Двір — це ділянка землі, яка безпосередньо примикає до однієї чи кількох будівель. Двір може бути закритим або відкритим.
Існує ряд похідних слів і лексем, які зазвичай пов'язані з певним використанням або типом будівлі. Деякі з них можуть бути архаїчними або мало вживаними зараз. Прикладами таких слів є: дворик, надвір'я, комірний двір, хмільний двір, «двірець; малий двір, палац», «приміщення для дворових людей», теремний двор,Толочко П.П. КИЇВСЬКА РУСЬ, становлення та розвиток ядра держави [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2007. — 528 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivska_Rus «королівський і ін. двір», «царедворець, придворний», «придворні пани», церковний двір, вілла, подвір'я, (Двір, див.стор.:18. Доступ) тюремний двір, «двірець; вокзал», залізничний двір, «садиба у передмісті», «місце за дворами», «простір, замкнутий воротами, загорода».
Походження слова Двір має етимологічний зв'язок з давньоіндійським словом dvãram «ворота»; з індоєвропейським dhu̯or- з первісним значенням «простір, замкнений воротами, загорода».
В англійській мові слово походить від того самого лінгвістичного кореня, що й слово сад, і має багато однакових значень. Слово «двір» походить від англосаксонського geard, порівняйте «jardin» (французьке), яке має германське походження (порівняйте франконське слово «gardo»), «сад» (англо-нормандське Gardin, німецьке Garten) і давньоскандинавське garðr, латинське hortus = «сад».
Наприкінці праслов'янської спільноти поблизу житла почали зводити будівлі для домашніх тварин: xlěvъ «хлів», obora «обора», konura «конура», kotṷхъ «хлів для дрібної худоби; свинарник», а простір навколо дому з усіма іншими будівлями і подвір'ям, який обносили тином, утворював двір (dvorъ).Лучик В.В. Вступ до слов'янської філології: підручник. Київ: Академія, 2008. ISBN 978-966-580-262-4 (стор.: 166)
Застосування терміна Подвір'я — «обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло хати, дому і т. ін.; двір». Це стосується атріумів, перистилів, патіо, клуатрів. Земельний наділ садиби. Двір — господарська ділянка, на якій розміщені садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). Типологія будівель і споруд народної архітектури включає: житло — хати (постійне житло), колиби (сезонне житло), курені (тимчасове житло); господарські споруди, що утворювали комплекс двору, — комору, погріб, стайню, хлів, саж, курник. Клуня й тік розміщались окремо від двору, на городі; виробничі споруди — млини, вітряки, тартаки, сукновальні, олійні, крупорушки, кузні; громадські будівлі — школи, сільські управи, корчми, гамазеї; церковні будівлі — церкви, каплиці, дзвіниці.Вечерський В.В. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: АРХІТЕКТУРА (Народна сакральна архітектура) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. Селянська садиба. Двір — «сільська хата з усім господарством при ній». Подвір'я — «хата разом з усіма господарськими будівлями; індивідуальне селянське господарство». Садиба — «житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством». Розподіл усіх приміщень на території двору був обумовлений господарськими вимогами, а також особливостями рельєфу садиби. За часів середньовіччя — власне господарство феодала.Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2 Двір, дво́рище — у XIV—XVII століттях — це форма сімейного та територіально-господарського устрою українського селянства, що об'єднувала кілька селянських господарств; пізніше — індивідуальне господарство, тобто господарська ділянка, на якій розміщено житлове приміщення, садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). В XIX — на початку XX ст особливості облаштування двору та господарських будівель в Україні відігравали велику роль в житті кожного українця. За формою розташування житла та господарських споруд український двір мав три основні типи забудови — вільний, зімкнутий та замкнений. Вільний тип забудови поділявся ще на Г- та П-подібний варіанти забудови, де всі елементи двору в плані утворювали відповідну літеру. Традиційні елементи двору в різних районах України називались по-різному. Наприклад, двори із суцільним замкненим взаємозв'язком мали назви «окружний двір», «круглий двір», «підварок» — на Поліссі; «заєзд», «замкнений» — на Поділлі; «хата у брамах», «гражда» — на Гуцульщині; «хутір», «зимівник», «козацький двір» — на Півдні. На Гуцульщині двір-ґражда являв собою замкнуту структуру, утворену житловою будовою і господарськими спорудами. В радянські часи Двір був одиницею обліку господарств у селі, колгоспі. В даний час застосовується поняття домогосподарство.
Ні кола, ні (ані) двора — зовсім нічого не має Прохідний двір — місце, установа, куди можна вільно потрапити і так само вільно піти Нехай кожний дбає про власний двір — про тих, хто дбає не про власні справи, а судить інших Свій двір мете, а на чужий сміття кидає — виправдовує своїх, осуджує чужих Горе дворові, де корова наказує волові — погано в господі, де жінка командує чоловіком Бодай тобі двір заріс! — зле побажання господареві У панських дворах великі вікна, та мало світла До двора брама широка, а з двора — вузька — прийняти можуть ласкаво, але невідомо, як і з чим випровадять Подвір'я — «приміщення для тварин, реманенту, різних матеріалів і т. ін». Сарай, хлів. Заїжджий двір, Прохідний двір. «В історичному значенні "Присадибне господарство землевласника — поміщика, монастиря і т. ін.; маєток", а в переносному значенні "Поміщик і його оточення"». «В історичному значенні "Виробнича одиниця — завод, майстерня"». Гарматний двір. «Монетний двір — підприємство, що карбує монети та виготовляє інші державні знаки». Гостиний двір — в середньовіччі — узагальнений термін для залів: «критий ринок» або «торговий центр». Ці структури об'єднували невеликі крамниці, куди купці з інших міст могли у встановлений час приходити продавати свої товари. Найвідомішим є Санкт-Петербурзький Гостиний двір, розташований на Невському проспекті. Московський Гостиний двір знаходиться поруч з Червоною площею, за ГУМом .
Примітки
Див. також Особисте селянське господарство Дворові люди (служебне населення)