Законодавство щодо застави за тару (також відоме як система відшкодування застави чи «депозит за пляшки») — будь-який закон, який вимагає утримання грошової застави (депозиту) на тару з-під напоїв (багаторазового або одноразового використання) в точці продажу. Коли тара повертається в авторизований центр викупу (або точку роздрібної торгівлі у деяких юрисдикціях), депозит частково або повністю повертається тому, хто її повернув (передбачається, що первинний покупець).
Уряди можуть приймати закони щодо утримання застави за тару з кількох причин, включаючи, наприклад: для стимулювання переробки і доповнення наявних програм утилізації, щоб зменшити використання енергії і матеріалів для упаковки; для таргетованого зменшення сміття з пляшок для напоїв вздовж доріг, річок та озер, а також на іншій суспільній або приватній власності (таки номінальний депозит дає економічний стимул, щоб очистити накопичення сміття; це є важливим джерелом доходу для бідних осіб і неприбуткових громадських організацій) для продовження часу корисної роботи сміттєзвалищ, створення яких фінансується за рахунок платників податків. Не погашена сума застави часто використовується дистриб'юторами або виробниками напоїв/пляшок для покриття витрат системи (включаючи плати за обробку, сплачену продавцям, або плату, щоб збирати, сортувати і транспортувати упаковку) або передається державним органам, задіяним у фінансуванні екологічних програм.
Історія «A & R Thwaites & Co» в Дубліні, Ірландія, 1799 року повідомило про продаж штучної «газованої води» і що вони заплатять 2 шилінга за дюжину повернутих пляшок. «Schweppes», який також був у бізнесі штучно створених мінеральних вод, мав аналогічну політику повернення близько 1800 року, без всякого законодавства. Шотландські компанії з виробництва бутильованої води також добровільно ввели таку схему, щоб сприяти поверненню їх пляшок для повторного використання. У Швеції стандартна система депозитів за пляшки та ресайклінгу була заснована 1884 року; пізніше вимога громадськості про введення депозиту за алюмінієві банки для зменшення засмічення призвели до закону 1984 року.
Законодавчо оформлена система повернення депозитів у Британській Колумбії, Канада, прийнята 1970 року, є найстарішою такою програмою у Північній Америці.
Законодавство щодо застави за тару у розрізі країн
Австралія
В часи, коли пляшки мили та використовували повторно, виробники напоїв платили за повернення їх (власних) контейнерів, але з появою одноразової упаковки для них стала можлива велика економія, адже питання утилізації перейшло до споживача.
Щорічна кількість упаковки напоїв, яка викидається на звалище або в оточуюче середовище, становить 8 млрд.шт. Запровадження національного законодавства щодо застави за упаковку в Австралії стикнулося зі спротивом виробників напоїв і розбіжностями у ставленні міх її штатами, але в цілому спостерігається зростання динаміки експлуатованих схем депозитів за пляшки на рівні окремих штатів. В даний час усіх штатах, за винятком Вікторії і Тасманії, мають якусь таку схему. Прихильники стверджують, що це самий ефективний спосіб зменшити згаданий обсяг сміття, а також підвищити рівень переробки. Схема також має багато переваг, таких як слугування можливим джерелом доходів для благодійних організацій і кілька тисяч нових робочих місць, що неможливо досягти за допомогою інших підходів. Штат Південна Австралія стягує депозит в розмірі 10 центів за коробку, банку або пляшку напоїв (тільки контейнери, позначені прийнятними для відшкодування; не включає пляшки для вина & парфумів пляшки, молочні коробки або коробки для концентрованих та/або овочевих соків, призначених для розведення перед вживанням). Ця схема працює з 1977 року. Середній рівень відшкодування (тобто повернення упаковки) становить 79,9 %. Північна територія ввела депозитні схеми для упаковки 2012 року. Застава у 10 центів повертається для упаковки всіх напоїв, за винятком неароматизованого молока, соєвого молока, концентрованих фруктових/овочевих соків та пляшок з-під вина чи шампанського. Невикористана застава лишається у виробника. У 2015—2016 роках рівень повернення склав 54 %. Штат Новий Південний Уельс розпочав 10-центову депозитну схему з 1 грудня 2017 р. Очікується, що програма подвоїть відсоток переробки упаковки для напоїв до приблизно 80 %. У 2016 році уряд Квінсленду про намір ввести депозитну схему для упаковки з липня 2018 р. Передбачається, що схема 10 центів за упаковку буде запроваджена для порожньої тари з-під напоїв об'ємом між 150 мл і 3л. Штат Західна Австралія передбачає запровадити цю схему з 2019 р. для окремих ємностей з-під напоїв об'ємом від 150 мл до 3 л і не буде включати пляшки для вина і міцних алкогольних напоїв, упаковки для молока і соку.
