Володимир Адольфович Ільїн (; * 16 листопада 1947, Свердловськ, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Російської Федерації (1999). Лауреат Державної премії Російської Федерації (1999).
Біографія Народився в родині актора Адольфа Олексійовича Ільїна і лікаря-педіатра Зінаїди Борисівни ІльїноїВолодимир Ільїн, народний артист Росії: біографія, фотографія, фільмографія. // kinoafisha.ua.
У 1969 році закінчив акторський факультет Свердловського театрального училища.
Працював в Московському театрі «Скоморох» під керівництвом Геннадія Юденича, в Казанському театрі юного глядача.
З 1974 по 1989 служив в Московському академічному театрі імені Володимира Маяковського під керівництвом Андрія Гончарова.
З 1989 року актор працює за договорами.
У січні 2021 року доданий до бази «Миротворця» за незаконий перетин державного кордону України та протиправне відвідування Автономної Республіки Крим в 2018 році. Цього ж року виконав роль в російському пропагандистському фільмі «Пригрів».
Фільмографія
— Женя, Женечка і «Катюша» — солдат зі словами: «Фріци з тилу!» 1969 — Сини йдуть у бій — епізод — Веселий калейдоскоп — Качкін — Час її синів — шахтар — Інтерв'ю в Буенос-Айресі (фільм-спектакль) — Педро — Ціна повернення — Генка «Канделябр» — Мій улюблений клоун — Роман Самоновський — Час літати — Андрій Костянтинович, пасажир — Чорний коридор — Сергій Кропотов 1988 — Захисник Сєдов — Володимир Сєдов, відомий адвокат 1988 — Дубровський 1988 — Ворожіння на баранячій лопатці — Хомич — Аварія — дочка мента — Олексій Ніколаєв, батько Валерії 1989 — СВ. Спальний вагон — Петков — Рій — дурник Артюша, прийомний син Заварзіна 1990 — Похорон Сталіна — людина в пивній 1990 — Мій чоловік — іншопланетянин — Всеволод Аскольдович Китаєць, пацієнт Люсі, кінолог 1990 — Шапка — Фіма Рахлін, член Спілки письменників, автор 11 книг «про хороших людей» 1990 — Сукині діти — Лев Олександрович Бусигін (він же Льова) — Загублений в Сибіру — Віктор Іванович Малахов 1991 — Вовкодав — касир 1991 — Геніальна ідея — художник — Анкор, ще анкор! — капітан Ліховол, інтендант 1992 — Макаров — Василь Іванович Цвєтаєв, старший прапорщик внутрішніх військ, один Макарова 1992 — Устриці з Лозанни — Кліффорд, бухгалтер з Америки 1992 — Білий король, червона королева — Золін 1992 — Міняйли — Роланд Петрович Бабаскін, масовик-витівник 1992 — Відображення в дзеркалі 1992 — На тебе уповаю — дідусь Віки — Альфонс — Вова Бокин 1993 — Над темною водою — Володимир 1993 — Свистун — годинниковий майстер 1993 — Стрілець неприкаяний — Герман Андрійович, колишній радянський журналіст — Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна — Голубєв, голова колгоспу 1994 — Стомлені сонцем — Кирик — Мусульманин — Геннашка, пастух 1995 — Єхай! — Петро Гаврилін 1995 — Прибуття поїзда (новела «Дорога») — «новий росіянин» 1995 — Одинокий гравець — Миша, приятель Миті, завсідник перегонів 1995 — Хрестоносець — «Пузир», слідчий 1995 — Чорна вуаль — Яків Ратіс, дядько Петра, чоловік Олімпіади — Ревізор — Іван Кузьмич Шпекин, поштмейстер 1996 — Королева Марго — Ла Юрьер — День повного місяця — Ребров, саксофоніст 1998 — Хочу в тюрму — Семен Семенович Лямкін 1998 — Стрінгер — Петро Яворський, лідер політичної партії (алюзія на Володимира Жириновського) 1998 — Твір до Дня Перемоги — Звягін — Сибірський цирульник — Мокін, капітан, старший наглядач над юнкерами 1999 — Русский бунт — Савельич, слуга Петра Гриньова 1999 — Страсний бульвар — Дукин — Фортуна — Гарік, мафіозо 2000 — Марш Турецького — В'ячеслав Іванович Грязнов, заступник начальника МУР а (підполковник / полковник