Аріна Сергіївна Соболенко (; нар. 5 травня 1998) — білоруська професійна тенісистка. Станом на травень 2026 року чинна і колишня за версією WTA. Соболенко здобула на турнірах WTA 24 титули в одиночному розряді, зокрема чотири титули Великого шлему — по два на Відкритому чемпіонаті Австралії та Відкритому чемпіонаті США, а ще перемогла на 11 турнірах WTA 1000. Крім того, вона здобула шість титулів у парному розряді, серед яких Відкритий чемпіонат США 2019 і Відкритий чемпіонат Австралії 2021, обидва — у парі з Елісе Мертенс.
Увагу до себе Соболенко привернула 2017 року, коли разом із Олександрою Соснович вивела до фіналу Кубка Федерації, хоча на той момент обидві тенісистки перебували поза межами топ-75 світового рейтингу. 2018 і 2019 роки вона завершила на 11-му місці світового рейтингу в одиночному розряді. 2021 року двічі виходила до півфіналу турнірів Великого шлему в одиночному розряді, підійнявшись на другу сходинку світового рейтингу, однак у 2022 році їй не вдалося стабільно підтримувати такий рівень результатів. 2023 року вона виграла свій перший титул Великого шлему в одиночному розряді — Відкритий чемпіонат Австралії, дійшла до фіналу Відкритого чемпіонату США та вперше стала першою ракеткою світу.
2024 року Соболенко захистила титул на Відкритому чемпіонаті Австралії й виграла свій третій турнір Великого шлему в одиночному розряді — Відкритий чемпіонат США, уперше завершивши сезон у статусі першої ракетки світу. У 2025 році вона захистила свій титул на Відкритому чемпіонаті США та стала фіналісткою Відкритого чемпіонату Австралії і Відкритого чемпіонату Франції, утримуючи перше місце світового рейтингу упродовж усього сезону. 2026 року вона вийшла до свого восьмого фіналу турніру Великого шлему в одиночному розряді — Відкритого чемпіонату Австралії та оформила «Сонячний дубль» на турнірах в Індіан-Веллсі та Маямі (перемоги на Індіан-Веллс і Маямі поспіль). Того ж 2026 року Соболенко здобула премію Laureus World Sports Awards у номінації .
У парному розряді Соболенко почала регулярно виступати 2019 року. У парі із Мертенс вона одразу досягла успіху, вигравши того ж року «Сонячний дубль» на турнірах в Індіан-Веллсі та Маямі (Індіан-Веллс і Маямі). Пізніше того сезону вони перемогли на Відкритому чемпіонаті США, а Соболенко вперше кваліфікувалася до Підсумкового турніру WTA. Після того як вона та Мертенс виграли свій другий турнір Великого шлему — Відкритий чемпіонат Австралії 2021, Соболенко стала першою ракеткою світу в парному розряді, а далі зосередилася суто на виступах в одиночному розряді.
Соболенко неодноразово зустрічалася з білоруським диктатором Олександром Лукашенком та підписала листа на його підтримку.
Як представниця підсанкційної Білорусі, Соболенко виступає у "нейтральному статусі", без прапора країни біля прізвища.
Ранні роки та особисте життя Соболенко народилася в Мінську, столиці Білорусі. Її батько, Сергій (помер 2019 року), був гравцем у хокей із шайбою. Соболенко почала грати в теніс випадково. З її слів: «Одного дня тато просто віз мене кудись машиною й дорогою побачив тенісні корти. Тож він привіз мене туди. Мені це сподобалося, я діставала задоволення — так усе й почалося». Вона почала тренуватися в Національній тенісній академії в Мінську після її відкриття 2014 року. 2015 року Білоруська федерація тенісу переконала Соболенко та її команду зосередитися на виступах у професійних турнірах нижчого рівня замість юніорських змагань, хоча вона ще мала право брати участь у юніорському турі.
