Куга узбережна, куга приморська (Schoenoplectus litoralis) — вид трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae), поширений на півдні Європи, в Азії, Африці, Австралії й Океанії. Етимологія: — «прибережний» . Формація куги приморської занесена до Зеленої книги УкраїниЗелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К.: Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 309—310). — ISBN 978-966-542-2.
Опис Багаторічна рослина. Кореневища короткі; столони довгі, повзучі, стрункі. Стебло підняте, сірувато-зелене, 50–120 см заввишки, товщиною 3–10 мм, від 3-кутного до тупого й 3-кутного лише трохи нижче суцвіття. Щетинки оцвітини вгорі розширені, а на краях переплутано довговолосисті. Колоскові луски широко білоплівчасті, на краю сріблясті. Колоски 6–12 мм довжиною, на кінцях гілочок поодинокі, все на ніжках. Суцвіття нещільно волотисте. Горішок від темно-червоно-коричневого до темно-синього забарвлення, широко оберненояйцеподібний, ≈ 2 × 1.3 мм, двоопуклий, гладкий.
Поширення Європа: Україна, Румунія, Угорщина, Австрія, Болгарія, Албанія, Хорватія, Греція, Італія, Франція, Іспанія; Африка: Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс, Чад, Джибуті, Ефіопія, Сомалі, Кенія, Танзанія, Уганда, Бурунді, Конго, Гана, Руанда, Зайрі, Бенін, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Коморські Острови, Мадагаскар, Ботсвана, Намібія, ПАР; Азія: Оман, Саудівська Аравія, Ємен, Азербайджан, Росія, Китай, Японія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Монголія, Афганістан, Кіпр, Іран, Ірак, Ізраїль, Ліван, Туреччина, Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Таїланд, В'єтнам, Індонезія, Філіппіни, Папуа Нова Гвінея; Австралія й океанія: Австралія, Мікронезія, Нова Каледонія . Населяє краї води, болотисті місця .
В Україні зростає в застійних, іноді солонцюватих водах, лиманах — у Степу (ок. Одеси, Сухий лиман); у Криму (оз. Сакське).
Природоохоронний статус Входить до переліку видів рослин, які перебувають під загрозою зникнення на території Запорізької області.
Формація куги приморської ("Schoenoplecteta littoralis") занесена до Зеленої книги України. Категорія охорони: 3 (угруповання із звичайним типом асоційованості домінуючого виду, в яких останній має ботаніко-географічну значущість (едифікаторний вид на північній межі ареалу), що стали раритетними внаслідок впливу антропогенних факторів і мають тенденцію до зменшення площ місцезростань). Статус угруповання: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).
Угруповання поширені в пониззях Дніпра, Дністра, Дунаю, Південного Бугу і річки Молочна. Зростають у непроточних або малопроточних слабосолонуватоводних, рідше солонуватоводних водоймах з лужною реакцією середовища, помірним поверхневим і незначним сезонним коливанням рівня води, мулистими, мулисто-піщаними та мулисто-черепашковими донними відкладами і товщею води від 30 до 120 см; на прибережних ділянках лиманів, на конусах виносу алювіальних відкладів прибережних ділянок морських заток, водоймах надморських кіс, у меліоративних каналах. Представляють собою надмірно зволожені прибережно-водні угруповання, що формуються під дією змінного сезонного зволоження у зоні середньовисокотравних водних рослин.
Угруповання охороняються в Дунайському біосферному заповіднику і ландшафтному заказнику «Молочний лиман» (Приазовський національний природний парк, Запорізька область)Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 211) — ISBN 966-375-018-9.
Практичне значення Використовується як декоративна рослина.
Джерела