міліції), потім начальник МУРу (генерал-майор міліції) 2000 — Конвалія срібляста — Євген Місочкін, сержант міліції, батько Зої 2000 — Президент і його внучка — дядько Саша («Суслик»), ад'ютант генерала, охоронець внучки президента 2000—2013 — Таємниці палацових переворотів — Андрій Іванович Остерман 2000 — Чорна кімната (новела «21:00») — Микола Іванович, депутат — Ідіот — Лук'ян Тимофійович Лебедєв, чиновник — Життя одна — Кепка — Віддалений доступ — Тимофій, один матері Жені — Турецький гамбіт — Лаврентій Аркадійович Мізін, генерал, колишній шеф Ераста Фандоріна 2005 — Горинич і Вікторія — Павло Гарібальдовіч Рауш, криміналіст на прізвисько «Горинич» 2005 — Доктор Живаго — Олександр Громеко, вітчим доктора Живаго 2005 — Небесне життя — Антей — Заєць над безоднею — Іван Микитович Смирнов — Ленінград — Малінін, майор держбезпеки 2007 — Війна і мир — Михайло Іларіонович Кутузов, російський полководець, генерал-фельдмаршал — Сищик Путілін — Іван Дмитрович Путілін, начальник розшукової поліції Санкт-Петербурга 2008 — Зникла імперія — Степан Молодцов (в наші дні) 2008 — Палата № 6 — Андрій Юхимович Рагін, доктор — Тарас Бульба — колишній кошовий отаман 2009 — Ісаєв (фільм «Пароль не потрібен») — Микола Іванович Ванюшин, головний редактор газети «Вільний Владивосток» 2009 — Не треба засмучуватися — Павло Тюха 2009 — Іванов — Михайло Михайлович Боркин, далекий родич Іванова та керуючий його маєтком — Стомлені Сонцем 2: Передстояння — Кирик 2010 — Чорний баран 2010 — Строкаті сутінки — Суворін, Лабух на прізвисько «Сувора» 2010 — Класні мужики — Михайло Ілліч 2010 — З йолопом — Стомлені сонцем 2: Цитадель — Кирик 2011 — Мисливці за діамантами — Сергій Іванович Орлов, полковник міліції, начальник Шахова 2011 — Висоцький. Спасибі, що живий — «Сірий піджак», полковник КДБ з Москви 2011 — Калачі — дід Калач 2011 — Інтері — Павло 2011 — Анакоп — Жора — Білий тигр — полковник, начальник госпіталю 2012 — Свято під замком — Тарас Ефімич Бунько, батько Віри — Запах вересу — генеральний директор А. А. Кащеєв — Тамарка — Овсій Овсійович — Піддубний — Друбич, менеджер Піддубного 2014 — Державний захист 3 — Віталій Юхимович Суббота, полковник поліції, начальник відділу державного захисту свідків 2014 — Вовче сонце — Тимофій Федорович Шилов, начальник ОГПУ міста Плутска — Три товариші — Тимофій Федорович Шилов 2016 — Жили-були ми 2016 — Макарови — Михайло Андрійович — Час перших — Сергій Павлович Корольов, учений, інженер-конструктор, основоположник радянської космонавтики — Анна Кареніна. Історія Вронського — сивий генерал 2017 — Жги! — начальник колонії — Тренер — Бергер — Чорнобиль. Зона відчуження. Фінал — Віктор Рябов — Пригрів — Давид Гуревич 2021 — Пробудження — Санич''
Визнання і нагороди Премія кінофестивалю «Кінотавр» за найкращу чоловічу роль (1991, фільм «Сукині діти») Приз кінофестивалю «Сузір'я» за найкраще виконання ролі другого плану (1993, фільм «Загублений в Сибіру»). Премія «Ніка» за найкращу чоловічу роль другого плану (1993, фільм «Макаров») Приз фестивалю «Кіношок» за найкращу чоловічу роль (1993, фільм «Макаров») Почесне звання «Народний артист Російської Федерації» (1999) Премія «Золотий овен» за найкращу чоловічу роль другого плану (1999, фільм «Сибірський цирульник») Премія «Ніка», премія «Кінотавр» за найкращу чоловічу роль (1999, фільм «Хочу в тюрму») Державна премія Російської Федерації (1999, фільм «Сибірський цирульник»). Приз XXXI Московського міжнародного кінофестивалю за краще виконання чоловічої ролі (2009, «Палата № 6») Премія «Ніка» (2010, за найкраще виконання чоловічої ролі («Палата № 6»))
Примітки