Ордолібералі́зм — німецький варіант соціал-лібералізму, який акцентує увагу на потребі у державі для досягнення вільним ринком найкращих результатів, наближених до теоретичного потенціалу. Ордолібералізм став основою для створення після Другої світової війни німецької соціальної ринкової економіки (), наслідком якого стало німецьке «економічне диво» (). Термін «Ordoliberalism» () вигадав у 1950 р. Hero Moeller, він походить від назви академічного журналу ORDO.
Відмінності у назвах Ордоліберали відрізняють себе від класичних лібералів. Видатний Волтер Ойкен () разом із Францем Бьомом (), засновником ордолібералізму та фрайбурзької школи (Freiburg School), не визнавали неолібералізм.
Ордоліберали сповідують концепцію соціальної ринкової економіки, у який важливу роль відіграє держава з повагою до ринку, погляди на який багато у чому відрізняється від неоліберальних. Термін «неолібералізм» вжив 1938 р. на колоквіумі Волтера Ліппмана () Олександр Рюстов (), який сьогодні розглядається як представник ордолібералізму.
Примітки