Всеволод Іванович Бізяєв ( , місто Тара, тепер Тарського району Омської області, Російська Федерація — ?) — український радянський діяч, новатор виробництва, машиніст екскаватора Роздольського гірничохімічного комбінату Львівської області. Член ЦК КПУ в 1966—1981 роках.
Біографія До 1955 року працював екскаваторником на будівництві Волго-Донського каналу у Ростовській області РРФСР.
У 1955 році направлений працювати екскаваторником на розробку сірчаних покладів і будівництво Роздольського гірничохімічного комбінату Львівської області. Разом з інженерами «Уралмашу» та слюсарями-монтажниками склав крокуючий екскаватор «ЭШ-14/75» та очолив бригаду екскаваторників Роздольського гірничохімічного комбінату.
Член КПРС з 1959 року.
У 1960 році бригаді Всеволода Бізяєва першій в Новім Роздолі було присвоєно звання колективу комуністичної праці, а бригадиру — звання «майстер — золоті руки». Учнем Бізяєва став Наконечний Михайло Олексійович, Герой Соціалістичної Праці.
У 1966 році заочно закінчив Львівський технікум гідромеліорації і електрифікації сільського господарства.
З середини 1970-х років — механік Роздольського рудника виробничого об'єднання «Сірка» міста Нового Роздолу Львівської області.
Потім — на пенсії у місті Новому Роздолі Львівської області.
Нагороди орден Леніна (16.10.1963) орден Жовтневої Революції (1971) ордени медалі значок «Відмінник соціалістичного змагання Української РСР»
Джерела Терлюк І. Я. Росіяни західних областей України (1944—1996 рр.). Етносоціальне дослідження / Наук. ред. Макарчук С. А. — Львів: Центр Європи, 1997. — 176 с. Новий Розділ История городов и сел Украинской ССР. Львовская область — Киев, 1978. — С. 438-441.