Кар'єра
Юніорські роки Соболенко пізно розпочала виступи в , а натомість у молодшому віці брала участь у турнірах Tennis Europe у категоріях до 14 і до 16 років. Вона не брала участі в основній сітці жодного турніру ITF до 2013 року, коли у 15 років зіграла на турнірі низької категорії Grade 4 Tallink Cup в Естонії. Соболенко ніколи не виступала на юніорських турнірах Великого шлему чи будь-яких інших престижних змаганнях категорій Grade A та Grade 1. Через відсутність великої кількості рейтингових очок, які можна було здобути на таких турнірах, найвищою позицією в її юніорському рейтингу стало лише 225-те місце. Наприкінці 2013 року Соболенко здобула свій перший титул ITF у парному розряді на турнірі найнижчої категорії Grade 5 Alatan Tour Cup у Білорусі разом зі співвітчизницею Вірою Лапко. У 2014 році вона успішно виступала на турнірах категорії Grade 4. У червні дійшла до свого першого фіналу в одиночному розряді на Estonian Junior Open, а в жовтні виграла свій перший одиночний титул на MTV Total Junior Cup у Фінляндії. Наприкінці сезону Соболенко захистила свій титул у парному розряді на Alatan Tour Cup, цього разу разом зі співвітчизницею Нікою Шитковською, а також виграла одиночний турнір. 2015 року вона взяла участь лише в одному турнірі — юніорському чемпіонаті Європи. Як турнір категорії Grade B1, це були найпрестижніші юніорські змагання в її кар'єрі. У другому колі вона поступилася першій сіяній Маркеті Вондроушовій.
2012—2016: початок професійної кар'єри та дебют у Кубку Федерації Соболенко почала виступати в жіночому турі ITF 2012 року — ще до того, як дебютувала в . Її перші п'ять турнірів відбулися в рідному Мінську упродовж двох років, однак вона не виграла жодного матчу в основній сітці. Першу перемогу на професійному рівні Соболенко здобула наприкінці 2014 року в Стамбулі. Наступного сезону, у жовтні, вона виграла свої перші два титули поспіль у Анталії, обидва — на турнірах із призовим фондом 10 тисяч доларів. Останнього тижня року Соболенко здобула ще й титул категорії $25k. Завдяки цій перемозі вона вперше увійшла до топ-300 рейтингу WTA на початку 2016 року. У квітні того року вона дебютувала в Кубку Федерації, програвши свій єдиний матч. Крім того, Соболенко виграла два найбільші на той момент титули у своїй кар'єрі — на турнірах категорії $50k. Перший, у , дозволив їй у травні ввійти до топ-200, а другий, у , у листопаді допоміг завершити рік на 137-му місці світового рейтингу.
2017: титул WTA 125 і входження до топ-100
Попри певні успіхи в Кубку Федерації на початку сезону, Соболенко доволі тихо розпочала рік. У лютому вона вперше потрапила до основної сітки турніру WTA, подолавши кваліфікацію на Dubai Open. Однак свою першу перемогу в основній сітці турніру WTA вона здобула лише в липні на Вімблдоні. На дебютному для себе турнірі Великого шлему Соболенко знову подолала кваліфікацію, а в першому колі перемогла . Після цього вона здобула ще одну важливу перемогу на Washington Open, обігравши 34-ту ракетку світу Лорен Девіс, фіналістку турніру 2016 року та найрейтинговішу суперницю, яку їй вдавалося перемогти на той момент.
Після поразки у кваліфікації Відкритого чемпіонату США Соболенко вперше в кар'єрі дійшла до півфіналу турніру WTA — на Tashkent Open, де дорогою перемогла третю сіяну та 53-тю ракетку світу Тетяну Марію. Через кілька тижнів вона приїхала на Tianjin Open у статусі 119-ї ракетки світу, але змогла дійти до свого першого фіналу турніру WTA. Там її суперницею стала кумир дитинства Марія Шарапова, однак Соболенко зрештою поступилася у двох напружених сетах. Завдяки цьому результату вона піднялася на 76-те місце рейтингу й уперше увійшла до топ-100. Після прикрої поразки у фіналі Кубка Федерації від , Соболенко завершила сезон найбільшим на той момент титулом у своїй кар'єрі — перемогою на , турнірі категорії . Цей титул дозволив їй завершити рік на 78-му місці світового рейтингу.
2018: прорив року та титул Premier 5
Після відносно невеликої кількості турнірів WTA у 2017 році Соболенко завдяки підвищенню в рейтингу провела сезон 2018 року винятково на рівні туру WTA. На початку року вона двічі досягала чвертьфіналів, однак на Відкритому чемпіонаті Австралії програла вже в першому колі найкращій австралійській тенісистці та 18-й ракетці світу Ешлі Барті. Першу частину сезону на хардових кортах вона завершила своїми першими перемогами на турнірі категорії Premier, дійшовши до третього кола Indian Wells Open. Зокрема, Соболенко перемогла 19-ту ракетку світу Світлану Кузнецову.
