У статті подано хронологію головних подій в історії Єрусалима; за весь час існування міста за нього відбулося більше 16 битв.Steckoll, Solomon H., The gates of Jerusalem, Frederick A. Praeger, New York, 1968, preface За його довгу історію Єрусалим двічі руйнували і 23 рази тримали в облозі, на місто 52 рази нападали та 44 рази захоплювали. . According to Eric H. Cline's tally in Jerusalem Besieged.
до XI століття до н.е.
Доханаанський період
4500–3500 рр. до н.е.: Засновано перше поселення біля річки Гіхон (перші археологічні свідчення). бл. 2000 р. до н.е.: перша згадка міста під назвою Русалімум у т.зв. «» епохи Середнього царства, хоча тотожність Русалімума до Єрусалима ставилася під сумнів.Slavik, Diane. 2001. Cities through Time: Daily Life in Ancient and Modern Jerusalem. Geneva, Illinois: Runestone Press, p. 60. Mazar, Benjamin. 1975. The Mountain of the Lord. Garden City, New York: Doubleday & Company, Inc., p. 45. Семітський корінь С-Л-М у назві міста може походити або від слова «мир» (Салам або Шалом у сучасних арабській та івриті), або від назви бога світанку у ханаанській релігії — Шалема. бл. 1850 р. до н.е.: згідно з Книгою Буття, жертвопринесення Ісаака відбувається на горі (див. Біблійна хронологія). Дослідники Біблії часто вважали, що ця гора знаходиться в Єрусалимі, хоча щодо цього велися суперечки. бл. 1700–1550 рр. до н.е.: згідно з Манефоном (за книгою Йосипа Флавія «»), до регіону вторглися гіксоси.
Ханаанський період та епоха Нового царства
бл. 1550–1400 рр. до н.е.: Єрусалим став васалом Єгипту у результаті об'єднання Єгипту разом з Левантом у Нове царство за часів фараонів Яхмоса І та Тутмоса І. бл. 1330 р. до н.е.: листування між Абді-Гебою, ханаанським правителем Єрусалима (тодішнього Урусаліма), та Аменхотепом ІІІ, на основі якого можна зробити висновок, що місто було васалом Нового царства. 1178 р. до н.е.: після битви за Джахі між Рамзесом ІІІ та народами моря почався занепад влади Нового царства у Леванті протягом катастрофи Бронзової доби (події зображено на північній стіні храму Медінет-Абу та у папірусі Гарріса.
XI століття до н.е. бл. 1000 р. до н.е.: згідно з Біблією, у місті, на той час відомому як Євус, проживали євусеї.
Період незалежності Ізраїлю та Юдеї (правління нащадків царя Давида)
бл. 1010 р. до н.е.: цар Давид нападає на Єрусалим і захоплює його. Місто отримує назву Міста Давида та стає столицею об'єднаного Ізраїльського царства.
X століття до н.е. бл. 962 р. до н.е.: цар Соломон будує Перший храм. бл. 931–930 р. до н.е.: зі смертю Соломона закінчується золотий вік Ізраїлю. Єрусалим стає столицею (південного) Юдейського царства, яким після розпаду об'єднаної держави править син Соломона Ровоам. 925 р. до н.е.: фараон Шешонк І під час Третього перехідного періоду захоплює Ханаан внаслідок . Можливо, саме він згадується у Біблії як — перший фараон, який захопив та сплюндрував Єрусалим (див.:
IX століття до н.е. 853 р. до н.е.: битва при Каркарі, під час єрусалимські війська скоріш за все брали участь у невирішальній сутичці проти Салманасара ІІІ, правителя Новоассирійського царства (за Біблією, союзником ізраїльського царя Ахава був юдейський цар Йосафат) (див. ). бл. 850 р. до н.е.: Єрусалим розграбували філістимляни, араби та ефіопи, які сплюндрували будинок царя Йорама та вивезли всю його родину окрім молодшого сина Ахазії. бл. 830 р. до н.е.: цар Араму Азаїл завойовує більшу частину Ханаану. За Біблією, юдейський цар Йоас віддав йому усі скарби Єрусалима, проте Азаїл вирішив вбити «всіх князів народу» у місті.
VIII століття до н.е. 786 р. до н.е.: ізраїльський цар Йоас грабує місто, руйнує його мури та бере у полон царя Амасію. бл. 740 р. до н.е.: асирійські літописи фіксують військові перемоги Тіглатпаласара ІІІ над юдейським царем Уззією.