Бельгія Пивні пляшки об'ємом 250 або 330 мл підпадають під депозит €0.10, більш великі (750 мл або 1 л) — €0.20. Деякі пляшки для фруктового соку, такі як ті, що продаються Oxfam Wereldwinkels/Magasins du Monde, мають депозит €0.30. Деякі жорсткі пластикові пляшки з-під молока (напр., Delhaize) мають депозит €0.20.
Велика Британія До початку 21-го століття більшість британського пляшкового пива продавалась в стандартних пляшках розміром кварту, пінту, півпінту і третину пінти, хоча деякі пивовари надавали перевагу своїм власним відмінним пляшкам. Стандартний депозит становив 7 пенні за пінтову пляшку і 5 пенні за пів-пінти. Однак відсутність законодавства перехід від продажу в пабах до супермаркетів і з британської у метричну систему мір мали наслідком відмову промисловості від повторного використання пляшок.
В Англії у січні 2017 р., міністри, як повідомлялося, розглядали питання запровадження депозиту у розмірі 10 або 20 пенсів на пластикові пляшки та контейнери після того, як співкерівник Партії зелених Керолайн Лукас висловила свою підтримку такої схеми в кінці 2016 року. Станом на лютий 2017 запровадження такої схеми на пластикової пляшки було малоймовірно, оскільки уряд відхилив пропозиції про депозитні схеми.
У Шотландії, деякі магазини Tesco мають автомати для повернення, які платять екв. півпенса у клубних пунктах картки лояльності за алюмінієву банку. Крім того 2009 року парламент Шотландії прийняв Акт про зміну клімату, який включає в себе повноваження для шотландських міністрів щодо запровадження національної програми депозитів за тару. Станом на квітень 2017 рух Голіруд про підтримку ідеї маленького депозиту на всю тару для напоїв був підписаний 66 членами шотландського парламенту, в тому числі членами від кожної партії. У травні 2015 року, Асоціація захисту сільської Шотландії опублікувала результати опитування з переважною підтримкою депозиту за тару (78,8 % респондентів). Відомо, що кілька компаній, особливо великі корпорації з виробництва напоїв, як Кока-Кола, виступали проти введення національної депозитної схеми. Витік документів показав, що у Європі «Кока-Кола» визначає депозитні програми як загрозу і вони збиралися боротися проти. Але в лютому 2017 року компанії з виробництва напоїв несподівано оголосили про свою підтримку програми депозитів за тару в Шотландії, а у інтерв'ю газеті «Independent», «Coca-Cola UK» заявила: «Ми взяли курс на серйозний перегляд нашої стратегії сталої упаковки, щоб зрозуміти, яку роль ми можемо зіграти у розкритті повного потенціалу економіки замкненого циклу у Великій Британії.» 5 вересня 2017, перший міністр Шотландії Нікола Стерджен заявила, що система депозитів за тару буде впроваджена як засіб для вирішення проблеми зростання відходів, але конкретної дати запровадження системи поки не встановлено.
За станом на червень 2015 року, Північна Ірландія розглядала впровадження системи депозитів за тару для напоїв після публікації техніко-економічного обґрунтування схеми повернення депозиту за тару в Шотландії. Схема поки не реалізована.