Сезон на ґрунтових кортах Соболенко розпочала на Ladies Open Lugano виходом до другого фіналу у своїй кар'єрі, де поступилася 20-й ракетці світу Елісе Мертенс. Завдяки цьому успіху вона вперше ввійшла до топ-50. Однак до завершення ґрунтового сезону Соболенко більше не виграла жодного матчу; зокрема, в першому колі Відкритого чемпіонату Франції вона поступилася 22-й ракетці світу Кікі Бертенс. Натомість на траві результати були значно кращими: перед Вімблдоном вона три тижні поспіль брала участь у підготовчих турнірах. Соболенко дійшла до чвертьфіналу Rosmalen Grass Court Championships та фіналу турніру категорії Premier — Eastbourne International. На останньому вона виграла п'ять поспіль трисетових матчів, зокрема три — проти суперниць із топ-20, а також здобула свою першу перемогу над тенісисткою з першої десятки, перемігши чинну чемпіонку та сьому ракетку світу Кароліну Плішкову. У фіналі Соболенко програла другій ракетці світу Каролін Возняцкі. Водночас на третьому поспіль турнірі Великого шлему вона вибула вже в першому колі — цього разу на Вімблдоні.
Під час північноамериканської літньої серії турнірів на хардових кортах Соболенко суттєво піднялася в рейтингу. Виступила на двох турнірах категорії Premier 5, де досягла третього кола Canadian Open та півфіналу Cincinnati Open. На Canadian Open вона взяла реванш у другої ракетки світу Возняцкі за попередню поразку, здобувши найбільшу перемогу у своїй кар'єрі на той момент і виконавши 64 віннери за матч. На Cincinnati Open вона здобула ще дві перемоги над тенісистками з топ-10 — восьмою ракеткою світу Плішковою та п'ятою ракеткою світу Каролін Ґарсією, перш ніж поступилася першій ракетці світу Сімоні Халеп. Уже за тиждень, на турнірі категорії Premier — Connecticut Open, Соболенко виграла свій перший титул туру WTA, перемігши в півфіналі дев'яту ракетку світу Юлію Ґерґес, а у фіналі — Карлу Суарес Наварро. Проводячи вже четвертий турнірний тиждень поспіль, вона завершила цю частину сезону своїм найкращим на той момент результатом на турнірах Великого шлему — виходом до четвертого кола Відкритого чемпіонату США. Зокрема, у третьому колі Соболенко сенсаційно перемогла п'яту ракетку світу Петру Квітову, після чого поступилася майбутній чемпіонці Наомі Осаці. Вона стала єдиною тенісисткою на турнірі, якій вдалося виграти сет у Осаки.
Після Відкритого чемпіонату США Соболенко вперше отримала перший номер посіву на Tournoi de Québec, однак програла вже стартовий матч. Попри це, невдовзі вона виграла Wuhan Open, що належав до категорії Premier 5 — найбільший титул у своїй кар'єрі на той час. У другому колі Соболенко перемогла шосту ракетку світу Еліну Світоліну, а в останніх чотирьох матчах не програла жодного сету. Наступного тижня вона дійшла до чвертьфіналу China Open, де, зокрема, перемогла чинну чемпіонку та четверту ракетку світу Каролін Ґарсію — це була вже її восьма перемога над тенісисткою з топ-10 у сезоні. Успішний виступ у Китаї дозволив їй піднятися на 11-те місце світового рейтингу. Наприкінці сезону Соболенко кваліфікувалася на WTA Elite Trophy, де потрапила до групи з Ґарсією та Ешлі Барті. Вона перемогла Барті в першому матчі групи, але в останньому поєдинку поступилася Ґарсії. Барті, яка обіграла Ґарсію, вийшла з групи завдяки меншій кількости програних геймів й завершила сезон Соболенко. Попри це, завдяки блискучим результатам в першому повному сезоні на турі WTA, Соболенко було визнано .
2019: топ-10 в одиночному розряді та № 2 у парному Одиночний розряд: перемога на Elite Trophy та три титули