятий курсантом Харківського військово-піхотного училища.
Навчання закінчив достроково, в званні лейтенант у липні 1941 року направлений до 223-ї стрілецької дивізії, котра доукомплектовувалася особистим складом й технікою в одному із сіл Харківської області. Командир 1-го стрілецького взводу 1-го стрілецького батальйону, 1037-й стрілецький полк 223-ї стрілецької дивізії, Південно-Західний фронт. В тому часі полк відходив з боями на схід, наносячи удари по противнику вночі. У одному з таких боїв Іван Патук із ординарцем ліквідували понад 15 вояків противника.
Зазнав поранення, проходив лікування та навчався на курсах. У вересні 1942 року переведений на Туапсинський стратегічний напрямок — в склад 82-го стрілецького полку 32-ї стрілецької дивізії. Зазнав важкого поранення у бою, після виздоровлення знову повернувся на фронт. Кінцем 1942 року як помічник начальника штабу полку з розвідки (32-га дивізія 11-го гвардійського стрілецького корпусу). Брав участь у вигнанні нацистських сил з території Краснодарського краю, дійшов до Таманського півострова. Брав участь у боях за Керч і Севастополь.
Нагороджений орденом Червоної Зірки — за бій в січні 1943 року, коли було ліквідовано гарнізон в аулі Лашукай (Адишейська АО).
7 травня 1944 року брав участь у штурмі Сапун-гори при звільненні Севастополя. Командував розвідувальним батальоном, котрий 15 квітня біля Сапун-гори захопив в полон 8 солдатів ворога. При штурмі Сапун-гори командував загоном в 130 чоловік з 27-ма ручними кулеметами, зуміли вийти на гребінь гори. Звідти загін пішов в нацистський тил — до Севастополя. До 12 травня здійснювали ліквідацію ворожих сил біля Херсонського аеродрому, з полонених формували колони та відсилали в Бахчисарай.
У складі 32-ї Таманської стрілецької дивізії брав участь у звільненні від нацистів Білорусі та Прибалтики. Кінець війни зустрів в Кенігсберзі.
Після війни продовжив службу в РА. Закінчив військову академію ім. Фрунзе, скерований в Київський військовий округ. Перебував біля витоків створення навчального центру «Десна».
1962 року переведений до Севастополя на посаду начальника цивільної оборони, 1963-го йому присвоєне звання полковника. Очолював ветеранську організацію «Ветерани героїчної оборони та звільнення Севастополя».
Помер 17 березня 2020 року.
Нагороди орден Червоного Прапора 2 ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня орден Вітчизняної війни 2-го ступеня 2 ордени Червоної Зірки орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За трудову доблесть» почесний знак «За заслуги перед Севастополем».
Тричі обирався депутатом Севастопольської міської ради.
Серед 10 представників Криму був учасником параду Перемоги 2005 року в Москві.
Примітки
Джерела Патук Іван Іванович