Епоха Новоасирійського та Нововавилонського царств
733 р. до н.е.: за Біблією, Єрусалим став васалом Новоасирійського царстваChronology of the Israelite Tribes from The History Files (historyfiles.co.uk) після того, як юдейський цар Ахаз попрохав у царя Тіглатпаласара ІІІ захистити місто від ізраїльського царя Пекаха та арамського царя Резона ІІ. Тіглатпаласар ІІІ пізніше завойовує більшу частину Леванту. бл. 712 р. до н.е.: споруджено , який мав зберігати води річки Гіхон у межах міста. За Біблією. цей тунель збудував цар Єзекія перед облогою асирійців водночас зі збільшенням єрусалимських укріплень через Тиропеонську долину, які також охоплювали пагорб, відомий сьогодні як гора Сіон.Ben-Dov, Meir. 1985. In the Shadow of the Temple. New York, New York: Harper & Row Publishers, Inc., pp. 34–35. 712 р. до н.е.: — місто сплачує ще один викуп Новоасирійському царству після того, як цар Сінаххеріб узяв Єрусалим в облогу.
VII століття до н.е. бл. 670 р. до н.е.: царя Манасію, правителя Єрусалима, у ланцюгах доставили до асирійського царя, ймовірно, через підозру у невірності. бл. 627 р. до н.е.: смерть царя Ашшурбаніпала; внаслідок успішного перевороту цар Набопаласар засновує Нововавилонське царство. 609 р. до н.е.: Єрусалим стає частиною держави Двадцять шостої династії єгипетських фараонів після загибелі царя Йосії у проти армії фараона Нехо ІІ. Єгиптяни скинули сина Йосії, Йоахаза, замість якого правителем Єрусалима став його брат Йоаким. 605 р. до н.е.: Єрусалим знову стає васалом Нововавилонського царства після поразки Нехо ІІ у проти Навуходоносора ІІ
VI століття до н.е. 599–597 рр. до н.е.: — Навуходоносор ІІ придушив постання у Юдейському царстві та інших містах Леванту, яке спалахнуло після невдалого вторгнення нововавилонської армії до Єгипту у 601 р. до н.е. Йоахина, правителя Єрусалима, депортували до Вавилона. 587–586 рр. до н.е.: друга облога Єрусалима — Навуходоносор ІІ відбив спробу фараона Апрія напасти на Юдею. Внаслідок цього Єрусалим разом з Першим храмом було майже зруйновано, а освічені мешканці міста виїхали до Вавилону (див. ). 582 р. до н.е.: вбито , вавилонського намісника у Юдеї; хвиля міграцій до Єгипту і третя депортація.
Перська епоха (імперія Ахеменідів)
539 р. до н.е.: Єрусалим стає частиною сатрапії Заріччя в державі Ахемендіві після того, як цар Кір Великий завоював Нововавилонське царство після поразки царя Набоніда у . Кір Великий видає указ, що дозволяє вавилонським євреям повернутися з Вавилонського полону та відбудувати храм (свідчення лише біблійних джерел, див. та ).http://studentreader.com/jerusalem/#Edict-of-Cyrus Student Reader Jerusalem: "When Cyrus captured Babylon, he immediately issued the Edict of Cyrus, a decree that those who had been exiled by the Babylonians could return to their homelands and start rebuilding." Перша хвиля вавилонських емігрантів («алія Шешбазара») Друга хвиля вавилонських емігрантів («алія Зоровавеля») Після повернення вавилонських євреїв посилюється розкол між євреями та самаритянами, які лишилися на цій території протягом ассирійських та вавилонських депортацій. 516 р. до н.е.: на шостий рік правління Дарія Великого збудовано Другий храм.
V століття до н.е. 458 р. до н.е.: третя хвиля повернень вавилонських євреїв, алія Ездри 445 р. до н.е.: четверта, остання, хвиля імміграцій вавилонських євреїв — алія Неємії. Неємія, призначений намісником в Юдеї, відбудовує стіни Старого міста. 410 р. до н.е.: в Єрусалимі створено .
IV століття до н.е. 350 р. до н.е.: Єрусалим разом з іншими містами Леванту і Кіпру повстає проти царя Артаксеркса ІІІ. Артаксеркс згодом захоплює місто і спалює його. Євреїв, що підтримували повстанців, вислали до Гірканії на Каспійському морі.