Данія У Данії продаж напоїв у алюмінієвій тарі було заборонено в період між 1982 і 2002 рр. Однак ця постанова порушувала право Європейського Союзу. Європейський Союз змусив Данію скасувати заборону і новий закон, прийнятий 2002 р., запровадив депозитну схему за тару. Дія закону поширюється на пиво (вміст спирту >0.5 % за обсягом), газовані безалкогольні напої (вміст алкоголю 0-0,5 %), енергетичні напої, мінеральну воду, холодний чай, готові до вживання напої і суміші (вміст алкоголю 0,5 %-10 %). Виключені з програми фруктові пюре, соки, какао, вина, міцні алкогольні напої і молоко. Депозити наступні: Металева, скляна, пластикова тара менші 1л: 1 данська крона Пластикові пляшки 0.5 л: 1,5 крони Металева, скляна, пластикова тара, рівна або більша 1л: 3 крони Оператором депозитної системи є «Dansk Retursystem A/S», приватна некомерційна організація. Великий відсоток збору (95 %) відбувається автоматично через автомати повернення, 5 % — вручну. У 2014 році система досягла загального відсотку повернення 89 %.
Естонія В Естонії з 2005 року запроваджена універсальна система депозиту і рециркуляції для одноразової і багаторазової тари. Сюди входять безалкогольні напої, вода, пиво, сидр, соки, концентрати соків, нектарів та слабоалкогольні напої (до 6 % за об'ємом). Система не охоплює міцні алкогольні напої, такі як вино чи горілка, скляні банки або тетрапаки. Депозит €0.10 діє на всю металеву, пластикову і скляну тару для напоїв будь-яких розмірів. Система управляється компанією «Eesti Pandipakend oü», яка є організацією відповідальності виробників, що представляє естонську Асоціацію пивоварів, Асоціацію виробників безалкогольних напоїв, Асоціацію імпортерів безалкогольних напоїв та пива та естонську Асоціацію роздрібних торговців.
У 2015 році 90 % всіх ПЕТ-пляшок, 70 % всіх алюмінієвих банок і 87 % всіх скляних пляшок, які були продані в Естонії, були повернуті для утилізації та/або повторного використання. Загальний відсоток повернення склав 82,3 %.
Ізраїль В Ізраїлі встановлений депозит у 0,3 шекеля (₪) на тару з-під напоїв об'ємом понад 100 мл та до 5л, за винятком молочних продуктів. Системою управляє ELA Recycling Corporation, приватна некомерційна організація, що належить ізраїльським виробникам напоїв. Магазини зобов'язані приймати пляшки, якщо вони їх продали або мають площу більш 28 квадратних метрів і продають напої виробника або імпортера, якому належить пляшка. Компанії не зобов'язані приймати більше 50 пляшок від одного клієнта у день.
У 2015 році відсоток повернення по системі досяг 77 %.
Більшість пивних пляшок 500 мл (місцеві бренди, такі як «Голдстар» і «Маккабі» плюс деякі імпортні як «Карлсберг» і «Туборг») мають депозит у ₪1.20, і охоче приймаються навіть малими магазинами. Пластикові пляшки для води, скляні винні пляшки та банки з-під газованих напоїв в основному приймають великі мережі супермаркетів, у деяких із них встановлені автомати для повернення.
Ісландія Ісландія має депозитну систему в національному масштабі для широкого спектра тари (пластик, алюміній і скло) з 1989 року. Всі готові до вживання напої, вино і спиртні напої входять у програму. Молоко, молочні продукти, сокові екстракти виключаються. Депозит однаковий для всіх пляшок і банок: 16 ісландських крон.
Коефіцієнт повернення становить близько 90 % для алюмінію, 87 % — ПЕТ і 83 % — скло.
Канада У 1970-х роках Британська Колумбія стала першою канадською провінцією, яка запровадила обов'язкову систему повернення депозитів за упаковку для безалкогольних напоїв та пива. Сьогодні практично всі провінції і території Канади наслідували її приклад; територія Нунавут є єдиною юрисдикцією в Канаді, яка не запровадила якоїсь системи повернення депозитів.
Депозити мають розмір від 0,05 до 0,40 канадських доларів за одиницю в залежності від матеріалу і розміру контейнера і того, чи контейнер з-під алкогольного або безалкогольного напою.
Нижче наводиться короткий опис кожної програми: