Нетривалі провінції Османської імперії — бейлербейства, еялети та вілаєти, що існували короткий час. Припинили своє існування внаслідок реформування, зменшення підвладної османським султанам території. Ці провінції існували від 2-3 до 20 років, після чого втрачалися або були приєднані до інших провінцій імперії. Загалом було 5 таких бейлербейлики, 10 — еялетів та 7 — вілаєтів.
Бейлербейлики Ногаї, 1548—1555, 1578—1590 роки Сухум, 1578—1580 роки Тіфліс, 1578—1583 роки Кахетія, 1578—1601 роки Дагестан, 1578—1606 роки
Еялети Ширван, 1578—1605 роки Єреван, 1583—1604 роки Тебриз, 1585–1603 роки Горі, 1586—1605 роки Гянджа, 1588—1606 роки Нахічевань, 1591—1603 роки Сігетвар, 1596—1600 роки Тіфліс, 1724—1734 роки Сарухан, 1845—1847 роки Курдистан, 1847—1867 роки
Вілаєти Призрен, 1869—1877 роки Карс, 1875—1878 роки Герцеговина, 1875—1877 роки Екватор, 1876—1888 роки Дерсім, 1875—1886 роки Хаккярі, 1876—1888 роки Каресі, 1881—1888 роки
Джерела D. E. Pitcher (1972). An Historical Geography of the Ottoman Empire: From Earliest Times to the End of the Sixteenth Century. Brill Archive. p. 140 Stanford Jay Shaw; Ezel Kural Shaw (1977). History of the Ottoman Empire and Modern Turkey. Cambridge University Press. p. 154. ISBN 978-0-521-29166-8. Hakan Özoğlu, Osmanlı devleti ve Kürt milliyetçiliği, Kitap Yayinevi, 2005, ISBN 978-975-6051-02-3