V («ве») — 22-а літера латинського алфавіту.
Історія За походженням латинська V являє собою адаптацію літери Υ, υ («іпсилон») давньогрецької абетки, яка, перейшла в латинку через посередництво етруської абетки. В свою чергу, грецька літера іпсилон походить від фінікійської «вав» (до іпсилона сходить також латинська Y, а до «вав» через дигамму — і F). До абетки латинської мови V потрапила чи прямо із західного варіанта грецького алфавіту, чи через посередництво етруського алфавіту. У класичній латинській графіці ця літера використовувалася для передачі як голосного /u/, так і приголосного /w/: наприклад, num писалося як NVM, а via вимовлялося як [ˈwia]. З I століття нашої ери під впливом народної латини вимова /w/ змінилася на /β/ (такою вона збереглася в іспанській), а пізніше — на /v/.
Під час пізнього Середньовіччя розвинулися дві форми V, обома позначали звуки /u/ і /v/. Форма із загостреною нижньою частиною писалася на початку слова, тоді як форма із закругленою нижньою частиною (U) — у середині та наприкінці, незалежно від звука. Перше розрізнення між ними відмічено в готичному рукопису 1386 р., де v передувало u. Ближче до середини XVI ст. за v закріплюється передача приголосного, а за u — голосного звука.
Наявність тільки однієї літери для позначення /u/ і /v/ могла призводити до викривлення правопису і затемнення етимології деяких слів: наприклад, старофранцузькі слова *uis («вхід»), uile («олія»), uit («вісім»), uitre < uistre («устриця») для відрізнення від vis, vile, vit, vitre стали записувати з німим h — huis, huile, huit, huître (хоча етимологічно h там ніколи не було: uis походить від — «гирло, устя», uile — від oleum, uit — від octo, а uitre — від ostrea).
Назва В англійській — vee [viː]; В іспанській — ve [ˈbe]; (традиційна), uve [ˈuβe] (рекомендована); В італійській — vi [ˈvi] чи vu [ˈvu]; У каталонській — ve [ˈve], в діалектах, що не розрізняють /v/ і /b/ — ve baixa [ˈbe ˈbajʃə] («низьке B/V»); У німецькій — Vau [ˈfaʊ] «фау»; У польській — fał ['faw]; У португальській — vê [ˈve]; У французькій — vé ['ve]; У чеській — vé ['vɛː].
Інше використовування
Велика літера У неорганічній хімії — символ ванадію. В органічній хімії — позначення валіну. У фізиці — позначення об'єму і вольта. У римській нумерації — цифра «5». Використовується російською армією під час вторгнення в Україну як маркування військової техніки.
Мала літера У фізиці — позначення швидкості. У математиці — позначення одного з векторів у векторному просторі. У фонології — позначення дзвінкого губно-зубного фрикативного.
Способи кодування
Код ASCII для великої V — 86, для малої v — 118; або у двійковій системі 01010110 та 01110110, відповідно.
Код EBCDIC для великої V — 229, для малої v — 165.
NCR код HTML та XML — «V» та «v» для великої та малої літер відповідно.
Див. також Букви Слоун
Примітки