Сирійський вілаєт або вілаєт Дамаск (Salname-yi Vilâyet-i Suriye ("Щорічник Сирійського вілаєту"), Syria vilâyet matbaası, Suriye [Сирія], 1300 . на вебсайті Hathi Trust Digital Library.) — вілаєт Османської імперії, що утворився 1865 року з частин еялетів Дамаск, Триполі та Сідон з площею 62,180 км². Припинив існування 1918 року після поразки Османської імперії у Першій світовій війні.

Історія У 1865 році в рамках реформи часів Танзімату з колишнього еялету Дамаск було створено Сирійський вілаєт. До нього було долучено частини Триполійського та Сідонського еялетів. Адміністративним центром стало місто Дамаск. Втім самого початку санджак Єрусалим перебував в особливому становищі. У 1872 році той остаточно отримав статус мутасаррифату й відокремився від Сирійського вілаєту.

У 1884 році розроблялися плани щодо розділення вілаєтиу, з якого повинен був утворитися самостійний вілаєт під назвою Південна Сирія (або Палестина), втім султанський уряд зрештою відмовився від цієї ідеї. У 1888 році з прибережних санджаків Сирійського вілаєту було утворено вілаєт Бейрут. У 1895 в області річки Йордан було утворено самостійний мутасаррифат Карак, що не підпорядковувався валі (губернатору) Сирії.

Водночас почалася розбудова залізничної мережі. У 1895 році прокладено залізницю від Дамаска до Бейрута. У 1906 році завершено будівництво залізниці, що зв'язала міста Дамаск і Хама з Алеппо, а звідти зі Стамбулом. У 1908 році залізниця була прокладена до Медіни і Мекки, встановивши транспортний зв'язок з вілаєтом Хиджаз.

Під час Першої світової війни вілаєт був однією з найважливіших провінцій Османської імперії, звідки рухалися війська та необхідний провіант і реманент для Суецького, а потім Палестинського фронтів. Водночас провінція страждала через посуху та голод, що викликало заворушення, які були придушені валі Джемаль-пашею. Тут відбувалися важливі битви між османськими та англо-французькими військами. Наприкінці 1917 року санджаки було охоплено арабським повстанням. Зрештою у 1918 році окуповано військами Антанти, а араби увійшли до Дамаска. Незабаром на короткий час став основою Сирійського королівства. У 1920 році як мандатну територію передано Франції.

Структура У 1865—1872 роках вілаєт складався з 10 санджаків санджаків: Дамаск, Карак, Хама, Хауран, Єрусалим, Бейрут, Латакія, Наблус, Акка, Триполі.

У 1873—1888 роках мав 9 санджаків: Дамаск, Карак, Хама, Хауран, Бейрут, Латакія, Наблус, Акка, Триполі.

У 1888—1895 роках мав 4 санджаки: Дамаск, Карак, Хама, Хауран.

У 1896—1918 роках складався з 3 санджаків: Дамаск, Хама, Хауран. Столицею вілаєту був ДамаскFirst Encyclopaedia of Islam: 1913–1936, Volume II, p. 909. BRILL, 1927, 1993. .

Валі Рашид Паша (1865—1871) Субхі Паша (1871—1873) Шериф Мехмед Реуф Паша (1873—1874) Ісад Паша (1874—1875) Ахмед Хамді Паша (1875—1876) Ахмед Паша (1876—1877) Кучюк Омар Февзі Паша (1877—1878) Алі Гайдар Мідхат Паша (1878—1879) Хамді Паша (1880—1885) Рашид Нашид Паша (1885—1888) Мехмед Назіф Паша (1888—1889) Мустафа Асім Паша (1889—1891) Топал Осман Нурі Паша (1891—1892) Шериф Мехмед Рауф Паша (1892—1894) Нурі Осман Нурі Паша (1894—1895) Гасан Паша (1896—1897) Назим Паша (1897—1906) Шукрі Паша (1906—1909) Ізмаїл Фазіл-бей (1909—1911) Ізмаїл Галіб-бей (1911—1912) Кіазим Паша (1912—1913) Аріф-бей (1913) Мехмед Аріф-бей Мардін (1914) Джемаль Паша (1915) Азми Паша (1915—1916) Тахсин-бей (1916—1918) Мехмед Джебель Паша (1918) Шакрі Паша (1-2 жовтня 1918)

Населення Відповідно до перепису 1885 року в вілаєті мешкало 1 млн осіб. У 1897 році після остаточної територіальної реформи в Сирійському вілаєті мешкало 701,812 особи. Більшість населення становили араби, втім також мешкали курди, турки, ассирійці, черкеси.

Примітки

Джерела Rogan, Eugene L. (2002-04-11). Frontiers of the State in the Late Ottoman Empire: Transjordan, 1850—1921. Cambridge University Press. pp. 52–55. ISBN 978-0-521-89223-0. Servet Mutlu Late Ottoman population and its ethnic distribution (англ.) // Turkish Journal of Population Studies: журнал. — Ankara: Hacettepe University, 2003. — July (vol. 25). — P. 3–38 Bruce Masters. The Arabs of the Ottoman Empire, 1516—1918: A Social and Cultural History. — Cambridge University Press, 2013. — 277 с. — ISBN 9781107033634.