Античність
Елліністичний період (династія Птолемеїв та Селевкідів)
332 р. до н.е.: Єрусалим здається Александру Великому протягом його шестирічного завоювання імперії Дарія ІІІ. Армія Александра майже безперешкодно оволоділа містом, прямуючи до Єгипту після облоги Тіра. 323 р. до н.е.: місто переходить під владу Лаомедона Мітиленського, який керував провінцією Сирія після смерті Александра та подальшого поділу Вавилона між діадохами. Цей було закріплено два роки потому як поділ в Трипарадісі. 320 р. до н.е.: генерал , направлений сатрапом Єгипту Птолемеєм І Сотером з держави Птолемеїв, захоплює Сирію разом з Єрусалимом та бере в полон Лаомедона. 315 р. до н.е.: Антигоніди заволоділи містом після відходу Птолемея І Сотера з Сирії, а Антигон І Одноокий напав на місто під час третьої війни діадохів. Селевк І Нікатор, вавилонський намісник за часів правління Антигона І, виїхав до Єгипту, щоб приєднатися до Птолемея І. 312 р. до н.е.: після поразки у битві під Газою Деметрія І, сина Антигона,Єрусалим знову відходить до Птолемея І Сотера. Ймовірно, що Селевк І Нікатор, який згодом став адміралом в армії Птолемея, також брав участь у битві, оскільки після неї він отримав 800 піхотинців та 200 вершників, з якими одразу виїхав до Вавилона, де заснував державу Селевкідів. 311 р. до н.е.: династія Антигонідів відновлює контроль над містом після повторного відходу Птолемея з Сирії після поразки у битві з Антигоном І Однооким; укладено мирний договір. 302 р. до н.е.: Птолемей втретє нападає на Сирію, проте невдовзі знову покидає її через неправдиву звістку про перемогу Антигона над Лісімахом, іншим діадохом. 301 р. до н.е.: Келесирія (південна Сирія) разом з Єрусалимом після загибелі Антигона І у битві при Іпсі знову відходить до Птолемея І Сотера. Птолемей не брав участі в битві, тому переможці — Селевк І Нікатора та Лісімах — розділили між собою державу Антигонідів, у той час як південна Сирія мала стати частиною держави Селевкідів. Хоча Селевк не намагався завоювати територію, яка йому призначалася, його превентивні походи призвели до Сирійських війн, які почалися у 274 р. до н.е. між нащадками двох правителів.
III століття до н.е. 219–217 рр. до н.е.: через зраду , який керував провінцією Келесирія від імені Птолемея IV Філопатора, її північна частина у 219 р. відходить до держави Селевкідів. Селевкіди майже дійшли до Єгипту, але зазнали поразки у битві при Рафії (Рафасі) 217 р. 200 р. до н.е.: Єрусалим опинився під контролем держави Селевкідів внаслідок битви при Паніумі (частини П'ятої Сирійської війни), у ході якої Антіох ІІІ Великий переміг Птолемеїв.
II століття до н.е. 175 р. до н.е.: Антіох IV після смерті батька стає царем держави Селевкідів. Він прискорює намагання Селевкідів викорінити єврейську релігію тим, що змушує юдейського первосвященика Онію ІІІ поступитися місцем своєму братові Ясону, якого через три роки змінив Менелай. Він забороняє святкування шабату та проведення обрізання, бере під свою владу Єрусалим та споруджує вівтар Зевса у розграбованому Другому храмі. 167 р. до н.е.: Макавейські війни спалахнули після того, як представник селевкідської влади від імені Антіоха IV вимагав від Маттафії принести жертву грецьким богам. Той відмовився, вбив єврея, який вийшов вперед, щоб це зробити, та напав на службовця, який пропонував йому це. У тому ж році відбулася . 25 кіслева 164 р. до н.е.: Макавеї захоплюють Єрусалим внаслідок та відновлюють Другий храм (див. Ханука). Хасмонеї оволоділи частиною Єрусалима, у той час як Селевкіди зберігали контроль над міською фортецею Акра та більшістю прилеглих територій. 160 р. до н.е.: Селевкіди відновлюють владу над усім містом після загибелі Юди Макавея в ; кінець Макавейських війн. 145–144 рр. до н.е.: Александра І Баласа скинуто внаслідок (столиці держави) Деметрієм ІІ Нікатором, союзником якого був цар Єгипту Птолемей IV Філометор. Наступного року Мітридат І захоплює Селевкію (попередню столицю держави Селевкідів), що значно послаблює владу Деметрія ІІ Нікатора над рештою держави.
Держава Хасмонеїв
бл. 140 р. до н.е.: Симон Хасмоней захопив і пізніше зруйнував Акру.